Постанова

від 03.12.2018 по справі 905/510/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Справа № 905/510/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Рабко Т.О., довіреність №3142 від 14.03.2018 року, посвідчення №ДМ4984;

відповідача - не з'явився ;

третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь (вх. №306ДХ/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у справі №905/510/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Левшина Г.В.), повний текст якого складено 26.07.2018 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 55958,58 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у справі №905/510/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління поліції охорони в Донецькій області про стягнення заборгованості в сумі 55958,58 грн., у тому числі основний борг в сумі 41151,60 грн., інфляція в сумі 12195,54 грн. та три проценти річних в сумі 2611,44 грн., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області задоволено частково; стягнуто з Управління поліції охорони в Донецькій області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" основний борг в сумі 34822,43 грн., три проценти річних в сумі 2209,80 грн. та інфляцію в сумі 10319,85 грн., всього заборгованість в сумі 47352,08 грн., судовий збір в сумі 1491,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Управління поліції охорони в Донецькій області з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, вказує про наступне.

Вважає висновки господарського суду першої інстанції помилковими з огляду на те, що за своєю специфікою договір про надання послуг електрозв'язку передбачає проведення ряду певних технічних дій оператором зв'язку без здійснення яких надання телекомунікаційних послуг неможливе, в тому числі виділення споживачу відповідних параметрів авторизації (логін, пароль) та мереживних реквізитів.

Зазначає, що жодних дій направлених на реальну передачу прав та обов'язків ПАТ Укртелеком , як оператором зв'язку не проводилось.

В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Дніпропетровської філії з власної ініціативи звернулося до ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, як до фактичного отримувача телекомунікаційних послуг в період заявлений до стягнення та не заперечує факту визнання ліквідаційною комісією його кредиторських вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2018 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області на рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у справі №905/510/18 залишено без руху; зобов'язано Управління поліції охорони в Донецькій області усунути впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме-направити копію апеляційної скарги на адресу ПАТ "Укртелеком" разом з документами, які відсутні у них; роз'яснено Управлінню поліції охорони в Донецькій області, що не усунення вказаних недоліків в установлений строк має наслідком повернення апеляційної скарги без розгляду.

11.09.2018 року апелянтом було надано докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу у справі вх.№02-31/4200/18, які були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №905/510/18; встановлено строк для учасників справи по 26.09.2018 року включно для подання відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у справі №905/510/18.

18.09.2018 року позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін вх.№02-31/4345/18, який долучений до матеріалів справи.

Позивач в обгрунтування своєї правової позиції вказує про наступне.

Відповідачем було отримано від третьої особи усі оригінали документів на виконання договору про надання послуг електрозв'язку від 29.10.2003 року №82 та прийнято на себе усі права та обов'язки боржника, в тому числі й зі сплати боргу.

У зв'язку з укладенням угоди від 01.01.2016 року про заміну сторони, права та обов'язки, які існували у третьої особи за договором від 29.10.2003 року №82 з липня 2014 року перейшли до відповідача.

26.09.2018 року третьою особою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує доводи апелянта у повному обсязі вх.№02-31/4500/18, який долучений до матеріалів справи.

Третя особа в обгрунтування своїх доводів вказує про те, що кредиторські вимоги позивача за договором від 29.10.2003 року №82 були заявлені позивачем після спливу строку для пред'явлення вимог кредиторів, у зв'язку з чим, ліквідаційною комісією УДСО при ГУМВС України в Донецькій області було прийнято рішення щодо визнання вимог позивача та задоволення їх в порядку визначеному частиною 4 статті 112 ЦК України.

Отже, на думку третьої особи, питання щодо погашення існуючої заборгованості було врегульовано в передбачений законом спосіб.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2018 року призначено розгляд апеляційної скарги Управління поліції охорони в Донецькій області у справі №905/510/18 в порядку письмового провадження.

Відповідно до Указів Президента України від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів", а також ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 31 ГПК України, справу було передано до Східного апеляційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Дучал Н.М., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2018 року.

05.11.2018 року, електронною поштою та 12.11.2018 року до відділу документального забезпечення та контролю суду (вх.№911) позивач, звернувся з клопотанням про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому просив справу призначити до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручити її проведення Донецькому апеляційному суду (вх.№692).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро про його участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/510/18, яке відбудеться 03.12.2018 року об 09:30 год., у залі судового засідання № 105 в режимі відеоконференції; доручено Донецькому апеляційному суду забезпечити її проведення 03.12.2018 року.

У судовому засіданні 03.12.2018 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 03.12.2018 року не не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102226415202, №6102226415210, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2003 року між позивачем та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області укладено договір №82 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до умов якого позивач надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку №2.

