Рішення

від 26.11.2018 по справі 922/2156/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2156/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пан соус", м.Полтава, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м.Харків, про стягнення 3469808,95 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (ордер № 10289 від 02.07.2018);

відповідача - ОСОБА_2 (ордер № 000072 від 27.08.2018);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пан соус", м.Полтава, 02.08.2018 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м.Харків, заборгованості за Договором поставки № ПС-6/15 від 01.12.2014 в розмірі 3104777,11 грн., у тому числі: 3002078,03 грн. основного боргу, 94405,51 грн. неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 8293,57 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення п. 3.3. Договору здійснив часткову оплату товару, чим порушив приписи, зокрема, ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2156/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.09.2018 позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з донарахуванням штрафних санкцій за період з 18.07.2018 по 01.09.2018, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 3002078,03 грн. основного боргу, 226825,99 грн. неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 19643,94 грн. - 3% річних.

28.09.2018 позивачем було збільшено позовні вимоги шляхом донарахування штрафних санкцій за період з 02.09.2018 по 28.09.2018, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 3002078,03 грн. основного боргу, 306360,49 грн. неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 26306,08 грн. - 3% річних.

01.10.2018 позивачем було подано до суду клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи, посилаючись на те, що для з'ясування питання, пов'язаного з встановленням дійсного розміру заборгованості за спірним договором, а саме основного боргу, неустойки у вигляді пені та 3% річних, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

08.10.2018 позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку зі збільшенням розміру судових витрат, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 3002078,03 грн. основного боргу, 306360,49 грн. неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 26306,08 грн. - 3% річних; 50021,17 грн. витрат з оплати судового збору та 155238,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2018, занесеною до протоколу судового засідання, вищевказану заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2018 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення по справі судової економічної експертизи у зв'язку з його безпідставністю.

30.10.2018 позивачем було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з донарахуванням штрафних санкцій та збільшенням суми судових витрат, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача за період з 29.05.2018 по 29.10.2018 - 3002078,03 грн. основного боргу, 398150,05 грн. неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 33955,21 грн. - 3% річних; 35625,66 грн. інфляційних втрат; 52047,14 грн. витрат з оплати судового збору та 155238,85 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.10.2018, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач своїми недобросовісними та несправедливими діями створив умови, при яких відповідач був позбавлений можливості виконувати вказані умови договору поставки по реалізації поставленої позивачем продукції. Відповідач також зазначив, що згідно до положень п. 8.2. укладеного договору поставки, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань, за даним договором, якщо таке порушення сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо докаже, що здійснила всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, що була подана до суду 30.10.2018; розгляд справи продовжено з її урахуванням; закрито підготовче провадження у справі № 922/2156/18 та призначено розгляд справи по суті на 26.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан соус" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (відповідач) було укладено Договір поставки № ПС-6/15, згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався передавати відповідачу, як покупцю, продукцію власного та іншого виробництва у вигляді майонезу, томатного пюре, гірчиці та ін. (надалі - товари), а відповідач зобов'язався приймати товари та здійснювати їх оплату відповідно до умов даного Договору.

Безпосередньо асортимент, кількість та вартість товару, переданого у власність TOB "Україна", було зазначено у відповідних товарних накладних, які підписувались поважними представниками сторін при його поставці.

Як свідчать матеріали справи, поставки товару здійснювались позивачем у період з 11.12.2014 по 17.05.2018.

Факт поставки товару за спірним договором підтверджується відповідними товарними і податковими накладними, які складались сторонами під час здійснення кожної з них.

Будь-яких претензій щодо кількості, якості та/або невідповідності поставленого товару наданому замовленню з боку TOB "Україна" до TOB "Торговий дім "Пан соус" не надходило.

Загальна вартість товару, що був поставлений позивачем за договором, склала грошову суму у розмірі 85598133,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата здійснюється на підставі накладних на отримання товару, що надаються покупцю одночасно з товаром.

Згідно п. 3.3. Договору, оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, що становить 45 календарних днів з дати його постачання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного вище грошового зобов'язання відповідачем у період з 13.01.2015 по 18.05.2018 було частково перераховано на поточний рахунок позивача вартість поставленого товару у загальному розмірі 82054,97 грн., що підтверджується відповідною банківською довідкою.

