Постанова

від 27.11.2018 по справі 809/730/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/163/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Кухтея Р.В.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року, ухвалене суддею Тимощук О.Л., 15:41:48 год., м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 4 червня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

12.05.2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.02.2018:

№0000681400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 632 109,00 грн.;

№0000691400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 720 182,00 грн., в тому числі основний платіж - 5146788,00 грн., штрафна санкція - 2 573 394,00 грн.;

№0000701400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на суму 324 941,76 грн., в тому числі основний платіж - 259 953,41 грн., штрафна санкція - 64 988,35 грн.;

№0000711400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на суму 542 093,03 грн., в тому числі основний платіж - 433 674,42 грн., штрафна санкція - 108 418,61 грн.;

№0000721400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на суму 1 003 436,56 грн., в тому числі основний платіж - 802 749,25 грн., штрафна санкція - 200 687,31 грн.;

№0000731400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок на суму 218 327,51 грн., в тому числі основний платіж - 174 662,01 грн., штрафна санкція - 43 665,50 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС форми "Р" №0000681400 від 10.02.2017 та №0000691400 від 10.02.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції щодо податкових повідомлень-рішень №0000681400 та №0000691400 від 10.02.2017 мотивоване тим, що 24.04.2015 між позивачем (покупець) та ТзОВ Д Украгросвіт (постачальник) укладено договір поставки № 24/04/15, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця соєві боби, для технічних потреб, українського походження (том 2, а.с.2-7), які вказані у специфікаціях. Реальність господарських операцій між позивачем (покупець) та ТзОВ Д Украгросвіт підтверджується видатковими накладними на придбання та поставки позивачу зерна сої ТзОВ ТД Украгросвіт , актами прийму-передачі (повернення) товару, додатковими угодами до специфікації на повернення товару (зерно сої), накладними на повернення зерна сої, претензіями позивача до ТзОВ ТД Украгросвіт щодо нестачі зерна сої, актами коригування кількості до акта прийому-передачі, товарно-транспортними накладними про перевезення сої, платіжними дорученнями про розрахунки позивача з ТзОВ ТД Украгросвіт . Також, позивачем надано контракти, специфікації, проформи рахунки-фактури, митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товару, рахунки фактури, якими підтверджується подальша реалізація придбаного у ТзОВ "ТД Украгросвіт товару - зерна сої. Крім цього, позивачем надано договір про організацію перевезення вантажу (зерна сої), акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення про оплату вказаних послуг, договір про надання експедиційних послуг та акт виконаних робіт, договір про надання послуг сертифікації товару, акти надання послуг та платіжні доручення про оплату вказаних послуг.

Окрім цього, позивачем долучено висновок судового експерта Тимофєєнка Сергія Анатолійовича за №006/1-1-001, складеного 22.03.2018, який вказав, що висновки акту перевірки від 30.01.2017 №11/28-1048-11/38555592 в частині заниження податку на додану вартість в сумі 5 146 788 та заниження податку на прибуток в сумі 4 632 109 не підтверджуються. З даного приводу суд зазначає, що предметом спору є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі висновку контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТзОВ ТД Украгросвіт . Таким чином, поданий висновок позивачем не підтверджує і не спростовує жодних обставин справи, які потребують доказуванню, а тому не береться судом до уваги.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Суд першої інстанції не знайшов причинно-наслідкового зв'язку між оплатою позивачем за поставку зерна сої і перерахування коштів ТзОВ ТД Украгросвіт на рахунки іншого підприємства за іншим договором. Разом з тим, покази свідків, колишніх директорів ТзОВ ТД Украгросвіт про відсутність товарно-матеріальних цінностей, не підписання деяких документів і ін. можуть слугувати виключно як додаткові докази порушення законодавства посадовими особами ТзОВ ТД Украгросвіт , а не позивачем і його посадовими особами.

Таким чином, зібрані судом докази не дозволяють суду дійти висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ ТД Украгросвіт . Відповідачем не надано суду жодного доказу здійснення поставки зерна сої у спірний період іншим контрагентом, а ніж ТзОВ ТД Украгросвіт , адже факт подальшої реалізації зерна сої позивачем, підтверджується відповідними документами митного оформлення товару, та відповідачем не спростовувався.

Суд першої інстанції зазначає, що позиція відповідача сформована виключно на підставі матеріалів зустрічних перевірок і матеріалів кримінальних проваджень, по жодних з яких немає винесеного вироку суду чи іншого остаточного рішення. Усі надані суду докази та доводи відповідача опосередковано стосуються взаємовідносин позивача і ТзОВ ТД Украгросвіт при поставці зерна сої, і в своїй сукупності не підтверджують обставин щодо безтоварності вищевказаних господарських операцій, а тому, на переконання суду висновки відповідача на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є передчасними та необґрунтованими.

