Постанова

від 04.12.2018 по справі 211/4063/18

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/4063/18

Провадження № 3/211/1595/18

П о с т а н о в а

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2018 року суддя Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці (Держпраці), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, громадянина України, працюючого директором ТзОВ РЕМПРОМТЕХНІКА , проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ст. 41 ч. 1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

в ході інспекційного відвідування, проведеного з 25.07.2018 року 09 год. 00 хв. по 26.07.2018 року 16 год. 30 хв. на підставі звернення працівника щодо порушення стосовно нього законодавства про працю згідно наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 19.07.2018 року № 584-1, направлення від 19.07.2018 року № 250/257 , товариства з обмеженою відповідальністю РЕМПРОМТЕХНІКА , код ЄДРПОУ 31932421, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Р вул. Дніпровське шосе, буд. 16б, офіс 107, було виявлено, що директор товариства ОСОБА_2 допустив порушення вимог частини 1 статті 41 КУпАП.

А саме при вивченні наданої кадрової документації було виявлено, що в особистій картці форми П-2 звільненого працівника ОСОБА_3 відсутній підпис про її ознайомлення з призначенням, що вказує на порушення вимог п. 2.5 глави 2 Інструкції ведення трудових книжок працівників № 58 : Із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники ознайомлені під розписку в особистій картці... .

25.06.2018 року ОСОБА_4, яка працювала у ТОВ РЕМПРОМТЕХНІКА на посаді бухгалтера з 06.09.2017 року (наказ про прийом від 05.09.2017 року № 13), подала заяву про звільнення за власним бажанням з 02.07.2018 року в зв'язку із неможливістю продовжувати роботу, обумовленою необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку (свідоцтво про народження дитини додавалось ОСОБА_4 до заяви про звільнення) з проханням організувати, за необхідністю, передачу робочих справ та матеріалів. 25.06.2018 року директор Товариства ОСОБА_2 завізував заяву ОСОБА_4 про звільнення з наступною резолюцією: O.K. Звільнити з посади бухгалтера з відпрацюванням 14 календарних днів від дати подачі заяви про звільнення. 25.06.2018. Підпис . Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. У пункті 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ РЕМПРОМТЕХНІКА , затвердженого зборами трудового колективу (Протокол від 03.01.2017 року № 12) вказано, що працівники мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це директора підприємства письмовою заявою не пізніше ніж за два тижні до звільнення. За домовленістю між працівником і директором підприємства, трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення. У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника з поважних причин, передбачених чинним законодавством (ч. ч. 1 і 3 ст. 38 КЗпП), адміністрація звільняє працівника у строк, зазначений працівником у заяві про звільнення. Таким чином, відповідно до п. 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП, директор Товариства РЕМПРОМТЕХНІКА повинен був розірвати трудовий договір у строк, про який просить ОСОБА_4, тобто 02.07.2018 року. З оглядом на вищевказане - в наявності порушення вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП, останній день роботи ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що вона подала заяву на звільнення за підставою - догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку - мав бути 02.07.2018 року. Згідно табелю обліку робочого часу за липень 2018 року ОСОБА_4 відпрацювала включно по 02.07.2018 року. На підставі доповідної записки заступника директора ОСОБА_5 від 03.07.2018 року на ім'я директора був складений Акт № 1 про відсутність працівника ОСОБА_4 03.07.2018 року з 8.30 години на роботі з невідомих причин, в якому зазначено, що працівник попередньо нікого не повідомив про свою відсутність, відповідь на смс, з проханням пояснити причину відсутності на робочому місці, не надійшла. 04.07.2018 року через відділення поштового зв'язку (відправлення № 5008607122260 від 04.07.2018 року) цінним листом з повідомленням на адресу ОСОБА_4 були відправлені лист про прохання надати письмові пояснення про відсутність на роботі з 03.07.2018 року (термін надання пояснень - протягом 3-х робочих днів з моменту отримання листа) та лист про запрошення на підприємство на оформлення звільнення вих. № 180704-02 від 04.07.2018 року. Поштове відправлення № 5008607122260 від 04.07.2018 року було вручено 13.07.2018 року о 15 год. 18 хв. (дана інформація знаходиться на офіційному чат-боті Укрпошти). 11.07.2018 року о 15 год. 30 хв. був складений Акт № 2 про ненадання працівником ОСОБА_4 письмових пояснень про відсутність на роботі з 03.07.2018 року та визначено право роботодавця про можливість звільнення її за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП. 11 липня 2018 року ОСОБА_4 було звільнено з посади бухгалтера за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП, з виплатою компенсації за 20 (двадцять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки, наказ № 13-к від 11.07.2018 року. Запис про звільнення у трудову книжку ОСОБА_4 внесений. Станом на 26.07.2018 року трудова книжка ОСОБА_4 знаходиться у Товаристві. Товариством, починаючи з 11.07.2018 року та до 25.07.2018 року ніяких заходів щодо повідомлення ОСОБА_4 про необхідність отримання трудової книжки не здійснено. Таким чином, звільнення ОСОБА_4 11.07.2018 року за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП (відсутність на роботі без поважних причин, прогули) проведено адміністрацією Товариства раніше, ніж вона отримала листи (дата отримання - 13.07.2018 року) з проханням надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці. З оглядом на вищевказане, в наявності - порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП: Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин... .