Як вказує позивач, у зв'язку з тим, що при здійсненні оплати вартості товару у якості правової підстави платежу відповідач зазначав лише номер та дату укладеного договору, без посилання на відповідну товарну накладну, зарахування сплачених TOB "Україна" грошових сум здійснювалися позивачем поступово, з дотриманням хронологічного порядку поставки, - спочатку за товар поставлений раніше, з наступним зарахуванням оплати вартості товару, поставленого в більш пізній строк.

Таким чином, станом на 17.07.2018, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості товару, що був поставлений в період з 13.04.2018 по 17.05.2018 включно, склала 3002078,03 грн. (товарна накладна № 42 від 13.04.2018 оплачена частково в розмірі 242498,01 грн.).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що згідно п. 7.4. Договору, покупець має право на реалізацію товару третім особам до моменту здійснення оплати за товар, якщо такі дії покупця не будуть перешкоджати виконанню грошових зобов'язань перед постачальником у відповідності до даного Договору. Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. укладеного Договору, за домовленістю сторін покупець надає постачальнику послуги, направлені на просування поставленого ним товару та стимулювання його збиту. Послуги надаються покупцем у відношенні товарів, поставлених постачальником, з метою сприяння підвищення їх збиту, а також стимулювання просування в каналах дистрибуції, в межах установлених строків придатності.

Відтак, відповідач вважає, що Договір поставки № ПС-6/15 від 01.12.2014 є змішаним договором, що містить в собі ознаки як договору поставки, так і договору дистрибуції.

При цьому, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем були направлені листи власникам та керівникам торгівельних мереж, підприємств та інших суб'єктів роздрібної торгівлі в місті Харкові та Харківській області про те, що з травня місяця поточного, 2018 року, ексклюзивні права представляти інтереси виробника та здійснювати дистрибуцію продуктів ТМ "МакМай" в Харкові та Харківській області надано ТОВ "ТК Союз", м.Дергачі Харківської області. Пропозиції від інших постачальників, закупівля та роздрібна торгівля продуктами ТМ "МакМай" є протизаконними діями. Запропонований іншими постачальниками товар під виглядом ТМ "МакМай" є підробкою та контрафактом.

За таких обставин, відповідач вважає, що позивач своїми недобросовісними та несправедливими діями створив умови, при яких відповідач був позбавлений можливості виконувати вказані умови договору поставки по реалізації поставленої позивачем продукції. Відповідач також зазначив, що згідно до положень п. 8.2. укладеного договору поставки, сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань, за даним договором, якщо таке порушення сталося не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо докаже, що здійснила всі залежні від неї заходи для належного виконання зобов'язань.

Надавши правову оцінку укладеного між сторонами Договору поставки № ПС-6/15 від 01.12.2014, суд дійшов висновку, що даний договір не містить ознак дистриб'юторського договору.

Договори дистрибуції належать до так званих "непоіменованих" договорів, які можуть укладатися в силу принципу свободи договору, закріпленого у ст. 3 Цивільного кодексу України (ЦК України) та деталізованого у ст. 6, 627 ЦК України, та одночасно регулюються ЦК України та Господарським кодексом України (ГК України).

При цьому, дистриб'юторський договір являє собою угоду, в силу якого одна сторона (дистриб'ютор) зобов'язується купувати товар у іншої сторони (постачальника), здійснювати або організовувати його просування на певній території, а постачальник зобов'язується не поставляти товар для реалізації на цій території самостійно або за участю третіх осіб, в тому числі не продавати товар третім особам для розповсюдження на цій території.

Відповідно до Керівництва по складанню Міжнародних дистриб'юторських угод МТП (далі - Керівництво МТП) виділяє такі характерні риси даного договору:

а) як перепродавець дистриб'ютор здійснює просування і/або організацію збуту на закріплений за ним території;

б) виробник втрачає привілейоване становище на території дистриб'ютора, якому часто надається виключне право збуту;

в) відносини встановлюються на узгоджений період; це лежить в основі співробітництва, яке виходячи з його характеру, не може бути епізодичним;

г) в ході таких відносин між сторонами виникають тісні довірчі зв'язки. Збут готових виробів супроводжується зазвичай обмеженням свободи дій дистриб'ютора, зокрема зобов'язанням утримуватися від конкуренції;

д) майже завжди дистриб'ютор здійснює збут товарів під відповідними товарними знаками.

Слід зазначити, що перевагою такого договору для його сторін є можливість встановлення не звичних договірних зв'язків, спрямованих на реалізацію товару. Тобто дистриб'юторську угода є договором змішаного характеру, що поєднує ознаки договорів купівлі-продажу, поставки, перевезення, агентського договору, комерційної концесії та інших видів зобов'язань.

Проте, п.п. 12.1., 12.2. укладеного між сторонами Договору поставки № ПС-6/15 від 01.12.2014, на які посилається відповідач, містять умову щодо надання покупцем постачальнику послуг, направлених на просування поставленого ним товару та стимулювання його збуту лише за умови наявності відповідної домовленості сторін.

Доказів існування такої домовленості між сторонами, а також доказів підписання сторонами відповідних додатків до даного Договору щодо встановлення планів закупівлі (реалізації) товару (п. 12.4-1. Договору), відповідачем не надано.

Наявність будь-яких узгоджень між сторонами умов щодо просування поставленого товару позивачем заперечується.

Як зазначено вище, предметом спірного договору є передача постачальником покупцю продукції власного та іншого виробництва у вигляді майонезу, томатного пюре, гірчиці та ін. та прийняття товару і здійснення його оплати покупцем відповідно до умов даного Договору на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд встановив, що даний договір за своїм змістом є договором поставки та містить усі необхідні для даного договору умови.

При цьому, відстрочення оплати поставленого товару не ставилося сторонами в залежність від подальшої реалізації або використання даного товару покупцем (розділ 3 Договору "Порядок розрахунків").

Щодо заборони власникам та керівникам торгівельних мереж, підприємств та інших суб'єктів роздрібної торгівлі в місті Харкові та Харківській області приймати пропозиції від інших ніж ТОВ "ТК Союз" постачальників продукції ТМ "МакМай", суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості здійснити продаж товару на території Полтавської та Сумської областях, згідно п. 1.3. Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Умовами п. 8.6. та п. 8.7. Договору сторони визначили відповідальність за прострочення платежу, а саме за прострочення платежу менш ніж на п'ять календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент уплати пені, за кожний день прострочення; за прострочення платежу більш ніж на п'ять календарних днів покупець сплачує пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний наступний день прострочення.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка в будь-якому разі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 398150,05 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 29.05.2018 по 29.10.2018; 33955,21 грн. - 3% річних за період з 29.05.2018 по 29.10.2018 та 35625,66 грн. інфляційних втрат за період липень-вересень 2018 року законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 3469808,95 грн., у тому числі: 3002078,03 грн. основного боргу, 398150,05 грн. пені, 33955,21 грн. - 3% річних та 35625,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пан соус" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 52047,14 грн. покладаються на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що при виготовленні тексту вступної та резолютивної частини рішення (скороченого рішення), судом було допущено технічну помилку у визначенні суми судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме помилково зазначено та в подальшому озвучено в судовому засіданні про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Проте, дослідивши надані позивачем докази у нарадчій кімнаті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 155238,85 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги представником позивача надано суду: копію Договору про надання правової допомоги № 25 від 20.08.2018, укладеного з адвокатом ОСОБА_3 обласної колегії адвокатури ОСОБА_1; копію Додаткової угоди № 1 від 20.08.2018 до вищевказаного Договору; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1531 від 24.09.2003; копію ордеру на надання правової допомоги серія ДН № 000,102892 від 02.07.2018; копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів щодо ОСОБА_1

Проте, згідно п. 3.4. Договору про надання правової допомоги № 25 від 20.08.2018, факт надання послуг підтверджується відповідним актом, який підписується сторонами.

Згідно п. 3.3. Договору, оплата здійснюється клієнтом (позивачем) протягом 10 календарних днів з дати постановлення судом ухвали "Про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті".

Втім, акту надання послуг та доказів оплати послуг адвоката позивачем суду надано не було.

Також суду не було надано обґрунтованого розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, яка за вимогою позивача становить 155238,85 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами розмір фактично понесених витрат за Договором про надання правової допомоги № 25 від 20.08.2018, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 126, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (61019, м.Харків, провул.Ранковий, буд. 12-А; код ЄДРПОУ: 30237049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пан соус" (36007, м.Полтава, вул.Чернофлотська, буд. 29; код ЄДРПОУ: 39471846) - заборгованість у розмірі 3002078,03 грн.; неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 398150,05 грн.; 3% річних у розмірі 33955,21 грн.; інфляційні втрати в розмірі 35625,66 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 52047,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_4