Рішення

від 23.11.2018 по справі 363/4178/16-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.11.2018 Справа № 363/4178/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря судового засідання Рибки І.Є., за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом ОСОБА_3, представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки, визнання права власності на 1/2 частину коштів, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Уточнивши позовні вимоги, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки, визнання права власності на 1/2 частину коштів, стягнення коштів, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно набуте за час шлюбу - житловий будинок (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_3; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кошти у сумі 704 687, 50 грн., які 27.11.1997 року внесені ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ Фермер , валютні кошти за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року у сумі 5 101 400 гривень внесені ОСОБА_3 до ПАТ Банк інвестицій та заощаджень до лютого 2013 року на час припинення спільного ведення господарства та час припинення спільного проживання однією сім'єю; визнати за ОСОБА_1 право власності на кошти у сумі 352 343, 75 гривень що складають ? частину від коштів, які були внесені 27.11.1997 року ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ Фермер , на кошти у сумі 2 550 043 гривень, що складають половину коштів, які вніс відповідач до банку на час припинення спільного ведення господарства та припинення спільного проживання; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 2 903 043 гривень, що складають ? частину від суми коштів, які внесені 27.11.1997 року ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ Фермер та ? частину коштів, які вніс відповідач до банку на час припинення спільного ведення господарства та припинення спільного проживання та які конвертовані у національну валюту; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.1992 року між сторонами було укладено шлюб, який було розірвано 05.11.2013 року. У вказаному шлюбі сторони прожили понад 20 років. За час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що за час шлюбу та спільного проживання, сторонами за спільні кошти було набуто таке майно: побудовано будинок загальною площею 190,8 кв.м., житловою площею 104,7 кв.м. та господарсько - побутові будівлі по АДРЕСА_3. На ім'я відповідача приватизовано 26.06.2003 року земельну ділянку, площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 на якій було споруджено будинок та господарсько - побутові будівлі. Оскільки, вищевказане майно набуте сторонами за час шлюбу за спільні кошти сторін, грошові кошти, які відповідач вносив до статутного капіталу ТОВ Фермер з 1997 року і до лютого 2013 року також були спільними коштами подружжя, а тому вказане майно та грошові кошти належать сторонам на праві спільної сумісної власності. Відповідач не визнає право позивача на половину спільного сумісного майна та коштів, у зв'язку із чим позивач змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_3 скористався своїм правом та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошових коштів, в якому просив визнати грошові кошти у сумі 1 634 888, 40 гривень спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 817 444, 20 гривень.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що крім зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 майна, спільною сумісною власністю подружжя сторін були грошові кошти, які отримані внаслідок продажу придбаної у шлюбі у 1994 році та проданої у 2012 році двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначені кошти у розмірі 47 560 доларів США, що станом на день подання зустрічного позову за курсом валют НБУ складає 1 278 888, 40 гривень та 356 000 гривень, що в сумі складає 1 634 888, 40 гривень, які зберігалися на банківському рахунку матері позивача ОСОБА_7 та були передані відповідачу ОСОБА_1, які вона поклала на свій банківський рахунок у ПАТ Банк Інвестицій та заощаджень . Оскільки в первинному позові ОСОБА_1 ставиться питання про розподіл спільного майна подружжя, тому ОСОБА_3 вважає за необхідним просити розподілити і решту майна подружжя, а саме зазначені вище суми грошових коштів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 02.11.2016 року головуючим - суддею по вказаній цивільній справі обрано ОСОБА_8

Ухвалою суду від 18.11.2016 року цивільну справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі.

Протоколом повторного розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2017 року головуючим - суддею по вказаній цивільній справі обрано Баличеву М.Б.

Ухвалою суду від 16.05.2017 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Баличевої М.Б. та призначено до судового розгляду.

В судовому засідання позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та її представник уточнений позов повністю підтримали та просили його задовольнити з викладених у ньому підстав, надали письмові заперечення на зустрічний позов та письмову відповідь на відзив, в якому просили суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю. Також, ОСОБА_1 надала письмові заперечення на заяву представника відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_3 та його представник уточнений первісний позов не визнали, надали письмові заперечення на нього та письмовий відзив, просили суд відмовити у його задоволенні, підтримали зустрічний позов та просили суд його задовольнити з викладених в ньому підстав. Відповідач під час судового засідання пояснив, що не заперечує щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку та земельної ділянки, а також їх поділу у рівних частинах між ним та ОСОБА_1 Представником ОСОБА_3 в ході розгляду справи також було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог за первісним позовом ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін та свідка ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісні уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 листопада 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4.

Від цього шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у свідоцтві про народження дитини сторони записані її батьками.

05 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5.

З довідки виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24.10.2016 року № 1030 видно, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 в приватному будинку, який займає жилу площу 104,7 кв.м. та загальну площу 190,8 кв.м., вказаний будинок належить ОСОБА_3, за яким і рахується особовий рахунок на цей будинок.

З копій платіжних документів про сплату житлово - комунальних послуг видно, що особові рахунки по утриманню будинку за адресою: АДРЕСА_3 рахуються за ОСОБА_3, як за власником будинку.

З копії трудової книжки НОМЕР_6 заведеної на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що остання з 01.01.1980 року і по 28.02.2006 рік була офіційно працевлаштована.

З копії державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_7 видно, що ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Старопетрівської сільської ради від 24.12.2002 року № 184 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2486 га в межах згідно з планом за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2006 року та договору купівлі - продажу від 25.10.2002 року, який укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 видно, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності будинок загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_3, який виданий комунальним підприємством Вишгородського бюро технічної інвентаризації видно, що власником будинку є ОСОБА_3

Рішеннями виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 178 та від 31.05.2006 року № 50 погоджено ОСОБА_3 переведення існуючого житлового будинку в господарську будівлю в АДРЕСА_3 та дозволено ОСОБА_3 перевести житловий будинок (літ. А) у літню кухню за вищевказаною адресою.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованого 13.12.2016 року видно, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є та земельна ділянка площею 0,2486 га в межах згідно з планом за вказано адресою належать ОСОБА_3

Згідно листа з Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області від 14.11.2016 року № 5-1780/0-403/6-16 видно, що ОСОБА_3 отримав земельну ділянку площею 0,2486 га для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, у приватну власність на підставі Рішення Виконавчого комітету Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 162 від 26.11.2002 року, чим використав своє право на отримання земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до копії довідки ПАТ Банк інвестицій та заощаджень від 02.06.2016 року № 15-0/04-738/1 у період з 2012 року по 2014 рік були відкриті депозитні рахунки на ім'я ОСОБА_7.

З копії договору купівлі - продажу від 23.09.1994 року видно, що ОСОБА_1 продала ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_2.

З копії договору купівлі - продажу від 23.09.1994 року видно, що ОСОБА_1 купила у ОСОБА_13 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 28,80 кв.м. та загальною площею 52,50 кв.м., яка складається із двох кімнат.

З копії договору купівлі - продажу квартири від 28.04.2012 року видно, що ОСОБА_1 продала ОСОБА_14 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 28,80 кв.м. та загальною площею 52,50 кв.м.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованого 08.02.2017 року видно, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 28,80 кв.м. та загальною площею 52,50 кв.м., яка складається із двох кімнат на підставі договору купівлі - продажу від 28.04.2012 року належить на праві приватної власності ОСОБА_14

З листа - підтвердження Київського міського бюро технічної інвентаризації від 27.02.2017 року № 062/14-2267 (И-2017) вбачається, що АДРЕСА_2 на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, видано відділом приватизації Шевченківського району м. Києві 31.05.1994 року.

Відповідно до листа ПАТ Банк інвестицій та заощаджень від 02.11.2017 року № 15-0/04-2217/БТ у період з 01.11.2013 року по 01.12.2013 рік були відкриті два депозитні рахунки та два карткові рахунки на ім'я ОСОБА_1 та за період з 01.01.2012 року по теперішній час відкрито на ім'я ОСОБА_3 поточний, депозитні та карткові рахунки у вказаному банку.

Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 13.09.2017 року з ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві надано копію податкової звітності, яка подана до ДПІ - ТОВ Фермер , ІПН: 25279167, завірена корпія звітності ТОВ Фермер , ІПН: 25279167 наявна в матеріалах вказаної цивільної справи.

З копії розписки від 28.10.2013 року видно, що ОСОБА_1 взяла у борг у свого батька ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 48 000 доларів США з кінцевим терміном повернення в строк до 01.01.2015 року.

Із нотаріально посвідченої заяви фізичної особи про перехід (передання) частки учасника у статутному капіталі товариства та вихід зі складу учасників товариства від 04.09.2013 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О.О. та зареєстрована в реєстрі за № 1532 видно, що ОСОБА_3 цією заявою вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер та належну йому частку в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 50% статутного капіталу, що у грошовому вираженні становить 704 687, 50 гривень передав (відступив) у повному обсязі на користь ОСОБА_17

Із копії протоколу № 10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер від 04.09.2013 року видно, що ОСОБА_3 виведено із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер та належну йому частку в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 50% статутного капіталу, що у грошовому вираженні становить 704 687, 50 гривень передав (відступив) у повному обсязі на користь ОСОБА_17, яку прийнято до складу учасників цього товариства.

З копії договору дарування від 29.03.2005 року видно, що ОСОБА_7 подарувала безоплатно у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5.

З копії договору купівлі - продажу квартири від 02.11.2007 року видно, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_18 квартиру АДРЕСА_5.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню передусім норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності залежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами пункт 6 частини першої статті 3 Цивільногно кодексу України , вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно із частиною першою статті 68 СК України розірвання шлюбу, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною першою статті 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до частини першої, другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11 ( далі Постанова), встановлено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11 вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11 рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 Сімейного кодексу України.

Також, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України.

Вирішуючи вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, суд враховує роз'яснення, наведені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2).

У пункті 18-2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України, зокрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Суд, вирішуючи даний спір між сторонами, приходить до висновку, що майно, а саме житловий будинок загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за цією ж адресою є спільним майном подружжя, яке було придбано та побудовано за спільні кошти сторін, та яке має бути визнано за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках, а саме по ? його частини, у зв'язку із врахуванням часу придбання цього майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання цього майна, яка дозволяє суду визначити правовий статус сумісної власності подружжя, а тому в цій частині уточнених первісних позовних вимогах ОСОБА_1 суд вважає за необхідним їх задовольнити.

Відмовляючи в уточнених первісних позовних вимогах в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коштів у сумі 704 687, 50 грн., які 27.11.1997 року внесені ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ Фермер , валютні кошти за курсом НБУ станом на 11.12.2017 року у сумі 5 101 400 гривень внесені ОСОБА_3 до ПАТ Банк інвестицій та заощаджень до лютого 2013 року на час припинення спільного ведення господарства та час припинення спільного проживання однією сім'єю, визнання за ОСОБА_1 право власності на кошти у сумі 352 343, 75 гривень, що складають ? частину від вищевказаних коштів та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 2 903 043 гривень, що складають ? частину від суми коштів, які внесені 27.11.1997 року ОСОБА_3 до статутного фонду ТОВ Фермер та ? частину коштів, які вніс відповідач до банку на час припинення спільного ведення господарства та припинення спільного проживання та які конвертовані у національну валюту, суд виходить із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано жодних розрахунків отриманих відповідачем доходів та вкладів до статутного фонду ТОВ Фермер під час перебування сторін у шлюбі, що унеможливило визначення суми, яка могла підлягати стягненню.

Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент перебування сторін у шлюбі, тобто до 05.11.2013 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 04.09.2013 року, нотаріально посвідченою заявою вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фермер та належну йому частку в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 50% статутного капіталу, що у грошовому вираженні становить 704 687, 50 гривень передав (відступив) у повному обсязі на користь ОСОБА_17 Тобто станом на момент перебування у шлюбі частка в статутному капіталі вказаного товариства у ОСОБА_3 вже була відсутня.

Стосовно вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання грошових коштів у сумі 1 634 888, 40 гривень спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на його користь грошових коштів у розмірі 817 444, 20 гривень судом зазначається наступне.

ОСОБА_3 зазначив, що вказані в зустрічних позовних вимогах грошові кошти, були отримані внаслідок продажу придбаної сторонами у шлюбі у 1994 році та проданої у 2012 році двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені грошові кошти на ствердження ОСОБА_3 у розмірі 47 560 доларів США, що станом на день подання зустрічного позову за курсом валют НБУ складає 1 278 888, 40 гривень та 356 000 гривень, що в сумі складає 1 634 888, 40 гривень, зберігалися на банківському рахунку його матері ОСОБА_7 та були передані його дружині ОСОБА_1, які вона поклала на свій банківський рахунок у ПАТ Банк Інвестицій та заощаджень .

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (стаття 129 Конституції України).

Однак, будь - яких доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_3 до суду надано не було, сторони по справі не довели того факту, що грошові кошти, які перебували та перебувають на карткових та депозитних рахунках у ПАТ Банк інвестицій та заощаджень є спільною власністю подружжя, які були зараховані до вказаного банку на рахунки сторін у період їх перебування у шлюбі не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки, визнання права власності на 1/2 частину коштів, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 майно набуте за час шлюбу - житловий будинок (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку (літ. Ж) загальною площею 190, 8 кв.м., житловою площею 104, 7 кв.м. та належні до нього господарсько - побутові будівлі : літня кухня А, сарай Б, погребиця В, погріб В, огорожа 6,7, підпірна стінка YI, гараж Е, навіс Є, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,2486 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 03 грудня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт громадянки України НОМЕР_8, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, паспорт громадянина України НОМЕР_9, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6

Головуючий М.Б. Баличева