Як передбачено частиною першою ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Згідно ст. 53 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП), тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 год. Згідно рекомендацій Кабміну України щодо перенесення робочих днів, затверджених розпорядженням КМУ № 1-р від 11.01.2018 року - 5 та 8 травня 2018 року тривалість робочого дня при 40-годинному тижні зменшується на 1 годину. При опрацюванні табелів обліку використання робочого часу Товариства виявлено, що 5 та 8 травня 2018 року тривалістьроботине буласкорочена на 1годину, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 53 КЗпП. З оглядом на вищевказане, норма тривалості робочого часуутравні 2018 року закалендарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днямив суботута неділю приоднаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів складає 166 годин. Відповідно до умов Розділу 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві встановлений п'ятиденний робочий тиждень із тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень, 8 годин на день, із двома вихідними - субота і неділя. Згідно наданих табелів обліку робочого часу за травень 2018 року встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відпрацьовано 168 годин за місяць, ОСОБА_8 - 160 годин, ОСОБА_5 (працює за сумісництвом по 4 години в день) - 84,0 години. У розрахунково-платіжній відомості № 1801-016 від 31.05.2018 року відсутнє нарахування за години, відпрацьовані понаднормово. Таким чином, в наявності порушення вимог ч. 1 ст. 106 КЗпП, в якій зазначено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Станом на 26.07.2018 року нарахований остаточний розрахунок із ОСОБА_4 не проведений, трудова книжка не видана, поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки ОСОБА_4 не надіслане, що вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП, ч. 1 ст. 47 КЗпП та ч. 1 ст. 83 КЗпП.

Згідно Статуту ТОВ РЕМПРОМТЕХНІКА виконавчим органом Товариства є директор, який керує поточною діяльністю Товариства і є підзвітний загальним зборам учасників (п. 9.19). Директор має право (п. 9.20): затверджувати штатний розклад, здійснювати прийом і звільнення працівників Товариства, укладати з ними трудові договори від імені Товариства, застосовувати до працівників заходи заохочення та стягнення в порядку, передбаченому законодавством України, Статутом та іншими внутрішніми документами Товариства (п. 9.20.5); забезпечувати дотримання вимог чинного законодавства України при здійсненні Товариством фінансово-господарської діяльності (п. 9.20.11); Директор несе особисту відповідальність за ведення і зберігання трудових книжок працівників та за відповідність внесених записів до них чинному законодавству або своїм наказом призначає відповідального за стан цієї роботи (п. 9.23).

У суд ОСОБА_2 не з'явився , до суду надійшло від правопорушника заперечення-пояснення на протокол у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, відповідно до якого останній не погоджується з притягненням його до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КУпАП та просить провадження у справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом № ДН963/257/АВ/П/ПТ про адміністративне правопорушення від 15.08.2018 року, актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН963/257/АВ від 26.07.2018 року, копією особової картки працівника ОСОБА_3, копією заяви про звільнення в порядку ст. 38 КУЗпП від 25.06.2018 року ОСОБА_9 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_10, іншими матеріалами справи.

Щодо недотримання порядку звільнення бухгалтера товариства ОСОБА_9 У своєму запереченні ОСОБА_2 не погоджується, що ним були порушені норми трудового законодавства, та вважає, що ОСОБА_9 була звільнена на законних підставах за прогули в межах чинного законодавства. Суд не погоджується з поясненням правопорушника, так як ст. 38 ч. 1 КУЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник . У пункті 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ РЕМПРОМТЕХНІКА , затвердженого зборами трудового колективу (Протокол від 03.01.2017 року № 12) вказано, що працівники мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це директора підприємства письмовою заявою не пізніше ніж за два тижні до звільнення. За домовленістю між працівником і директором підприємства, трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення. У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника з поважних причин, передбачених чинним законодавством (ч. ч. 1 і 3 ст. 38 КЗпП), адміністрація звільняє працівника у строк, зазначений працівником у заяві про звільнення. Статтею 38 КУЗпП не передбачено, що жінка або чоловік, який подав заяву про звільнення у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, має подати медичні документи, які підтверджують необхідність догляду за дитиною. На думку суду правопорушник плутає відпустку по догляду за дитиною до шести років з звільненням за власним бажанням з поважної причини. Тобто, якщо б ОСОБА_9 звернулась до ОСОБА_2 з заявою про надання їй відпустки по догляду за дитиною до шести років, то вона повинна була б надати роботодавцю медичний висновок, який засвідчував би необхідність надання їй відпустки по догляду за дитиною до шести років. Натомість ОСОБА_9 подала заяву про звільнення в порядку ст. 38 КУЗпП за поважною причиною - за необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 14 річного віку, та додала копію свідоцтва про народження дитини. ОСОБА_2, як директор товариства, не мав права вимагати від неї ще будь-яких документів, не мав права вимагати відпрацьовувати 2 тижні та мав звільнити її саме в дату, яка була вказана у заяві, тобто 02.07.2018 року. ОСОБА_2, натомість, не тільки не звільнив ОСОБА_9 02.07.2018 року, як того вимагає чинне законодавство, але й ще в подальшому незаконно звільнив за начебто прогули та й ще раніше, ніж остання отримала лист від підприємства з проханням надати пояснення щодо відсутності на робочому місці. ОСОБА_9 звільнена 11.07.2018 року, а отримала лист 13.07.2018 року. Також суд вважає грубим порушенням трудового законодавства, що станом на 26.07.2018 року підприємство не провело остаточний розрахунок з ОСОБА_9 та не видало останній її трудову книжку. Не було навіть спроб надіслати ОСОБА_9 поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки та повного розрахунку. Заперечення правопорушника з цього приводу суд вважає необґрунтованим, особливо з приводу того, що заява, відповідно до якої ОСОБА_9 перераховувались виплати на банківську карту, зникла або ОСОБА_9 її викрала, щоб завдати шкоду підприємству.

Щодо відсутності підпису звільненого працівника ОСОБА_3 в особистій картці форми П-2 про ознайомлення з призначенням. Суд вважає, що правопорушник порушив вимогу п. 2.5 глави 2 Інструкції ведення трудових книжок працівників № 58 , так як у особовій картці звільненого працівника ОСОБА_3В дійсно відсутній підпис про її ознайомлення з призначенням на посаду продавця непродовольчих товарів. Тому заперечення правопорушника стосовно того, що, дана інструкція не зареєстрована в Мінюсті Україні, а тому є не обов'язковою до виконання, суд вважає необґрунтованим.

Щодо порушення вимог ч. 1 ст. 53 КУЗпП. У своєму запереченні правопорушник звертає увагу суду на те, що нарахування заробітної плати на підприємстві здійснюється на підставі сформованого табеля обліку робочого часу у програмі 1С-Підприємство , яка давно не оновлювалась. У даній програмі закладена стара форма табеля обліку робочого часу, який розраховує стандартну тривалість робочого часу працівників, що не перевищую 40 годин на тиждень, як і передбачено ст. 50 КУЗпП. При цьому, програма автоматично не корегує скорочення на одну годину тривалості роботи працівників напередодні святкових і неробочих днів, як того вимагає ст. 53 КУЗпП. При спробі вносити подібні дані в ручному режимі, на друк все одно виводиться інформація без подібних корегувань і в наслідок ручних коригувань неправильно нараховується заробітна плата. Бухгалтер підприємства у ручному режимі заповнює правильний табель. Табель за травень 2018 року оформлювався бухгалтером ОСОБА_9 у форматі Word та нею буда допущена механічна помилка при внесенні даних та підрахунку годин. З цього приводу працівниками підприємства було також надані письмові пояснення. Суд вважає, заперечення правопорушника обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для закриття справи відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КУпАП за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено на винну особу не пізніш як через три місяці із дня вчинення правопорушення, при триваючому правопорушенні - через три місяці з дня його виявлення, а також не пізніш як через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи чи про її закриття за наявністю в діях особи ознак адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На момент розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закінчилися строки притягнення його до адміністративної відповідальності. За таких обставин вважаю, що провадження у справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 247 ч. 1 п. 7 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 41 ч. 1 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Суддя: ОСОБА_1