У пунктах 1-34 додатку №1 до договору сторонами визначено перелік послуг електрозв'язку, які надаються споживачеві, зокрема: встановлення телефону, надання місцевого та автоматичного міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, заміна номера телефону, тимчасове включення і відключення телефону, організація безпосереднього зв'язку, встановлення радіоточок, установлення вуличних гучномовців, інформаційно-довідникові послуги, надання в оренду трактів, каналів, ліній зв'язку та абонентських пристроїв та інше.

У додатку №2 до договору сторонами узгоджено перелік послуг електрозв'язку, які надаються безоплатно.

За змістом додатку до договору, який підписаний сторонами, місцем встановлення узгоджено вул.Культурна, 3; надано п'ять номерів телефонів (один знятий 28.09.2004р.), три радіоточки.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв телематичних служб та передавання даних, усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомережі в контрольні технологічні терміни, проводити перерахунок абонентної плати у певних випадках, задовольняти потребу споживача у послугах проводового мовлення тощо.

Згідно п. 3.1. договору, споживач (третя особа) має право у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, користування додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону, користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС, користуватися додатковими точками безоплатно тощо.

У відповідності до розділу 4 договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

У п. 4.2 договору сторони погодили, що споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою з поданням рахунків системою оплати.

Згідно п.4.3 договору, споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати), якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п.4.5 договору).

Нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення (п.4.9 договору).

У розділі 7 договору сторонами погоджено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено печатками у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Надалі, 01.01.2016 року між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони.

З метою договірного врегулювання заміни сторони у договорі від 29.10.2003 року №82, сторони домовились про наступне.

За змістом даної угоди третя особа передає, а відповідач набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №82 від 29.10.2003 року та визнається стороною по договору замість третьої особи.

Позивач надає свою згоду на заміну сторони у договорі.

За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору від 29.10.2003 року №82.

На підставі ч.3 ст.631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.07.2014 року включно.

Вказану угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

У зв'язку з наданням позивачем послуг електрозв'язку за період з лютого 2015 року по грудень 2015 року відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 41151,60 грн.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55958,58 грн., у тому числі основний борг в сумі 41151,60 грн., інфляційні втрати в сумі 12195,54 грн. та 3% річних в сумі 2611,44 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку №82 від 29.10.2003 року, з урахуванням угоди про заміну сторони від 01.01.2016 року щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за період з лютого по грудень 2015р.

26.07.2018 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є юридичною особою (ідентифікаційний код 21560766), що підтверджується випискою з ЄДР, здійснює свою діяльність на підставі Статуту. Здійснюючи свою діяльність у сфері телекомунікації, ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги.

Дніпропетровська філія ПАТ "Укртелеком" є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", що підтверджено Випискою з ЄДР та Положенням про Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 09596860) є юридичною особою, що перебуває в стадії припинення.

Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015р. №48 "Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області".

07.11.2015 року відбулась державна реєстрація Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача), створеного розпорядчим актом органу державної влади.

Відповідно до ст.81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 ЦК України з дня її державної реєстрації.

За змістом Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони.

Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.

Отже, внаслідок проведення 07.11.2015 року державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області, останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.

Як вже зазначалось, 01.01.2016 року між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку від 29.10.2003 року №82.

На підставі ч.3 ст.631 ЦК України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.07.2014 року.

За своєю правовою природою дана угода є угодою по заміну боржника у зобов'язанні, що відповідає положенням ст. 520 ЦК України, за якою боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (частина 1 ст. 520 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу , а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016 року не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.

Отже, у зв'язку з укладенням сторонами угоди від 01.01.2016 року до договору №82 від 29.10.2003 року права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.07.2014 року перейшли до відповідача.

Господарським судом першої інстанції правомірно не прийняті аргументи відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні.

Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором №82 від 29.10.2003р. починаючи з 01.07.2014р.

Відповідні оригінал договору №82 від 29.10.2003р. та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди.

Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, надана угода не містить.

Згідно ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.

Разом з тим, наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором №82 від 29.10.2003 року свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 41151,60 грн. за період з 07.2014 року по 12.2015 року.

При цьому, згідно розрахунку крім спірного періоду лютий-грудень 2015 року позивачем також враховано заборгованість в сумі 6004,69 грн. станом на 01.07.2014 року, а також заборгованість за період з липня 2014 року по січень 2015 року.

В підтвердження даних нарахувань позивачем додано до матеріалів справи рахунки-акти від 28.02.2015 року, 31.03.2015 року, 30.04.2015 року, 31.05.2015 року, 30.06.2015 року, 31.07.2015 року, 31.08.2015 року, 30.09.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року.

У відповідності до п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати, абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду.

Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) автоматизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст.24 Закону України Про телекомунікації щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється відповідно до Закону України Про підтвердження відповідності та вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України Про телекомунікації .

Відповідно до п. 5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком , що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua , кількість та вартість телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.

Згідно вимог ст.ст. 525 , 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповіно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п.4.5 договору №82 від 29.10.2003 року сторони погодили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №82 від 29.10.2003 року до 30.06.2014 року, відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.

