Рішення

від 03.12.2018 по справі 910/12044/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12044/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГРИГОР'ЇВСЬКИЙ РУДНИК

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР МОТОР ІНВЕСТ

про стягнення 120 000,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГРИГОР'ЇВСЬКИЙ РУДНИК (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 04.09.2018 № 409/2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР МОТОР ІНВЕСТ про стягнення 120 000,00 грн., з яких: 60 000,00 грн. - загальна сума боргу та 60 000,00 грн. - штрафні санкції відповідно до Договору поставки № 204 від 20.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до виставленого відповідачем рахунку, перерахував останньому попередню оплату вартості товару у сумі 60 000,00 грн., тоді як відповідач в порушення умов Договору поставки № 204 від 20.07.2018 не поставив товар позивачеві у визначений цим договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГРИГОР'ЇВСЬКИЙ РУДНИК залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

01.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив суд долучити до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2018, в тому числі позовну заяву від 04.09.2018 № 409/2018 (з внесенням всіх вимог суду) та докази відправлення даного клопотання з доданими до нього документами відповідачу, та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 прийнято позовну заяву від 04.09.2018 № 409/2018 до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12044/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 про відкриття провадження у справі № 910/12044/18 було направлене відповідачу за адресою: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 7, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 у справі № 910/12044/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак було повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання поштового відправлення, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю УКР МОТОР ІНВЕСТ (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРИГОР'ЇВСЬКИЙ РУДНИК (покупець, позивач) був укладений Договір поставки № 204 (надалі - Договір або Договір № 204 від 20.07.2018), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах даного Договору поставити товар відповідно до специфікації до Даного договору (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором, згідно рахунку-фактури. Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією (п. 1.2 Договору).

Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору поставки) сторони погодили поставку битовки будівничої Б900 дві кімнати (комплектація ЛЮКС ) в кількості 1 штуки. Загальна сума поставки з урахуванням адресної доставки склала 120 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2.1 Договору вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного Договору. Сума транспортних витрат визначається сторонами та зазначається у рахунку- фактурі (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору сторони погодили, що товар має бути поставлений постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання передоплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад покупця, розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, село Григорівка (Калінінська ч/р). Доставка товару, здійснюється краном-маніпулятором постачальника на об'єкт визначений в п. 3.1.1. даного Договору (п. 3.1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноваженому представнику покупця, відповідно до накладної. Повноважним представником покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару зі заповненням обов'язковими реквізитами первинного документа.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п. 3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачені наступні умови оплати в розмірі:

- 50% від загальної вартості товару, протягом трьох днів з дати підписання специфікації до Договору;

- решту, 50% від загальної вартості товару, протягом трьох днів з моменту отримання товару на складі отримувача. Строки оплати товару відмінні від зазначеного вище, узгоджуються сторонами у додатку до цього Договору.

Згідно п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 09.07.2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час Договору.

На виконання умов Договору поставки, Специфікації № 1 та рахунку на оплату від № 487/08 від 01.08.2018 позивач платіжними дорученнями № 496 та 497 від 01.08.2018 перерахував попередню оплату у загальному розмірі 60 000,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання, передбачені Договором № 204 від 20.07.2018, щодо поставки товару позивачу не виконав.

Так як відповідач не поставив у строк, встановлений п. 3.1.1 Договору, а саме: протягом 3 календарних днів з дня отримання передоплати, позивач був вимушений дзвонити на контактні телефони відповідача, але відповідач перестав відповідати на телефонні дзвінки та перестав відповідати на електрону пошту. Таким чином, як стверджує позивач, з 01 серпня 2018 року, після отримання передоплати з відповідачем відсутній зв'язок.

Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 120 000,00 грн., з яких: 60 000,00 грн. - загальна сума боргу та 60 000,00 грн. - штрафні санкції (пеня) відповідно до Договору поставки № 204 від 20.07.2018.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 204 від 20.07.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на виконання умов Договору № 204 від 20.07.2018 та Специфікації № 1, на підставі рахунку на оплату № 487/08 від 01.08.2018 позивач здійснив 50% передоплати за товар в розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 496, № 497 від 01.08.2018.

Враховуючи умови п. 3.1.1 Договору, відповідач мав поставити товар позивачу не пізніше 04.08.2018 (01.08.2018 - день отримання передоплати + 3 календарні дні = 04.08.2018).

Натомість, відповідач в порушення умов Договору не поставив товар позивачеві у визначений цим договором строк.

Так, матеріалами справи підтверджується, а рівно не спростовано відповідачем, що останній не здійснив поставку товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі 50% відсотків вартості товару. При цьому відповідач не надав та не надіслав суду заперечень, з яких вбачалось б, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно Договору № 204 від 20.07.2018 та Специфікації № 1 виконав в повному обсязі чи частково.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем 50% попередньої оплати вартості товару в сумі 60 000,00 грн., який підлягав поставці на підставі рахунку на оплату № 487/08 від 01.08.2018, не виконання відповідачем у строк, протягом 3 календарних днів з дня отримання передоплати свого обов'язку щодо передачі позивачу товару згідно Специфікації № 1 та наведеного рахунку-фактури, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати в розмірі 60 000,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 60 000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 60 000,00 грн. штрафних санкцій (пені) на підставі п. 6.2 Договору, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач мав поставити товар позивачу не пізніше 04.08.2018, а відповідно, з 05.08.2018 відповідач вважається таким, що порушив строк поставки товару за Договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п. 3.1.1 даного Договору, постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більш 50%.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством.

Судом також враховано роз'яснення, надані господарським судам у п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки .

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня розрахована останнім згідно з п. 6.2 Договору за прострочення відповідачем поставки товару з 05.08.2018 за період 30 календарних днів наступним чином: 60000,00 грн. х 10% х 30 = 180000,00 грн., при цьому до стягнення позивачем заявлено 60000,00 грн. з урахуванням встановленого п. 6.2 Договору обмеження (не більш 50%).

Враховуючи, що в укладеному сторонами Договорі (п. 6.2) фактично зазначено вищий розмір пені, який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, дійшов висновку про те, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 1726,03 грн. штрафних санкцій (пені) на підставі п. 6.2 Договору, тоді як в іншій частині вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 58273,97 грн. (60000,00 грн. - 1726,03 грн.) позивачу належить відмовити за вищенаведених обставин.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 60000 05.08.2018 - 03.09.2018 30 17.5000 % 0.096 %* 1726.03

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 800,00 грн. судового збору, а також очікує понести витрати в розмірі 15 000,00 грн., пов'язаних зі сплатою витрат на відрядження юриста.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи визначено частиною 3 наведеної статті ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1800,00 грн. за подання позовної заяви (платіжне доручення № 532 від 04.09.2018).

Разом з тим, позивач не подав та не надіслав жодних доказів, які б підтверджували витрати позивача в розмірі 15 000,00 грн., пов'язані зі сплатою ним витрат на відрядження юриста, у зв'язку з чим судом не визнаються такі витрати позивача.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 925,89 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 874,11 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКР МОТОР ІНВЕСТ (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 7; ідентифікаційний код 42243485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРИГОР'ЇВСЬКИЙ РУДНИК (84550, Донецька обл., Бахмутський район, с. Григорівка (Калінінська с/р), вул. Перемоги, буд. 1; ідентифікаційний код 31399134) 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати, 1726,03 грн. (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень 03 коп.) штрафних санкцій (пені) та 925,89 грн. (дев'ятсот двадцять п'ять гривень 89 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 03.12.2018.

Суддя Гумега О.В.