Постанова

від 30.11.2018 по справі 822/1387/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1387/18

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

30 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.

за участю: секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (судове рішення ухвалене 31 липня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 07 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Житлово-будівельний кооператив "Укрбуд-2" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18 серпня 2017 року № 0006251209 за формою "Р" на суму 451 744 грн. в повному обсязі;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 2289-17 від 25 жовтня 2017 року на суму 673 334,80 грн. у т.ч. 451 744 грн. основного платежу податку на прибуток та 221 590,80 грн. пені;

стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою ЖБК "Укрбуд-2", проведеною ГУ ДФС у Хмельницькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, встановлені хибні висновки щодо порушень позивачем податкового законодавства, а саме: п.133.4.3, п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПКУ) в редакції з 13 серпня 2015 року.

Позивач стверджує, що реальність господарських операцій ЖБК "Укрбуд-2" з ТОВ "Валіо Груп", попри заперечення відповідача, підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. А тому зазначає, що спірними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою нараховано податкове зобов'язання без врахування норм чинного законодавства, внаслідок чого позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Укрбуд-2" звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 0006251209 за формою "Р" на суму 451744 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково. Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 0006251209 за формою "Р" на суму 451744 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду у межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 04 серпня 2017 року № 2241 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЖБК "Укрбуд-2" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2017 року № 1569/22-01-14-06/39497581.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ЖБК "Укрбуд-2" вимог пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції з 13 серпня 2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 451 744 грн., в т.ч. серпні 2015 року в сумі 58534 грн.; за три квартали 2015 року в сумі 342 666 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2015 року в сумі 342 666 грн., за 2015 рік в сумі 393 210 грн, в т.ч. за IV квартал 2015 року в сумі 50 544 грн.

На підставі акту від 09 серпня 2017 року № 1569/22-01-14-06/39497581 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0006251209 від 18 серпня 2017 року.

ЖБК "Укрбуд-2" не погодившись із винесеним відповідачем податковим повідомленням - рішенням форми "Р" № 0006251209 від 18 серпня 2017 року оскаржив його до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК "Укрбуд-2" залишила без розгляду у відповідності до п.4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення, та повернула останню заявнику.

25 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області виставлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" № 2289-17 на суму 673 334,80 грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході ведення перевірки та при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. При цьому суд посилається на відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Валіо Груп".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статуту Житлово-будівельний кооператив "Укрбуд-2" є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності ЖБК "Укрбуд-2" є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом ЖБК "Укрбуд-2" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

В силу приписів п.133.4 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп.133.4.2 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Згідно вимог п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено з матеріалів справи, 08 травня 2015 року між ЖБК "Укрбуд-2" та ТОВ "Валіо Груп" було укладено договір підряду № 8/05-34п. Згідно якого ЖБК "Укрбуд-2" - Замовник, ТОВ "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Договором передбачено: відомості про роботу, що виконується підрядником: роботи, передбачені кошторисною документацією, на будівельному майданчику ЖБК "Укрбуд-2"; вимоги замовника до предмету підряду: роботи передбачені кошторисною документацією. Якість повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору; інструмент, матеріали та умови виконання робіт: роботи виконуються із матеріалів замовника за винятком тих, які за умовами договору надав підрядник; підрядник зобов'язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов'язується виконати роботу до 31 грудня 2015 року з правом дострокового виконання; вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору); витрати Підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються замовником; термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт. Розрахунки проводяться у безготівковій формі.

На підтвердження господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано суду копію Договору підряду № 8/05-34п. від 08 травня 2015 року, довідку про вартість виконаних робіт та витрати за травень - жовтень 2015 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень - жовтень 2015 року, а також копії виписок з банку, акт звіряння взаємних розрахунків за період травень 2015 року по грудень 2016 року, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій ЖБК "Укрбуд-2".

Суд першої інстанції зазначає, що бухгалтерська документація позивача, яка надана до суду не містить в повному обсязі обов'язкових реквізитів. Зокрема, в документації частково відсутня дата її підписання, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей підпису, дати, на більшості документів підпис керівника TOB "Валіо Груп" (Генпідрядника) розташовано не у відведеному для цього місці, або в низу сторінки, або в графі субпідрядника.