Так, відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обов'язок у відповідача сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з липня 2014 року по грудень 2015 року.

Згідно розрахунку позивача за період з липня 2014 року по грудень 2015 року нараховано заборгованість в сумі 69996,22 грн.

У графі 3 розрахунку містяться відомості щодо проведених третьою особою оплат на суму 34849,31 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний також третьою особою, відповідно до якого за відомостями позивача заборгованість за договором №82 від 29.10.2003 року становить 41151,60 грн., у відповідача заборгованість відсутня, у третьої особи борг дорівнює 34822,43 грн.

При цьому, третьою особою до матеріалів справи надано копії платіжних доручень №8005 від 31.07.2015 року, №9192 від 01.09.2015 року, згідно яких третьою особою сплачено на користь позивача грошові кошти за лютий та березень 2015 року (тобто, за місяці, що входять до спірного періоду) на суму 7841,16 грн.

Платіжні доручення №8006 від 31.07.2015 року, №9193 від 01.09.2015 року, правомірно не прийняті господарським судом першої інстанції, оскільки даними платежами третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не сума основного боргу.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі - Інструкція).

Згідно п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно п. 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З платіжного доручення №8005 від 31.07.2015 року в графі призначення платежу третьою особою було зазначено: „Оплата рах.№1403100067000823.2.2015 від 28.02.2015 року за послуги зв'язку згідно дог.82".

В графі призначення платежу платіжного доручення №9192 від 01.09.2015 року третьою особою було зазначено: „Оплата рах.№1403100067000823.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно дог.82".

Втім, дані платежі щодо погашення заборгованості за лютий, березень 2015р року у розрахунку позивача не враховані.

Аргументи апелянта щодо неотримання Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області послуг від позивача у повному обсязі, внаслідок його знаходження та реєстрації до листопада 2014р. в місті Донецьку, втрати частини майна внаслідок проведення антитерористичної операції є недоречними, враховуючи, що в період безпосереднього отримання даних послуг відповідач ще не набув прав та обов'язків сторони за договором №82 від 29.10.2003 року.

При цьому, третьою особою будь-яких доказів щодо звернення до позивача з вимогою про припинення договору, відмови від отримання послуг в період з липня 2014 року по листопад 2014 року, наявності претензій щодо якості, обсягу наданих послуг до матеріалів справи не надано.

Також, не приймаються аргументи апелянта та третьої особи щодо відсутності зобов'язання зі сплати спірної заборгованості внаслідок визнання даного боргу ліквідаційною комісією третьої особи та прийняття рішення від 26.02.2016 року №37 л/к про їх задоволення в порядку визначеному ч.4 ст.112 ЦК України .

Вказане рішення не містить будь-яких відомостей щодо визнання кредиторських вимог позивача саме за договором №82 від 29.10.2003 року, а будь-яких інших доказів на підтвердження викладеного відповідачем та третьою особою до матеріалів справи не надано.

А отже, аргументи апелянта на те, що застосовувати приписи частини 3 статті 631 ЦК України сторони угоди від 01.01.2016 року могли лише починаючи з 07.11.2015 року, і лише за умови існування фактичних відносин між трьома підписантами вказаної угоди, є недоречними та не приймаються.

Разом з тим, у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги умови договору №82 від 29.10.2003 року щодо проведення розрахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, відповідно, не пізніше 20.08.2014 року, 20.09.201 року, 20.10.2014 року, 20.11.2014 року, 20.12.2014 року, 20.01.2015 року, 20.02.2015р року, 20.03.2015 року, 20.04.2015 року, 20.05.2015 року, 20.06.2015 року, 20.07.2015 року, 20.08.2015 року, 20.09.2015 року, 20.10.2015 року, 20.11.2015 року, 20.12.2015 року, 20.01.2016 року.

Як наслідок, право позивача на відповідний позов виникло з 21.08.2014 року, з 21.09.2014 року. та т.д.

Враховуючи те, що позовна заява направлена до суду 15.03.2018 року (згідно поштового штампу на конверті), позивачем не дотримано встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2014р. по січень 2015р.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

За приписом п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

З відповідним клопотанням про захист порушеного права позивач до господарського суду не звертався, наявності поважних причин пропуску ним встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2014р. по січень 2015р. матеріалами справи не підтверджено.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за період з липня 2014 року по січень 2015 року.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно вказав на те, що основний борг за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 34822,43 грн. за період з лютого 2015р. по грудень 2015р.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 12195,54 грн. за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року та 3% річних в сумі 2611,44 грн. за період з 01.02.2016 року по 14.03.2018 року.

А за таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 10319,85 грн. за період з лютого 2016 року по лютий 2018 року та 3% річних в сумі 2209,80 грн. за період з 01.02.2016 року по 14.03.2018 року.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2018 року у справі №905/510/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.12.2018 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя Н.М. Дучал

Суддя М.М. Слободін