Ухвала

від 28.11.2018 по справі 205/4743/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/155/18 Справа № 205/4743/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018040410000457 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,-

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Бандурівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ,

законного представника

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 ,

представників ювенальної

пробації ОСОБА_13 , ОСОБА_14

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду:

- ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання, частково приєднано покарання у вигляді шести місяців позбавлення волі не відбуте за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2016 року, остаточно призначивши ОСОБА_8 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

- ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання: за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглиблення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання, частково приєднано покарання у вигляді шести місяців позбавлення волі не відбуте за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.05.2017 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у вигляді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в ред. Закону №838-VIII від 26.11.2015 року) ОСОБА_7 в строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 08.06.2017 року по 21.06.2017 року.

Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення судової-трасологічної експертизи за №27/4.6/855 від 27.06.2017 року у сумі 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Прийнято відмову представника цивільного позивача КЗ «ДПТД ДОР» від заявленого цивільного позову до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у тому, що вони у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час вступили у попередню змову, направлену на незаконне проникнення у приміщення КЗ ДПТД ДОР, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Караваєва, буд. 9 та викрадення з нього комп`ютерної техніки.

Діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, реалізуючи умови попередньої змови, направленої на вчинення таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у приміщення, діючи узгоджено, із корисливих мотивів, приблизно о 00:10 год. 30 травня 2017 року ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 перелізли через паркан та потрапили на територію КЗ ДПТД ДОР, після чого виламавши решітку, потрапили в середину приміщення КЗ ДПТД ДОР.

Перебуваючи у приміщенні лікарні та проникаючи по наявних там кабінетах, вони побачили принтер «Canon PIXMA MP-540», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №262 від 19.06.2017, складає 545,61 гривень, що належить лікарю ОСОБА_15 , клавіатуру невідомої марки, яку оцінити не представилось можливим, та комп`ютерну мишку марки «Genius» GM -04003A, вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №300 від 18.07.2017, складає 158,84 гривень, які належать лікарю ОСОБА_16 , та монітори марки Samsung діагоналлю 15 дюймів у кількості 2 штук, вартість за одиницю, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №300 від 18.07.2017, складає 945,57 гривень, клавіатури марки Logitech у кількості 2 штук, вартість за одиницю, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №300 від 18.07.2017, складає 290,25 гривень, комп`ютерні мишки АМ Tech, у кількості 2 штук, вартість за одиницю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №300 від 18.07.2017 складає 86 гривень, системні блоки марки Samsung у кількості 2 штук, вартість за одиницю відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №300 від 18.07.2017 складає 2350 гривень, які перебувають на балансі комунального закладу «Дніпропетровського протитуберкульозного диспансеру» Дніпропетровської обласної ради, та які ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрали для себе, як об`єкти свого злочинного посягання, після чого перенесли перелічену комп`ютерну техніку до вікна, через яке вони проникли, де ОСОБА_8 передав її через вікно ОСОБА_7 , який в свою чергу для цього виліз за межі приміщення.

Потім, утримуючи викрадене при собі, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишили територію КЗ «ДПТД ДОР» та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинили КЗ «ДПТД ДОР», особу яких представляє ОСОБА_17 , матеріальну шкоду на загальну суму 7 343,64 гривні, потерпілому ОСОБА_15 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 545,61 гривень, потерпілій ОСОБА_16 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 158,84 гривні. Загалом сума матеріальних збитків завданих потерпілим становить 8048,09 гривень.

Окрім того, у ОСОБА_7 06 червня 2017 року близько 23.00 год., знаходився поблизу зупинки маршрутних таксі, що розташована за адресою м. Дніпро, вул. Повітрянофлотська, буд.2 корп.2, виник злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна (грабежу), яке поєднано з насиллям, яке не є небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, ланцюга з металу жовтого кольору, 585 проби з хрестом з металу жовтого кольору 585 проби, який належить потерпілому ОСОБА_18 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , маючи корисливий намір та особисту зацікавленість, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, штовхнув потерпілого у спину після чого, шляхом ривку, зірвав з його шиї ланцюг з металу жовтого кольору 585 проби, вагою 20,97 грами, вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №246 від. 15.06.2017, складає 15 412,95 гривень, тим самим повторно, відкрито, застосовуючи насилля яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого у момент застосування, відкрито викрав чуже майно.

Виконавши всі свої дії, ОСОБА_7 , утримуючи викрадене майно, з місця скоєння злочину зник та розпорядився відкрито викраденим, чужим майном на свій власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_18 , майнову шкоду на загальну суму 15 412, 95 гривень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити його підзахисному більш м`яке покарання.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що рішення суду є незаконним в частині призначеного покарання ступеня тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого. Захисник вказує, що суд першої інстанції у вироку не вказав обставини, які на думку сторони захисту пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того захисник зазначає про тяжкі житлово-побутові умови проживання його підзахисного, який відповідно до акту обстеження проживає в однокімнатному гуртожитку площею 29 м.кв. з батьком, матір`ю та молодшим братом, а також захисник зазначає, що його підзахисний бажає виправитися та вступити до художнього коледжу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить змінити вирок суду та призначити більш м`яке покарання, а також перерахувати строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд не дослідив фактичних обставин справи, оскільки він повністю визнає свою вину у вчиненні злочину та вказує про відсутність претензій з боку потерпілих.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині покарання та призначити його підзахисному покарання за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати чотири місці позбавлення волі не відбуте вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Захисник вказує, що суд не взяв до уваги обставини які пом`якшують покарання ОСОБА_8 , а саме: щире каяття та визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, а також захисник вказує про позитивну характеристику його підзахисного. Крім того, захисник вказує про відсутність обтяжуючих обставин.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинене повторно та зазначити обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину і призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточно призначити чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Не оспорюючи висновки суду про кваліфікацію дій та доведеність вини обвинувачених прокурор вважає незаконним рішення суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор вказує, що ОСОБА_8 раніше судимий за ч.1 ст. 289 КК України, яка не входить до статтей КК України, які при вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК України необхідно кваліфікувати, як вчинених повторно. Також прокурор вважає за необхідне на підставі ст. 67 КК України зазначити обтяжуючу ознаку - рецидив злочину.

В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_7 - ОСОБА_11 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.3 ст.185 КК України у вигляді трьох роки два місяці позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді чотири роки один місяць позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити чотири роки один місяць позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України призначити чотири роки три місяці позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді чотирьох років п`яти місяців позбавлення волі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що рішення суду є незаконним, оскільки суд призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Апелянт вказує, що ОСОБА_7 як під час досудового розслідування так і судового розгляду щиро покаявся та визнав свою вину повністю, а також активно сприяв розкриттю злочину на що суд не звернув увагу, а також апелянт вказує, що судом не було встановлено обтяжуючих обставин.

Позиція учасників апеляційного процесу.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, які кожен окремо підтримав вимоги своїх апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарги та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і кваліфікація їх дій в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.

Апеляційний суд перевіряючи доводи апеляційних скарги про незаконність та необґрунтованість призначеного ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання вважає їх безпідставними.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції Особливої частини КК Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були дотримано ці вимоги. Так, судом враховано ступень тяжкості скоєних злочинних діянь, які відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про осіб обвинувачених, які раніше судимі, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебувають, за місцем мешкання характеризуються позитивно, вчинили злочин в період іспитового строку. Крім того судом встановлено пом`якшувачі обставини, передбачені ст. 66 КК України, де у ОСОБА_7 це добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення злочину неповнолітнім, а у ОСОБА_8 це добровільне відшкодування завданого збитку, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим судом встановлено не було.

Судом враховано всі зазначені обставини та зазначено, що виправлення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тому обґрунтовано дійшов висновку про призначення покарання із застосуванням положень ч.1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме таке покарання необхідне й достатнє для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Стосовно доводів апеляційних скарг про те, що суд не взяв до уваги обставини, які характеризують ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , то на переконання суду апеляційної інстанції вони не є такими, що дають підстави для зменшення покарання обвинуваченим, з урахуванням тяжкості вчинення злочинів та осіб обвинувачених.

В той же час, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про зайву кваліфікуючу ознаку, в мотивувальній частині вироку, в діях ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України - вчинене повторно.

Згідно до примітки 1 ст. 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 раніше судимий за злочин, передбачений ч.1 ст. 289 КК України, який не входить до статтей КК України, які при вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК України, дає підстави кваліфікувати злочин - вчинений повторно. Тому, апеляційний суд вважає за необхідно виключити з обвинувачення, викладеного у мотивувальній частині вироку, кваліфікуючу ознаку - вчинене повторно в діях ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність зазначення обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України - рецидив злочину, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 6 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання. Відповідно до обвинувального акту складеного відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в ньому відсутні відомості про обставини, які обтяжують покарання.

Суд І інстанції допустив помилку стягуючи процесуальні витрати з обвинувачених солідарно, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, до яких належить витрати по експертизі стягуються з кожного обвинуваченого.

Тому, витрати пов`язані із залученням експерта необхідно стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. з кожного.

Стосовно доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про необхідність застосування до нього положень ч.5 ст. 72 КК України(в редакції Закону України № 838-VIII), то вони є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України - 30 травня 2017 року, а також ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України - 06 червня 2017 року, тобто до 20 червня 2017 року і щодо них застосовуються заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.5 ст.72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 січня 2018 року по 28 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до редакції Закону України № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення».

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Тому, апеляційний суд також вважає за необхідне, керуючись ч.5 ст. 75 КК України, зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08 червня 2017 року по 28 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відповідно до редакції Закону України № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення».

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 не підлягають задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду необхідно змінити.

Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_11 - залишити без задоволення.

Апеляційні скаргі прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змінити.

Виключити з обвинувачення ОСОБА_8 , викладеного в мотивувальній частині вироку, кваліфікуючу ознаку - вчинене повторно.

Змінити вирок в частині стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь держави витрати пов`язані з залученням експерта та стягнути з них витрати пов`язанні з проведенням судової-трасологічної експертизи за №27/4.6/855 від 27.06.2017 року по 494 (чотириста дев`яносто чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок з кожного.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08 червня 2017 року по 28 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ні підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 січня 2018 року по 28 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду протягом трьох місяців з дня оголошення може бути подано касаційну скаргу до Кримінального касаційного суду Верховного Суду безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, строк подачі обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4