Рішення

від 26.11.2018 по справі 2040/5581/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26.11.2018 р. справа №2040/5581/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність, представника відповідача, ДСУ з безпеки на транспорті - ОСОБА_1, представника відповідача, Управління ДСУ з безпеки на транспорті у Харківській області - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Приватного підприємства "Ампір 2006" до Державної служби з безпеки на транспорті, Управління державної служби України з безпеки на транспорті у Харківській області провизнання протиправною та скасування постанови №022949 від 02.01.2018 р. , -

встановив:

Позивач, ПП Ампір 2006 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №022949 від 02.01.2018 р. на суму 1 700,00 грн.

Підставами позову є доводи про те, що владним суб'єктом неправомірно складено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, оскільки транспортний засіб Mersedes-Benz 410 (державний номер НОМЕР_1, використанням якого з понаднормативною вагою і було скоєно порушення), хоча і належить ПП на праві власності, однак на момент перевірки на підставі договору оренди №01/04-15 від 01.04.2015р. знаходився у користуванні іншого суб'єкта права - ВКП Бетонікс .

Відповідач, Управління державної служби України з безпеки на транспорті у Харківській області, до суду уповноваженого представника не направив, процесуального документа з правовою позицією по суті спору не надав

Вказане пояснюється тим, що такого владного суб'єкта в дійсності не існує, а тому з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі відносно названого управління слід закрити.

При цьому, судом виявлено, що спірне рішення було видано - Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області, яке не належить ані до кола осіб у розумінні ст. 2 Цивільного кодексу України, ані до кола суб'єктів владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, позаяк є лише структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Державної служби України з безпеки на транспорті як юридичної особи публічного права.

Тому за ініціативою суду до участі у справі був залучений відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, який з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що оскаржене рішення видане відповідно до закону.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті, як самостійний та незалежний владний суб'єкт у силу приписів ч.3 постанови КМУ №592 від 26.06.2015р. може брати участь у суспільних правовідносинах в особі Управлінь у регіонах, котрі мають правовий статус структурних підрозділів юридичної особи публічного права.

Так, Державною службою України з безпеки на транспорті 23.11.2017р. прийнято наказ №1132 «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті» .

На виконання приписів згаданого наказу працівниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області на підставі направлення на перевірку від 28.11.2017р. №021409 було проведено рейдову перевірку додержання вимог Закону України Про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, автомобільної дороги М-29 «Харків-Красноград-Перещепино» .

Під час вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки Mersedes-Benz 410 (державний номер НОМЕР_1), який належить на праві власності ПП Ампір-2006 , що позивачем не заперечується.

Результати перевірки були оформлені актом №001052 від 29.11.2017р. про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідкою №00230т7 від 29.11.2017р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю та актом перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів № 0010017 від 29.11.2017р.

В названому акті №0010017 від 29.11.2017 р. викладені судження владного суб'єкта про 1) перевезення вантажу загальною масою 42,200 т, тобто з перевищенням максимально допустимої ваги 40,00 т на 2,200 т, 2) відсутність дозволу на рух автомобільним дорогами України з перевищенням вагових параметрів.

Складені у ході перевірки документи були підписані водієм без зауважень.

29.11.2017р. Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено розрахунок плати за проїзд до акту №0010017 від 29.11.2017 р. про нарахування 985,3 євро.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022949 від 02.01.2018 р., якою застосовано до позивача штраф у розмірі 1.700,00 грн.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владним суб'єктом обрано положення ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а фактичною підставою послугувало рух транспортного засобу автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень без дозволу, виданого компетентним уповноваженим органом.

Перевіряючи відповідність закону, рішення владного суб'єкта з приводу винесення постанови про накладення адміністративного-господарських санкцій, суд відзначає, що правовідносини з руху автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, урегульовані приписами Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі за текстом - Закон), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМУ від 18.01.2001р. №30; далі за текстом - Правила №30), Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 р. №879; далі за текстом - Порядок №879).