Аналіз норм ПК України свідчить, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням наведеного та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом при винесені податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0000681400 від 10.02.2017 та №0000691400 від 10.02.2017 не дотримано приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку, суд зазначає що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Враховуючи вищезазначене, податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи, вищенаведене, висновки контролюючого органу щодо несплати акцизного податку, викладені в акті від 30.01.2017 за №11/28-10-48- 11/38555592 є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000701400, 0000711400, 0000721400, 0000731400 від 10.02.2017 прийняті правомірно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, вважаючи в цій частині ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТзОВ Геомакс-Ресурс здійснює відпуск підакцизного пального через мережу заправних комплексів уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) інших суб'єктів господарювання при пред'явленні ними смарт-картки (форма оплати картка ), бланку-дозволу (талону) (форма оплати чек ), тощо шляхом заправки вказаних ними автотранспортних засобів на виконання умов договору купівлі-продажу товарів за бланками № ОБК/2-1-15/75 від 01.02.2015 року, укладеного між ТзОВ Геомакс-Ресурс та ПП ОККО-Бізнес Контракт та договору купівлі-продажу товарів на АЗС з використанням пластикових смарт-карт № 3/2-1-13/61 від 27 серпня 2013 року, укладеного між ТзОВ Геомакс-Ресурс і ПП ОККО-Бізнес . При вказаних операціях відпуску нафтопродукту не відбувається перехід права власності від ТзОВ Геомакс- Ресурс до клієнта, оскільки останній вже набув таке право власності на товар згідно умов договору, укладеного ним із ПП ОККО-Бізнес чи ПП ОККО-Бізнес Контракт . Відтак операції, за якими ТзОВ Геомакс-Ресурс здійснює відпуск нафтопродуктів клієнтам третіх осіб, не є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового Кодексу.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податкові повідомлення-рішення №0000681400 та №0000691400 не є предметом апеляційного оскарження у даній справі.

Встановлено, що посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС в період з 21.11.2016 року по 24.01.2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Геомакс-Ресурс (код ЄДРПОУ 38555592) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року, за результатами перевірки якої 30.01.2017 складено акт № 11/28-10-48-11/38555592 від 30.01.2017 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.44.6 ст.44, п, 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 146 788 грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: квітень 2015 р. на суму 854 100 грн.; травень 2015 р. на суму 659 199 грн.; червень 2015 р. на суму З 394 414 грн.; серпень 2015 р. на суму 239 075 грн.;

- п.44.6 ст.44. п.134.1. ст.134 ПК України; п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044: п.6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати ; Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності (із змінами та доповненнями), ТзОВ Теомакс-Ресурс занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 4 632 109 грн.;

- п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.п.215.3.4, п.п.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 ПК щодо заниження акцизного податку на загальну суму 1 671 039,09 грн.

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків ДФС винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000681400 від 10.02.2017 року, за платежем податок на прибуток, на загальну суму 4 632 109,00 грн.;

- № 0000691400 від 10.02.2017 року, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 7 720 182,00 грн., в тому числі основний платіж - 5 146 788,00 грн., штрафна санкція - 2 573 394,00 грн.;

- № 0000701400 від 10.02.2017 року, за платежем акцизний податок, на загальну суму 324 941,76 грн., в тому числі основний платіж - 259 953,41 грн., штрафна санкція - 64 988,35 грн.;

- № 0000711400 від 10.02.2017 року, за платежем акцизний податок, на загальну суму 542 093,03 грн., в тому числі основний платіж - 433 674,42 грн., штрафна санкція - 108418,61 грн.;

- № 0000721400 від 10.02.2017, за платежем акцизний податок, на загальну суму 1 003 436,56 грн., в тому числі основний платіж - 802 749,25 грн., штрафна санкція - 200 687,31 грн. (том 1, а.с. 158);

- № 0000731400 від 10.02.2017 року, за платежем - акцизний податок, на загальну суму 218 327,51 грн., в тому числі основний платіж - 174 662,01 грн., штрафна санкція - 43 665,50 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення оскаржувались ТзОВ Геомакс-Ресурс в адміністративному порядку, однак подана скарга була залишена без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує таке.

Відповідно до п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п/п 215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзац 1 та 2 п/п 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до п/п 214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п/п 213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з п/п 213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п/п 215.3.10. п. 215.3 ст.215 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2016 року), для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п/п 213.1.9 п. 213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015, № 909-VІІІ внесені зміни до п/п 215.3.10 ПК України (які діють з 01.01.2016 року), за якими для товарів, зазначених у п/п 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, реалізованих відповідно до п/п 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставка податку становить 0,042 євро за кожний літр реалізованого (відпущеного) товару.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами від 20.12.1997 року № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

В свою чергу, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України , затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п.216.9 ст.216 ПК України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Щодо поняття некомерційного використання, то колегія суддів суду апеляційної інстанції вказує, що у значені, в якому його вжито у ПК України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Тобто, через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання.

Акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи п/п 3.5 п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.200 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група. Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Відтак, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять ), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до п/п 213.1.9 п. 213.1 ст.213 ПК України.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг через мережу АЗС, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим прийняте податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року по справі №813/4238/15, від 20 квітня 2018 року по справі №820/10856/15, від 20 червня 2018 року по справі №803/1118/16.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі №809/730/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Геомакс-Ресурс до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 03.12.2018.