Рішення

від 04.12.2018 по справі 918/660/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/660/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В.,

при секретарі Ярощук О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача Рівненського міського братства вояків УПА імені генерал-хоружного Клима Савури

про стягнення в сумі 5 956, 65 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (надалі - Позивач або УКВ ВК Рівненської міської ради) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рівненського міського братства вояків УПА імені генерал-хоружного Клима Савури (надалі - Відповідач або РМ БВ УПА імені генерал-хоружного Клима Савури) в якому просить стягнути з останнього 4 693,99 грн. заборгованість з орендної плати, 552,66 грн. пені та 710,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.18р у справі № 918/884/17 договір оренди нежитлових приміщень №1943 визнано укладеним між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Рівненським міським братством вояків УПА імені генерал-хоружного Клима Савури, відповідно до умов якого Позивач передав Відповідачу в тимчасове платне строкове користування частину нежитлового приміщення площею 27,8 кв.м. Однак взяті на себе зобов'язання щодо орендної плати Відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4 693, 99 грн за період з 09.02.2018 по 01.10.2018. Крім того, Позивачем на суму заборгованості нарахована пеня в розмірі 552,66 грн. та витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 710,00 грн., всього разом Позивач просить стягнути з Відповідача 5 956, 65 грн.

09.11.2018 року до суду від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій, у зв'язку з уточненням розрахунку суми заборгованості та пені, останній просить стягнути з РМ БВ УПА імені генерал-хоружного Клима Савури заборгованість з орендної плати в сумі 9 915,27 грн., пеню в сумі 1394,51 грн. та витрати на проведення незалежної оцінки в сумі 710 грн. Дана заява відповідає вимогам ГПК України, відтак приймається судом до розгляду.

16.11.2018 року та 20.11.2018 року Позивачем уточнено позовні вимоги в частині нарахування пені, зокрема, згідно останнього розрахунку пеня становить 1269,59 грн.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Передбачені статтею 46 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що заяву про уточнення позовних вимог слід розглядати як заяву про зменшення позовних вимог в частині нарахування пені, а відтак дана заява приймається судом до розгляду.

Представник Позивача в судове засідання 27.11.2018 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника Позивача - Орлова Е.Е. на розписці про відкладення розгляду справи від 13.11.2018 року.

Проте, до суду 27.11.2018 року від представника Позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника Позивача.

Представник Відповідача в судове засідання 27.11.2018 року повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 22.10.2018 року та від 13.11.2018 р., які направлялися на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Відповідача є - 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд вважає, що Позивач та Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Позивача та Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2018 року у справі № 918/884/17 позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради задоволено повністю, визнано укладеним між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Рівненським міським Братством вояків УПА імені генерал - хорунжого Клима Савури Договір оренди № 1943, стягнуто з Рівненського міського Братства вояків УПА імені генерал - хорунжого Клима Савури на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням по справі № 918/884/17, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.

Згідно п. 1.1. Договір оренди № 1943, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення за адресою м. Рівне вул. Симона Петлюри, 1, загальною площею 27,8 кв.м (надалі - Майно), а саме приміщення першого поверху площею 18,2 кв.м та місця загального І користування першого поверху площею 9,6 кв.м Приміщення перебувають на балансі шравління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Вартість 1 кв.м Майна (визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна) станом на 31.06.2017 року складає 6 583,76 грн.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору оренди № 1943, на момент укладення договору Майно перебуває в користуванні Орендаря на умовах договору від 17.10.2007 року. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Орендар користується ним лише протягом строку оренди.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору оренди № 1943, договір діє до 01 вересня 2021 року. Сторони домовились, що умови, які виникають в результаті підписання цього договору застосовуються сторонами з 12.06. 2017 року на підставі ст. 631 ЦК України.

Орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради і встановлюється в сумі 474,50 грн. в місяць (розрахунок додається). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується Орендарем до 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів, змін орендних ставок, затверджених ірганом місцевого самоврядування, та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 4.1. - 4.3. Додаткового договору до договору оренди).

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Водночас, передане за договором оренди майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону - Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі, незалежно від результатів господарської діяльності.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем орендної плати Позивачу в сумі 9 915,27 грн. матеріали справи не містять.

Суд, перевіривши розрахунок орендної плати відповідно Договору оренди № 1943 прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача орендної плати за нежитлове приміщення у розмірі 9 915,27 грн. за період з червня 2017 року по жовтень 2018 рік, є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 1269,59 грн. пені, судом враховується наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5. Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п. 4.2. Договору щодо порядку оплати орендної плати. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний пень прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 269,59 грн. пені, нарахованої за період прострочення з 20.06.2017 р. по 18.10.2018 р..

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум пені прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1 269,59 грн. є законними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 710,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки, судом враховується наступне.

Відповідно до п.п. 6.2.15 п. 6.2. Договору оренди № 1943 передбачено, що Орендар зобов'язується відшкодувати витрати на виготовлення звіту про незалежну оцінку в сумі 710 грн. родовж місяця з моменту підписання даного договору: одержувач - управління мунальною власністю; р/р 35414002044608 в ГУКДСУ у Рівненській області, МФО 833017; ЄДРПОУ 26259563.

Позивач стверджує, що останнім було сплачено послуги експерта за проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень загальною площею 1636,30 м 2 в м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, до складу яких входять площі орендованого майна Відповідача. факт сплати підтверджується платіжним дорученням № 192 від 19.09.2017 року про перерахування грошових коштів в сумі 3 550,00 грн. ТОВ "ОК Україна-Захід", призначення платежу - за незалежну оцінки майна, дог. № 02-27/07-2017 від 07.08.2017 р., акт викон. робіт № № 02-27/07-2017 від 11.09.2017 р.

Відповідно до акту здачі - прийняття виконаних робіт № 02-27/07-2017 від 11.09.2017 р. ТОВ "Оціночна компанія Україна - Захід" здав, а Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняв звіт про оцінку майна6 нежитлові приміщення, загальною площею 1 636,30 кв. м., в будівлі, розташованій за адресою: м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, виконаний згідно договору № 02-27/07-2017 від 07.08.2017 р. та всі надані суб'єкту оціночної діяльності документи. Вартість виконаної роботи становить 3550 грн. без ПДВ.

На час розгляду справи доказів сплати Відповідачем витрат на виготовлення звіту про незалежну оцінку в сумі 710 грн. Позивачу, передбачених п.п. 6.2.15 п. 6.2. Додаткового договору до договору оренди, матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача відповідно до Договору оренди № 1943 у розмірі 710 грн. 00 коп. витрат на виготовлення звіту про незалежну оцінку обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 9 915 грн. 27 коп. зі сторони Відповідача згідно Договору оренди № 1943 та витрат на виготовлення звіту про незалежну оцінку в сумі 710.00 грн., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 26259563) задоволити.

2. Стягнути з Рівненського міського братства вояків УПА імені генерал-хоружного Клима Савури (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, код ЄДРПОУ 26522552) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 26259563) 9 915,27 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 27 коп.) заборгованості з орендної плати по Договору оренди нежитлових приміщень № 1943, який визнано укладеним рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.01.2018 року у справі № 918/884/17, 1 269,59 грн. (одну тисячу двісті шістдесят дев'ять гривень 59 коп.) пені, 710,00 грн. (сімсот десять гривень 00 коп.) витрат на виготовлення звіту про незалежну оцінку та 1 726 грн. (одну тисячу сімсот двадцять шість гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Рівненського міського братства вояків УПА імені генерал-хоружного Клима Савури (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, код ЄДРПОУ 26522552) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36,00 грн. (тридцять шість гривень 00 коп.)

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04 грудня 2018 року .

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.