Рішення

від 21.11.2018 по справі 907/492/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.11.2018 м. Ужгород Справа № 907/492/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву іноземного підприємства «ОСОБА_1 Хем-Мукачево» , с. Павшино Мукачівського району до Угорської компанії « InterNational Business Gaz Kft» , Угорська Республіка, м. Будаорс про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми 60000дол.США, що еквівалентно сумі 1611960,00грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - адвокат, представник за договором від 15.07.2018

від відповідача - не з'явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про розірвання договору №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного палива та стягнення суми 60000дол.США, що згідно курсу НБУ станом на 01.08.2018 еквівалентно сумі 1611960,00грн., посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 524, 526, 527, 530, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 217, 218, 220, 224 Господарського кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право» .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2018 судом відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 18.09.2018.

Ухвалою суду від 18.09.2018 підготовче засідання відкладено на 09.10.2018.

Ухвалою суду від 09.10.2018 за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 30.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2018у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором купівлі- продажу зріджених вуглеводних газів від 07.03.2018р. №РССМ-ІМЕЮаг-07/03 зобов'язань з поставки дизельного пального, що призвело до заборгованості перед позивачем, яка складає суму передоплати у розмірі 60000дол. США.

Представник позивача у ході судового розгляду справи по суті заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, докази чого містяться в матеріалах справи, явку уповноваженого представника у судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив. Разом з тим, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, яким проти позовних вимог заперечує.

Зокрема вказує на наявність згідно з бухгалтерськими даними відповідача, підтвердженими незалежним аудитом, проведеним сертифікованим аудитором Maklarine Radies Eszter, заборгованості у розмірі 67 600 доларів США. Також зазначає на заборгованість позивача в сумі 54 781 Євро за послуги та матеріали, які були надані для потреб Позивача та його персоналу. Вказану заборгованість позивач визнавати відмовляється, як і відмовляється від підписання ОСОБА_3 взаємозвірки розрахунків.

Вищенаведені обставини просить врахувати при розгляді даної справи, розгляд якої просить провести без участі його представника.

Позивач у поданій суду письмовій відповіді на відзив доводи відповідача заперечує та вказує, що згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, відсутні будь-які боргові зобов'язання перед відповідачем по справі.

Наявні в матеріалах справи ОСОБА_3 звіряння взаємних розрахунків (не підписані та не погоджені позивачем по справі) не є належними та допустимими доказами.

Акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Розрахунки, які наведені а актах не відповідають дійсності. Це підтверджується актами звірки в редакції позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 21.11.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2018 року між іноземним підприємством «ОСОБА_1 Хем-Мукачево» , с. Павшино Мукачівського району (Покупець, позивач у справі) та Угорською компанією « InterNational Business Gaz Kft» , Угорська Республіка, м. Будаорс (Продавець, відповідач у справі) укладено Договір №РССМ - INBGas - 07/03 купівлі - продажу дизельного пального з ОСОБА_3 №А1 від 12.03.2018 та ОСОБА_3 №А2 від 02.04.2018 (далі - Договір та ОСОБА_3 №А1, №А2). За умовами п. 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач оплатити і прийняти дизельне паливо 10 ppm на умовах вказаних в ОСОБА_3 А до договору (Інкотермс 2010).

Пунктами 2.1- 2.2 сторони погодили, що кількість товару, обумовлена в ОСОБА_3 А, при прийомі - передачі товару визначається на основі СМR (при поставці автомобільним транспортом) або СМГС (у випадку поставки залізничним транспортом).

Ціна товару встановлюється в доларах США за одну метричну тонну (п.4.1).

Відповідно до п. 4.5 договору покупець проводить переоплату в доларах США шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок продавця на умовах ОСОБА_3

Як вбачається з ОСОБА_3 А1 від 12.03.2018 до ОСОБА_4 №№РССМ - INBGas - 07/03 від 07.03.2018, сторони погодили поставку дизельного пального 10 до серпня 2018 року, одиницею виміру МТ, за ціною 600 доларів США за МТ кількістю 100 МТ та загальною вартістю 60000,00 доларів США.

Також укладеним сторонами ОСОБА_3 А 2 від 02.04.2018 до ОСОБА_4 №№РССМ - INBGas - 07/03 від 07.03.2018 визначено, що у випадку якщо спір між сторонами не вирішено шляхом переговорів, сторони мають право звертатись до господарських судів України для їх вирішення за законодавством України.

На виконання умов ОСОБА_4 (п. 4.3-4.5 ОСОБА_4, ОСОБА_3 та рахунку (інвойсу) на попередню оплату №2018/00021 від 12.03.2018р.) (в матеріалах справи), позивач провів попередню оплату - 14.03.2018 р. на суму 60 000 доларів США (платіжне доручення в іноземній валюті №17 -а 14.03.2018р.).

