Ухвала

від 03.12.2018 по справі 816/1323/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 грудня 2018 р.Справа № 816/1323/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В. ,

суддів - Гуцала М.І. , Донець Л.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства ОКСАМИТ до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

Встановила:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року задоволено адміністративний позов селянського (фермерського) господарства ОКСАМИТ до ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

08.11.2018 року означене судове рішення повторно оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Одночасно заявлено клопотання, в якому скаржник просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження цього рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що ДФС України, виконуючи функції, надані йому законодавством України, з метою недопущення втрат бюджету, своєчасно та у визначеному законом порядку подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Втім, на час подання апеляційної скарги вперше та протягом наданого строку для усунення її недоліків, ДФС України тимчасово позбавлена можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку із забороною проведення платежів. Тобто, наведені причини є об'єктивними та незалежними від відповідача. Також зазначає, що на даний час судовий збір сплачено згідно платіжного доручення № 2617 від 23.10.2018 року.

За наведених обставин, просить визнати поважними причини пропуску апеляційного оскарження судового рішення, та поновити строк на принесення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин &?х; &?а; (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Судом установлено, що у судовому засіданні 11.07.2018 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення /а.с. 134/.

Повний текст оскаржуваного судового рішення отриманий відповідачем засобами поштового зв'язку 19.07.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 145/.

26.07.2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 148-152/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2018 року апеляційна скаргу ДФС України залишена без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку для усунення її недоліків: надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн. /а.с. 156-157/. Зазначена ухвала отримана скаржником 21.08.2018 року /а.с. 159/.

03.09.2018 року на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2018 року відповідачем подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги /а.с. 160/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 року заявлене клопотання задоволено, скаржнику повторно направлено ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.08.2018 року та встановлено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 14 днів з моменту отримання копії цієї ухвали /а.с. 164-165/.

27.09.2018 року відповідачем подано клопотання про продовження терміну виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 року /а.с. 171/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2018 року у задоволенні означеного клопотання ДФС України відмовлено, апеляційна скарга повернута скаржнику /а.с. 175-176. Зазначена ухвала отримана відповідачем 16.10.2018 року /а.с. 179/.

08.11.2018 року на рішення суду першої інстанції ДФС України повторно принесено апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення від 23.10.2018 року № 2617 про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого ДФС України клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частин другої, третьої статті 298 КАС України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду подаються протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин &?с; &? ; (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" ( 980_172 ) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Зі змісту пункту 52 рішення Устименко проти України випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення ДФС України посилається на відсутність коштів, тобто фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі, а саме - сплату судового збору, а також на відсутність можливості сплатити судовий збір з підстав заборони проведення платежів.

Колегія суддів вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім наведеного, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Також колегія суддів зазначає, що ДФС України є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Колегія суддів зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору контролюючим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у постанові від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху &?л; &?н; у випадку, якщо вона подана після закінчення строків &?а; &?р;, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ст.ст. 299, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року по справі № 816/1323/18 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис)М.І. Гуцал Л.О. Донець