ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03.12.2018 м.Харків Справа № 905/1731/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
про стягнення 203057,26 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь, Донецька область, в особі Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Часів Яр, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк, Донецька область, в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Торецька" Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк, Донецька область, про стягнення 203057,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами на послуги з централізованого водопостачання в частині оплати наданих послуг за період січень-грудень 2016р.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1731/18.
Ухвалою суду від 19.09.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
01.10.18р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 03.10.18р. відкрито провадження у справі №905/1731/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 31.10.18р.
Ухвалою суду від 31.10.18р. судове засідання відкладено на 21.11.18р.
У судовому засіданні 21.11.18р. представник позивача надала усні пояснення по суті позовних вимог та зазначила, що заборгованість, яка обліковується за відповідачем та заявлена до стягнення, виникла саме внаслідок не належного виконання відповідачем умов договору №31 від 01.01.2014р.
Ухвалою суду від 21.11.18р. судове засідання відкладено на 03.12.18р.
03.12.18р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі в яких останній зазначає, що в позовній заяві була допущена помилка та вказано договір №31 від 30.12.16р., тоді як заборгованість відповідача перед позивачем обліковується за договором №31 від 01.01.2014р.
Відповідач у судові засідання протягом розгляду справи жодного разу не з'явився; про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомлено. Відзив на позовну заяву суду не наданий.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив суду не надав, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд
встановив:
01.01.14р. між Комунальним підприємством «Компанія Вода Донбасу» в особі Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Торецька» був підписаний договір №31 (з додатковими угодами до нього №2 від 29.12.14р., №3 від 31.12.15р., №4 від 21.10.16р.) на послуги з централізованого водопостачання, за умовами якого позивач (виробник) із закріплених водних об'єктів, здійснює забір технічної води та передає її споживачу в обсягах згідно помісячного графіку (п.2.3. договору), в межах наявного у виробника дозволу на спеціальне водокористування та технічних можливостей виробника, а відповідач (споживач) здійснює отриманих оплату послуг на умовах договору.
Додатковою угодою №4 від 21.10.16р. у зв'язку з перейменуванням ДП «Дзержинськвугілля» на ДП «Торецьевугілля» на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №513 від 11.08.16р., внесені відповідні зміни до договору.
Згідно з п.2.1 договору, надання послуг водопостачання здійснюється рівномірно протягом всього періоду дії договору згідно заявки споживача.
У п.2.3 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.18р.) сторонами погоджено розрахунковий обсяг води на 2016р.
Відповідно до п.5.1 договору надані виробником за цими договорам послуги централізованого водопостачання споживач сплачує за тарифами, встановленими у відповідності до діючого законодавства та які не підлягають узгодженню сторонами.
Згідно з п.5.3 договору, у разі зміни тарифів на послуги водопостачання уповноваженим на те органом сторони приймають їх від дня набрання сили. Про зміну тарифів виробник зобов'язаний повідомити споживача.
Пунктом 5.4 договору визначено, що споживач згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платіж за діючими тарифами в такі строки:
- до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;
- до 10 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;
- до 20 числа поточного місяця у розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду.
Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту в одержанні води, платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, у термін до 1-го числа місяця наступного за звітним (п.5.5. договору).
При оформленні платіжного доручення в графі «призначення платежу» споживач зобов'язаний вказати період, за який проводиться оплата з посиланням на договір. У разі відсутності у платіжному дорученні цих даних, перерахована споживачем оплата зараховується виробником за будь-який період утворення заборгованості на його розсуд (п.5.6. договору).
Договір №31 від 01.01.14р. набирає чинності при досягненні сторонами згоди з усіх істотних умов і діє до 31.12.16р. (п.11.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.15р.)
Договір та додаткові угоди підписано керівниками юридичних осіб та скріплено печатками підприємств.
На виконання умов договору №31 від 01.01.14р., протягом січня-грудня 2016 року позивачем були надані відповідачу послуги з водопостачання технічної напірної води.
В підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано акти від 31.01.16р., від 29.02.16р., від 31.03.16р., від 30.04.16р., від 31.05.16р., від 30.06.16р., від 31.07.16р., від 31.08.16р., від 30.09.16р., від 31.10.16р., від 30.11.16р., від 31.12.16р., які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств. Вказані акти підписані представником відповідача (споживача) без будь-яких зауважень.
Як зазначає позивач, з урахуванням часткової оплати відповідачем отриманих послуг, заборгованість останнього за договором №31 від 01.01.14р. складає 203057,26грн.
З наведених обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором №31 від 01.01.14р. в сумі 203057,26грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання споживачем послуг з водопостачання - фіксується щомісячно в актах, складених сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.
При цьому вбачається, що відповідачем оплата отриманих послуг здійснена не в повному обсязі, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, матеріалів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду не надано.
Таким чином, за висновками суду, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги в супереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Доказів зворотнього суду не надано.
За вказаних обставин, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору №31 від 01.01.14р. на послуги з централізованого водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 203057,26грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводи позивача, викладені у позовній заяві не спростував.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Часів Яр, Донецька область до Державного підприємства «Торецьквугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» м.Торецьк, Донецька область про стягнення 203057,26грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, м.Торецьк, вул. Грушевського, 41, код ЄДРПОУ 40420606) на користь Комунального підприємства “Компанія «Вода Донбасу” (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Карла Лібкнехта, 177а, код ЄДРПОУ 00191678) в особі Часовоярського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (84553, Донецька обл., м.Часів Яр, вул. Зої Космодем'янської, буд.3, ЄДРПОУ 35397900) основний борг в сумі 203057,26грн., судовий збір в сумі 3045,86грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Рішення складено та підписано 03.12.2018р.
Суддя М.О. Лейба
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2018 |
Оприлюднено | 05.12.2018 |
Номер документу | 78278302 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
М.О. Лейба
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні