Ухвала

від 03.12.2018 по справі 657/2671/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 657/2671/17 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1

Номер провадження: 11-кп/819/124/18 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03грудня 2018року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченої: ОСОБА_7

розглянувшиувідкритомусудовомузасіданніу м. Херсоні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №42017231070000121 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_8 на вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 27.08.2018 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Артемівськ Перевальського району Луганської області, громадянки України, освіта вища, працюючої на посаді лікаря акушера-гінеколога Каланчацької ЦРЛ, заміжньої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Каланчацькогорайонного судуХерсонської областівід 27.08.2018року ОСОБА_7 визнано винною у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 358 ч.1 КК України.

Призначено ОСОБА_7 покаранняза ч.1ст.190КК Україниу виді1року 6місяців обмеженняволі.

Призначено ОСОБА_7 покаранняза ч.1ст.358КК Україниу виді1року обмеженняволі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на 1 рік.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винною і засуджено за злочини, вчинені нею за таких обставин.

ОСОБА_7 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи спільну дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та фактично проживала (до 26.09.2017 року) з родиною за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) на території Луганської області та враховуючи, що місце мешкання ОСОБА_7 та її родини залишилося на тимчасово окупованій території Луганської області не підконтрольній Україні, в 2014 році останні вихали за межі зони АТО та 26.11.2014 року звернулися до Управління соціального захисту населення Каланчацької РДА Херсонської області, із заявами про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до довідки виданої Управлінням соціального захисту населення Каланчацької РДА Херсонської області № 6520000065 від 26.11.2014 ОСОБА_7 , взято на облік як особу, що переміщено з району проведення АТО.

Того ж дня ОСОБА_7 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та у відповідності до затвердженого вказаною постановою Порядку надання такої допомоги, заповнено бланк заяви про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, визначений Листом Міністерства соціальної політики України № 11559/0/14-14/081 від 08.10.2014 року, а також останню визнано уповноваженою від сім`ї особою, відповідальною за отримання щомісячної адресної допомоги.

Також, 26.05.2015 року ОСОБА_7 заповнено аналогічний бланк заяви про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

21.09.2015 року між чоловіком ОСОБА_7 . ОСОБА_9 та Херсонським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, укладено кредитний договір (іпотека) № 7546-к про придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_7 , як уповноважений представник від сім`ї за отримання щомісячної соціальної допомоги всупереч п. 11 Порядку № 505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», про вказаний факт придбання житла її чоловіком упродовж 3 днів з 21.09.2015 року не повідомила, крім того, 21.11.2015 року умисно, шляхом обману, маючи прямий умисел на продовження отримання щомісячної адресної допомоги, як особам вимушено переселеним із зони АТО, усвідомлюючи факт наявності у сім`ї житлового приміщення поза межами зони проведення АТО внесла завідомо недостовірні відомості до бланку заяви про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, який передбачений Постановою КМУ № 505 від 01.10.2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», Порядком № 505 надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого вищевказаною Постановою та листом Міністерства соціальної політики України № 11559/0/14-14/081 від 08.10.2014 року, який після заповнення набув офіційного документу, при цьому умисно не вказала про наявність обставин, які впливають на призначення та здійснення виплати соціальної допомоги.

Крім того, 21.11.2015 року ОСОБА_7 в заяві для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, маючи власне житло за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, шляхом обману, вказала про місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , які виразилися у повідомленні неправдивих відомостей та їх внесення до бланків заяв про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання завідомо недостовірних відомостей, які в подальшому набули статусу офіційних документів, останньою незаконно отримано виплату бюджетних коштів за період з 01.10.2015 року по 19.11.2016 року на суму 24103, 73 грн.

Крім того, ОСОБА_7 21.11.2015 року в заяві для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, маючи власне житло за адресою: АДРЕСА_1 , умисно у графі «Фактичне місце проживання (перебування)» власноручно вносила дані та ставила свій підпис, де вказувала про місце фактичного свого та родини проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 які виразилися у заповненні завідомо недостовірних відомостей до бланків заяв про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання завідомо недостовірних відомостей, які в подальшому набули статусу офіційних документів, незаконно отримано виплату бюджетних коштів за період з 01.10.2015 року по 19.11.2016 року на суму 24104,73 грн.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Херсонської області ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції в частини призначення покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 61 КК України безпідставно призначив ОСОБА_7 такий вид покарання як обмеженні волі, оскільки обвинувачена має на утриманні дитину віком до чотирнадцяти років. Просить резолютивну частину вироку скасувати, ухвалити новий вирок, та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача,думку прокурора,яка підтрималаапеляційну скаргу,та обвинуваченої,яка непідтримала доводиапеляційної скаргипрокурора,виступ сторінв судовихдебатах, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині доведеності її вини, кваліфікації дій учасниками провадження не оскаржується, а тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині. Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої та на кваліфікацію її дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Водночас, як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосував закон, який не підлягає застосуванню. Так, відповідно до вимог ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій станом на день ухвалення вироку виповнилось 10 років.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні вироку безпідставно застосував до ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора в частині скасування резолютивної частини вироку Каланчацького районного суду Херсонської області від 27.08.2018 року, з наступних підстав.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.

Відповідно доп.4ч.1ст.409КПК України неправильнезастосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність є підставою для зміни судового рішення.

Частиною першою ст. 420 КК України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок виключно у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Враховуючи, що в даному випадку відсутня жодна із перелічених вище підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а також те, що зміна вироку не погіршує становище обвинуваченої, апеляційна скарга першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_8 задоволенню в цій частині не підлягає, а вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 27.08.2018 року щодо ОСОБА_7 підлягає зміні. Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Херсонської області ОСОБА_8 задовольнити частково. Вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 27.08.2018 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити. Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4