Рішення

від 29.11.2018 по справі 909/787/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/787/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім Груп",

бульвар Дружби Народів, буд.24/2, кв.49, м.Київ, 01103;

до відповідача: ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Долинський

теплично-овочевий комбінат" с.Новоселиця, Долинський район,

Івано-Франківська область,77541;

про: стягнення 110 692,73грн, з яких: 109 440,00грн - основний борг, 1 252,73грн -3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврохім Груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" про стягнення 215 692,73грн, з яких: 214 440,00грн - основний борг, 1 252,73грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором поставки №56 від 20.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України» , від 13.01.2011 у справі «Чуйкіна проти України» ).

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.10.2018. Однак, до початку першого судового засідання, адресував суду клопотання б/н від 23.10.2018 (вх№16634/18 від 26.10.2018) про розгляд справи за відсутності позивача та клопотання б/н від 23.10.2018 (вх№16264/18 від 26.10.2018) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 109 440,00грн - основного боргу та 1 252,73грн -3% річних.

Беручи до уваги правила пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, які надають право позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову - 110 692,73грн.

Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки №56 від 20.03.2018 на виконання умов якого, позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі довіреності серія ЮБВ №35 від 29.05.2018 по видатковій накладній №856 від 21.06.2018, товарно-транспортній накладній №Р856 від 21.06.2018 калій азотнокислий в кількості 10 000кг на загальну суму 330 000,00грн;

- неналежне виконання відповідачем пункту 4.3. договору, яким обумовлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченою в повному обсязі залишилась вартість поставленої хімічної продукції в розмірі 109 440,00грн;

- приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано 1 252,73грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 02.10.2018, від 30.10.2018. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав. Однак адресував суду клопотання №160 від 28.11.2018 (вх№18673/18 від 28.11.2018), в якому просить суд розглядати справу без присутності відповідача.

За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо позивач та відповідач адресували суду заяви про розгляд спору без їх участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохім Груп" (постачальник/позивач) та ОСОБА_1 сільськогосподарським підприємством "Долинський теплично-овочевий комбінат" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №56 від 20.03.2018.

Згідно пунктів 1.1.,1.2. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити хімічну продукцію з найменуванням та загальною кількістю вказаною у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що ціна продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні з урахуванням ПДВ і визначається шляхом виставлення рахунку постачальником. Вартість договору складається з сум вартості продукції відвантаженої за цим договором.

Датою переходу права власності на продукцію від постачальника до покупця є дата постачання, а датою постачання є дата передачі продукції покупцеві, яка вказана в товаросупровідних документах (пункти 3.5., 3.6. договору).

У відповідності до пункту 4.3. договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом відтермінування платежу строком на 21 календарний день з моменту оформлення відвантажувальних документів.

На виконання умов договірних відносин позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреності серія ЮБВ №35 від 29.05.2018 по видатковій накладній №856 від 21.06.2018, товарно-транспортній накладній №Р856 від 21.06.2018 хімічну продукцію - калій азотнокислий в кількості 10 000кг на загальну суму 330 000,00грн. Однак доказів здійснення відповідачем оплати повної вартості поставленої хімічної продукції в сумі заявленій до стягнення 109 440,00грн - суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку неоплаченої в повному обсязі вартості поставленої хімічної продукції в розмірі 109 440,00грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошових зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 3% річних в розмірі 1 252,73грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №56 від 20.03.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання щодо здійснення повного розрахунку за отриману хімічну продукцію, то вимога позивача про стягнення з відповідача її вартості в розмірі 109 440,00грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1 252,73грн (розрахунок а.с.10).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду - 21.06.2018 для такого нарахування. В даному випадку з урахуванням умов визначених пунктом 4.3. договору право позивача на нарахування 3% річних виникло з 13.07.2018. Водночас судом встановлено, що за період з 13.07.2018 по 20.07.2018 від суми 330 000,00грн та з 20.07.2018 по 22.08.2018 (кінцевий період визначений позивачем у розрахунку) від суми 320 000,00грн підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем суму 3% річних а відтак, задоволенню підлягають 3% річних в розмірі 1 252,73грн - в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено та документально підтверджено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином на основі вище сказаного позовна вимога позивача визнається судом правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655,712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 46, 73-79, 86, 129, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім Груп" до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" про стягнення 110 692,73грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Долинський теплично-овочевий комбінат" с.Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область,77541 (ідентифікаційний код 03046468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохім Груп", бульвар Дружби Народів, буд.24/2, кв.49, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код 40541408) 109 440,00грн (сто дев"ять тисяч чотириста сорок грн 00 коп.) - заборгованості, 1 252,73грн (одну тисячу двісті п"ятдесят дві грн 73коп.) - 3% річних, 3 235,39грн (три тисячі двісті тридцять п"ять грн 39коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.12.2018

Суддя С.Кобецька