У свою чергу, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачеві зріджений вуглеводний газ в кількості 100, 00 МТ (далі Товар) до серпня 2018 року (на підставі ОСОБА_3 А1 від 12.03.2018р.).

Однак, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не поставив позивачу дизельне паливо та не повернув здійснену останнім попередню оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 №№РССМ - INBGas - 07/03 від 07.03.2018, та просить стягнути суму 60000дол. США, що еквівалентно 1611960грн.

Вказані обставини змусили позивача звернутися за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Крім того, зважаючи на порушення відповідачем істотних умов договору, позивач також просить розірвати укладений договір №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного пального.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частини другої та третьої статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» , вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» ).

Згідно з листом Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів» , відзначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань, слід приймати до уваги відповідні норми Закону України «Про міжнародне приватне право» і Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» .

Умовами пункту 8.3 ОСОБА_3 А 2 від 02.04.2018 до ОСОБА_4 №№РССМ - INBGas - 07/03 від 07.03.2018 сторонами узгоджено, що судовий розгляд спору в господарських судах України із застосуванням законодавства України та ведення процесу на українській мові.

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягає право за місцезнаходженням покупця, яким є позивач у справі. Оскільки місцезнаходженням позивача є Україна, то застосуванню підлягає законодавство України.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу товару на підставі Контракту, згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормою частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання - кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника. Зобов'язання виникають з підстав , встановлених ст.11 цього Кодексу.

У спірній ситуації підставою виникнення зобов'язальних відносин між сторонами є факт укладання Контракту та факт його виконання позивачем шляхом поставки оплати обумовленого товару відповідачу.

Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу та поставки, а тому правовідносини щодо виконання зобов'язань регулюватися Главою 54 ЦК України та Главою 30 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач не поставив позивачу товар, за який у відповідності до вимог п.4.5 ОСОБА_4 позивач здійснив попередню оплату, чим порушив зобов'язання зі строку поставки товару на умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч.. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу (ч. 1 ст. 206 ГК України).

Суд звертає увагу, що на момент укладення ОСОБА_4 позивач не очікував на невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, а тому суд дійшов до висновку, що позивачем доведено істотне порушення відповідачем умов ОСОБА_4 з якими ст. 651 ЦК України пов'язує розірвання договору в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував належними та допустимими доказами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання ОСОБА_4 №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного пального є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 60000дол.США, що еквівалентно сумі 1611960,00грн. (попередньої оплати сплаченої за №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного пального, суд зазначає наступне.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що судом розірвано Договір, а відповідачем не поставлено позивачу товар, попередню оплату за який внесено в розмірі 60000дол.США, що еквівалентно сумі 1611960,00грн., на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати, а тому позовні вимоги про стягнення 60000дол.США, що еквівалентно сумі 1611960,00грн. підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводи позивача, заперечення відповідача щодо наявної у позивача перед ним заборгованості за іншими зобов'язаннями не спростовують факту неналежного виконання договору №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного пального.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст. 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір №РССМ-INBGaz-07/06 від 07.03.2018 купівлі-продажу дизельного пального) укладений 07.03.2018 між Угорською компанією "InterNational Business Gaz Kft" (Hungary-2040 Budaцrs, Ebner Gyцrgy kцz 4 company number 13-09-171346, TAX number 24997579-2-13, EU VAT HU 24997579 - Угорщина-2040 м. Будаорс, вул. Гьорджі Ебнер, 4, код компанії 13-09-171346, податковий код ЄС 24997579-2-13, EU VAT HU 24997579 ) та іноземним підприємством «ОСОБА_1 Хем-Мукачево» (89627, с. Павшино Мукачівського району, вул. Лісна, буд. 21, ідент. код 30503387).

Стягнути з Угорської компанії "InterNational Business Gaz Kft" (Hungary-2040 Budaцrs, Ebner Gyцrgy kцz 4 company number 13-09-171346, TAX number 24997579-2-13, EU VAT HU 24997579 - Угорщина-2040 м. Будаорс, вул. Гьорджі Ебнер, 4, код компанії 13-09-171346, податковий код ЄС 24997579-2-13, EU VAT HU 24997579) на користь іноземного підприємства «ОСОБА_1 Хем-Мукачево» (89627, с. Павшино Мукачівського району, вул. Лісна, буд. 21, ідент. код 30503387) суму 60000дол.США, що еквівалентно сумі 1611960,00грн. (Один мільйон шістсот одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 25942,00грн (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 00 коп.).

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.12.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі