Постанова

від 28.11.2018 по справі 816/1519/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.Б. Головко

28 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1519/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

за участю представника позивача - Шулік О.Й.

представника відповідача - Масюк П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018, повний текст складено 31.08.18 по справі № 816/1519/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІВВА-БЮГ"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 № 0004601401.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на встановлені контролюючим органом під час перевірки порушення позивачем вимог статей пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 410337 грн. та на не підтвердження господарських операцій первинними документами через їх дефектність. У зв'язку з тим, що позивач реалізував товари не встановленим покупцям, а тому отримані кошти за реалізовані товари на розрахунковий рахунок позивача залишаються безповоротною фінансовою допомогою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період із 26.02.2018 по 19.03.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ІВВА-БЮГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2017, за результатами якої податковим органом складено акт від 26.03.2018 № 386/16-31-14-01-10/25154721.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ІВВА-БЮГ" пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 410337 грн. в тому числі: за 2015 рік в розмірі 141916 грн., за 2016 рік в розмірі 268421 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2016 року в сумі 268421 грн.).

На підставі акту перевірки від 26.03.2018 № 386/16-31-14-01-10/25154721 ГУДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0004601401 від 17.04.2018, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 477442,25 грн., з них за основним платежем - 410337 грн., за штрафними санкціями - 67105,25 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що ГУ ДФС у Полтавській області не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, не доведено відсутність поставки товарів позивачем чи відсутність об'єктивних можливостей такої поставки товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Отже, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, отримані позивачем кошти за реалізовані товари на розрахунковий рахунок не є безповоротною фінансовою допомогою.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач з метою отримання прибутку здійснював продаж товарів ТОВ "Дельтастрой", ТОВ "ТД "Інтерагросервіс", ТОВ "Максвел Лімітед", ТОВ "Сибінвест-Україна" за договорами поставки товарів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано договори поставки, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, виписки по особовому рахунку, картки рахунків, рахунки-фактури, договір оренди землі.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дельтастрой", ТОВ "ТД "Інтерагросервсі", ТОВ "Максвел Лімітед", ТОВ "Сибінвест-Україна" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Водночас, колегія суддів зазначає, що окремі незначні недоліки у первинних документах бухгалтерського обліку не можуть беззаперечно свідчити про безтоварний характер спірної господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, перш за все необхідно з'ясувати, чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на наявність виробничої необхідності та економічної доцільності вчинення спірних господарських операцій.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинах із ТОВ "Дельтастрой", ТОВ "ТД "Інтерагросервсі", ТОВ "Максвел Лімітед", ТОВ "Сибінвест-Україна" за спірні періоди, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ГУ ДФС у Полтавській області не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, не доведено відсутність поставки товарів позивачем чи відсутність об'єктивних можливостей такої поставки товарів.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Дельтастрой", ТОВ "ТД"Інтерагросервсі", ТОВ "Максвел Лімітед", ТОВ "Сибінвест-Україна", відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.04.2018 № 0004601401.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 по справі № 816/1519/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 03.12.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд Судді (підпис) (підпис) М.М. Яковенко О.П. Лях