Відповідно до ч. 12 ст.6 зазначеного закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За правилом ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових рейдових перевірок перевірок на дорозі.

Здійснення названого державного контролю покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (положення про яку затверджено постановою КМУ від 11.02.2015 р. №103; далі за текстом - Положення №103).

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, котрий у силу п.8 Положення №103 здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Як з'ясовано судом, у спірних правовідносинах від імені Укртрансбезпеки діяли працівники Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, що не суперечить закону.

Означене Управління Укртрансбезпеки в регіоні у силу п.3 постанови КМУ №592 від 26.06.2015р. є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті без правового статусу юридичної особи, а відтак, владні управлінські повноваження кожного працівника Управління є об'єктивно похідними від факту знаходження особи у правовідносинах з проходження публічної служби з Укртрансбезпекою.

Тому суд вважає, що у спірних правовідносинах працівники Укртрансбезпеки та територіальні органи Укртрансбезпеки в областях при реалізації повноважень контролю діють виключно від імені Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Даною статтею також визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно п.37 Порядку №879 учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Автомобільним перевізником, у силу статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» , є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З аналізу викладених законодавчих положень вбачається, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі і за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , є виключно автомобільний перевізник.

Судом встановлено, що під час здійснення заходів контролю водієм транспортного засобу марки Mersedes-Benz 410, ОСОБА_2, надано посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Харківській області: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки Mersedes-Benz 410, реєстраційний номер НОМЕР_1, серії АХС 139133; товарно-транспортну накладну №Р8063 від 29.11.2017р. Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України водієм не було надано.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки Mersedes-Bens 410 (реєстраційний номер НОМЕР_1, серії АХС 139133) власником транспортного засобу дійсно є ПП Ампір 2006 .

Між тим, суд зазначає, що вказаний транспортний засіб, починаючи з 01.04.2015р. по 31.12.2017 року (отже, і на час здійснення заходу контролю) відповідно до договору оренди №01/04-15 від 01.04.2015 р. перебував у користуванні у Виробничо-комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Бетонікс (а.с. 10-12).

Викладене також підтверджується неодноразово витребуваною судом і нарешті наданою позивачем та приєднаною до справи копією роздруківки податкової накладної №14 від 30.11.2017р., №22 від 31.12.2017р. №18 від 31.01.2018р.

Доказів на підтвердження здійснення перевезення вантажу саме позивачем владним суб"єктом у ході проведення перевірки не добуто, до матеріалів справи не надано.

Доказів використання даного транспортного засобу у зазначений період у господарській діяльності саме позивачем, а не орендарем - ВКП у формі ТОВ Бетонікс , владним суб'єктом також до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у даному випадку не виступав у якості автомобільного перевізника у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» , то до нього й не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за діяння, вчинені іншим суб'єктом права.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Натомість, факт наявності порушеного права позивача у галузі автомобільної справи знайшов своє підтвердження за результатами судового розгляду, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову у цій частині вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по даній справі, не вбачає підстав для стягнення на користь позивача судового збору, адже заявлена ПП вимога була звернута до неіснуючого учасника суспільних правовідносин і стосувалась рішення, виданого саме цим неіснуючим суб'єктом.

Суд за власною ініціативою залучив до участі дійсного учасника спірних правовідносин - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Вимоги про скасування виданого цією особою рішення позивач не заявляв, такої вимоги судовим збором не оплачував.

Рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення владного суб'єкта у даному випадку є правовим наслідком застосування ч.2 ст.9 КАС України.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для покладання на залученого судом учасника справи тягаря відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Закрити провадження у справі відносно вимог до Управління державної служби України з безпеки на транспорті у Харківській області.

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України в безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області №022949 від 02.01.2018 р.

Судові витрати покласти на позивача.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 03.12.2018р.

Суддя Сліденко А.В.