Колегія суддів погоджується із тим, що бухгалтерська документація, яка надана представником позивача до суду не містить дати підписання, а також підпису зі сторони ТОВ "Валіо Груп", зокрема акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять відомостей стосовно дати підписання таких документів сторонами та підпису уповноваженої особи зі сторони ТОВ "Валіо Груп", при цьому інші необхідні реквізити присутні на вказаних документах.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Разом з тим, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Разом з тим, в наявні матеріалах справи документи відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів та підтверджують факт виконання робіт ТОВ "Валіо Груп" згідно умов договору підряду № 8/05-345п. від 08 травня 2015 року.

Також, відповідач стверджує, що ЖБК "Укрбуд-2" не має власних та орендованих виробничих потужностей, при цьому відповідач наголошує, що у TOB "Валіо Груп" також відсутні у власності (оренді) основних фондів трудові ресурсу на виконання будівельно-монтажних робіт.

Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 .

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено, а судом та апеляційної інстанцій не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Відповідач зазначає, що TOB "Валіо Груп" у періоді відображення господарських операцій з ЖБК "Укрбуд-2" перебувало на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (Заводський район), юридична адреса: 54055, Миколаївська область, Заводський район, вул.Чигирина, 167. TOB "Валіо Груп" взято на облік 05 травня 2014 року. Основний вид діяльності - 41.10 - організація будівництва будівель. Керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2). Засновниками товариства також є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3). Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5 від 01 липня 2014 року, анульоване 23 червня 2015 року, причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2015-2016 років службові особи TOB "Валіо Груп" податкову звітність до ДПІ за місцем реєстрації не подавали, остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства ОСОБА_4, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4, якого закритий ще в І кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

Окрім того, в ході дослідження Акту перевірки суд встановив, що податковий орган при його прийнятті взяв до уваги, отримані від СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві відомості про те, що розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 грудня 2015 року № 32015100020000162, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; відомостях СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві, про наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 липня 2016 року № 32016100070000026 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; відомостях СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про що наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 052017 №32017100070000002 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м.Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_5, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м.Києва від 14 лютого 2017 року у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_5 від 24 жовтня 2016 року, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України.

Згідно частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до частини 2 цієї статті, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 4 статті 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення в ході розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Судами встановлено, що на момент проведення податкової перевірки, а також станом на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції, вироку у справі за обвинуваченням посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" не постановлено, а тому матеріали досудового розслідування за вказаними кримінальними провадженнями відповідачем безпідставно враховано як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Також, посилання відповідача на те, що господарські операції позивача з ТОВ "Валіо Груп" здійснювались з метою заниження податкових зобов'язань, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" НОМЕР_5 від 01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року (причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, з огляду на те, що останній є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

Однак, посадовими особами відповідача при здійсненні перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податку було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарських операцій з даним підприємством для одержання податкової вигоди.

Отже, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Щодо доводів апелянта про своєчасність направлення скарги про перегляд повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006251209 з дотриманням десятиденного строку на оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Положеннями п.56.2. ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п.56.3. ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.16. ст.56 ПК України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що скарга, яка подана із дотриманням десятиденного строку, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Отже, в силу приписів п.56.15 ст.56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

З матеріалів справи слідує, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006251209 в адміністративному порядку, однак ДФС України надіслала відповідь від 19.09.2017 про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку оскарження.

Однак, як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, останнім днем на оскарження податкового повідомлення-рішення № 0006251209 від 18.08.2017 є 29.08.2017 року.

При цьому, як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п.56.3 ст.56 ПК України, позивач надав фіскальний чек Укрпошти від 29.08.2017, відповідь Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 22.05.2018 року на адвокатський запит від 08.05.2018, зміст яких вказує на те, що рекомендований лист зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 № 0006251209 прийнято до відправки відділенням поштового зв'язку 29.08.2017.

Отже, позивач не пропустив строк подання скарги до ДФС України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується, та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення та вимоги скасувати в частині відмови у позові щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 0006251209 за формою "Р" на суму 451744 грн.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 року № 0006251209 за формою "Р" на суму 451744 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь Житлово-будівельного кооперативу "Укрбуд-2" витрати по сплаті судового збору у сумі 19200,38 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2018 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.