Ухвала

від 28.11.2018 по справі 755/14652/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/14652/18

№ 1-кп/755/1428/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018000000000552 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Рівненської області, м. Дубровиця, громадянина України, працюючого неофіційно, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

З Генеральної прокуратури України - відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018000000000552 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити даний обвинувальний акт до судового розгляду, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, крім того, зазначила про відсутність підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту.

Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, зазначив, що на сторінці № 5 обвинувального акту про дії ОСОБА_3 зазначається лише в одному абзаці, а все інше сформульовано по відношенню дій ОСОБА_6 . На його думку, також є незрозумілим, які саме неправдиві відомості відомо та в яких документах вони містяться. Зокрема, відповідно до норм КПК України, формулювання обвинувачення має бути чітким та зрозумілим, однак, у даному обвинувальному акті взагалі у формулюванні обвинувачення відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона злочину, тому їм взагалі є незрозумілим від чого їм захищатися, оскільки в акті зазначені дії особи ОСОБА_6 . Крім того, формулювання в обвинувальному акті порушує презумпцію невинуватості особи, оскільки винність особи може встановлюватись лише судом, а не обвинувальним актом, а в обвинувальному акті у стверджувальній формі вказано, що ОСОБА_3 вже вчинив злочин, а не обвинувачується у скоєнні злочину. Зокрема, в обвинувальному акті не встановлені пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, хоча повинно було бути зазначено, що вони відсутні, а не невстановлені.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та прохав також повернути обвинувальний акт.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акту та зазначив, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України. Формулювання обвинувачення є висновком фактичних обставин кримінального провадження. Щодо пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, то на досудовому слідстві було встановлено відсутність таких обставин. У фактичних обставинах все детально викладено. Формулювання обвинувачення є висновком після викладу фактичних обставин і воно не повинно дублювати ці фактичні обставини.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Поряд з цим, вимогами п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України визначено, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт наряду з іншими реквізитами обов`язково має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статтіКримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Крім того, обставинами, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, що чітко не викладенов даномуобвинувальному акті.

Так, органом досудового розслідуванням ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями вчинив організацію внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також організацію умисного подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, виражається в одній із двох дій, вказаних альтернативно: 1) внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей; 2) подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України, характеризується прямим умислом.

Зокрема, ОСОБА_3 інкримінується ч. 3 ст. 27 КК України, а саме - організація кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України.

Натомість, формулювання обвинувачення вобвинувальному актівідносно ОСОБА_3 є нечітким та незрозумілим, не викладена об`єктивна і суб`єктивна сторона злочину, зокрема, незрозуміло, які саме неправдиві відомості відомо та в яких документах вони містяться, тобто у порушення вимог п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не містить чіткого формулювання обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься устатті 21 КПК України(далі - КПК).

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини у кримінальному провадженні та визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення є важливим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатися від обвинувачення, але й на весь визначенийКПК України порядок судового розгляду.

Крім того, наведені суперечності та неконкретність формулювання обвинувачення позбавляє суд визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченого з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Відповідно до закону, суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Крім того, згідно з вимогами ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює вирок, у ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимогст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 квітня 2008 року також зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`яснення «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінські проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Песільє та Сассі проти Франції»).

Зокрема, суд вважає, що є недопустимим твердження в обвинувальному акті, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ст. 205-1 КК України, оскільки, відносно нього вирок не ухвалено, його вину ще не доведено, а, відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

На думку суду, зазначені вище, встановлені в підготовчому судовому засіданні обставини, вказують на наявністьв обвинувальному акті порушеньКПК України, які допущені прокурором на стадії направлення обвинувального акту до суду, які унеможливлюють належне проведення судового розгляду.

З вище перелічених підстав порушення норм КПК України та невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, він підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 29, 109, 291, 314-316, 372, 376, 395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018000000000552 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК України, повернути прокурору, для усунення невідповідності обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя