Рішення

від 27.09.2018 по справі 296/4482/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4482/17

2/296/403/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді Сингаївського О.П. за участю секретаря судового засідання Четвертухи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» в особі Житомирської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» , третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся позивач ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Житомирської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 2 928,00 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 21.12.2016 слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016060020007710 від 21.12.2016 вилучено належний на праві власності ОСОБА_2 автомобіль марки « Mersedes-Benz» Е240, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким має право користування позивач. Даний автомобіль був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщений на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів, який обслуговує Житомирська філія ДП МВС України «Інформ-Ресурси» . Так як арешт на автомобіль не накладався, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2017 (справа № 295/2678/17-к) було зобов'язано слідчого повернути його власнику - ОСОБА_2, а постановою слідчого про повернення тимчасово вилученого майна від 17.03.2017 визначено безоплатно повернути автомобіль позивачу ОСОБА_1

Представниками відповідача у безоплатному поверненні автомобіля ОСОБА_1 було відмовлено, виставлено рахунок за зберігання транспортного засобу на суму 2 928,00 грн. Лише після пред'явлення останнім квитанції про сплату рахунку, автомобіль повернуто позивачу, що на думку позивача, свідчить про набуття відповідачем майна у вигляді грошових коштів в сумі 2 928,00 грн. без достатньої правової підстави, оскільки фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, в складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, і стягненню з власника такого майна не підлягають.

Також позивач вказує, що зазначеними неправомірними діями представників відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у зриві життєвих планів, перебуванням у стресовій ситуації, погіршенні стану здоров'я та родинних відносин.

Ухвалою судді від 09.06.2017 було відкрито провадження у цивільній справі, призначено судове засідання та встановлено відповідачу строк до 07.08.2017 подати суду свої письмові заперечення проти позову.

05.02.2018 до суду надійшли заперечення відповідача проти позову, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що Житомирська філія ДП МВС України «Інформ-ресурси» здійснює діяльність по зберіганню та охороні транспортних засобів на спеціальному майданчику на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102

«Про затвердження порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» .

17.03.2017 автомобіль « Mersedes-Benz» Е240, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був поміщений 21.12.2016 на спеціальний майданчик відповідача за дорученням слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, за заявою позивача повернуто останньому. До заяви позивачем було додано квитанцію про оплату послуг за зберігання транспортного засобу в сумі 2 928,00 грн., а в самій заяві вказано про відсутність претензій до зовнішнього вигляду та умов зберігання транспортного засобу. Крім того, позивачем самостійно оплачені послуги відповідача по зберіганню транспортного засобу, оскільки інформація про тарифи щодобової оплати послуг та банківські реквізити відповідача вказані на інформаційному стенді на спеціальному майданчику. Відповідач у складі структурних підрозділів ГУНП в Житомирській області не перебуває, за рахунок державного бюджету не фінансується, у зв'язку з чим на відповідача не поширюються положення законодавства про безоплатне зберігання майна, яке є речовим доказом, та тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 у судове засідання 29.07.2018 не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у судові засідання не з'явився, хоча повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За згодою представника позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст.76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та приходить до слідуючого.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно п.3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні факти.

21.12.2016 вилучений під час огляду місця події в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016060020007710 від 21.12.2016 автомобіль марки « Mersedes-Benz» моделі Е240 сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належть на праві власності ОСОБА_2 та яким має право користуватись позивач ОСОБА_1, за дорученням слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 поміщено на спеціальний майданчик тимчасового тримання автомобілів за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 96, що підтверджується дорученням слідчого від 21.12.2016, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 44).

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016060020007710 від 21.12.2016, арешт на автомобіль НОМЕР_2 не накладався, зазначений транспортний мав статус тимчасово вилученого майна та підлягав поверненню власнику, що підтверджується ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2017 (справа №295/2678/17-к), якою зобов'язано слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 тимчасово вилучений автомобіль НОМЕР_2 (а. с. 13).

17.03.2017 за заявою позивача ОСОБА_1 та на виконання ухвали слідчого судді від 13.03.2017, слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 прийнято рішення про повернення автомобіля НОМЕР_2 позивачеві безоплатно, що підтверджується постановою про повернення тимчасово вилученого майна від 17.03.2017 (а. с. 14).

17.03.2017 позивачем ОСОБА_5 сплачено грошові кошти в сумі 2 928,00 грн. на рахунок ДП МВС України «Інформ-ресурси» м. Житомир за надання послуг по охороні та зберіганню транспортних засобів на спеціальному майданчику, що підтверджується платіжним документом (а. с. 1, 42).

17.03.2017 позивач звернувся до ДП МВС України «Інформ-ресурси» із заявою про видачу транспортного засобу марки « Mersedes-Benz» Е240, д.н. НОМЕР_1 зі спеціального штрафного майданчику, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 96, до якої долучив платіжний документ про сплату на користь ДП МВС України «Інформ-ресурси» м. Житомир грошових коштів в сумі 2 928,00 грн., що підтверджується заявою ОСОБА_5 від 17.03.2017 та платіжним документом, наданими представником відповідача (а. с. 42, 43).

17.03.2017 начальником дільниці з надання послуг з тимчасово затриманих транспортних засобів Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-ресурси» ОСОБА_6 видано позивачеві автомобіль НОМЕР_3, що підтверджується пояснювальною запискою від 30.01.2018 (а. с. 41).

Вирішуючи даний спір, суд вважає необхідним врахувати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 КПК України, витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок) визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно п.20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Згідно п.32 Порядку фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Наведені норми свідчать про те, що чинним кримінально процесуальним законодавством України не передбачено стягнення з власника тимчасового вилученого майна плати за зберігання цього майна органом досудового розслідування, як стороною обвинувачення.

Факт отримання Житомирською філією ДП МВС України «Інформ-ресурси» від позивача грошових коштів в сумі 2 928,00 грн. знайшов своє підтвердження при розгляді справи судом та був доведений належними доказами, а також не заперечувався представником відповідача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Житомирською філією ДП МВС України «Інформ-ресурси» стягується плата з водіїв та власників тимчасово затриманих транспортних засобів на підставі Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102, оскільки вказаний нормативно-правовий акт застосовується до правовідносин, що регулюються ст.265-2 КУпАП та ст.36 ЗУ «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів .

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Надаючи оцінку доводам позивача, викладених у позовній заяві, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, внаслідок неправомірних дій співробітників Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-ресурси» щодо безоплатного повернення автомобіля із спеціального майданчика тимчасового тримання автомобілів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, та стягує з з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вказаний розмір відшкодування буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Наданими суду документами позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 15 000,00 грн.

Дана сума є значно завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 400,00 грн. На обґрунтування своїх вимог Позивачем долучено копії договору від 17.03.2017 №!/17 про надання правової допомоги, укладеного з адвокатом ОСОБА_3 (а. с. 17) та додаткову угоду від 30.03.2017 до договору №1/17 від 17.03.2017 про надання послуг захисника в цивільному процесі (а. с. 18).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Разом з тим, позивачем не надано доказів, підтверджуючих здійснення витрат в сумі 2 400,00 на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_3 (акт виконаних робіт, рахунок, тощо), у зв'язку з чим, вимоги позивача в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.1212, 1213 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 23, 44, 76-81, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 288-289, 1167 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» в особі відокремленого структурного підрозділу - Житомирська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) гривень, на відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) гривень та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: 10024, АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_7 підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» , ідентифікаційний код 32248749, місцезнаходження за адресою: 01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8, в особі відокремленого структурного підрозділу: Житомирська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» , ідентифікаційний код 36277747, місцезнаходження за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 5/37

Третя особа Головне управління Національної поліції в Житомирській області, ідентифікаційний код 40108625, місцезнаходження за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 5/37