Рішення

від 05.12.2018 по справі 904/4390/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4390/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Логістикс", с. Красіне Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 134400,00 грн

у присутності представників:

від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 10 від 02.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

01.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Логістикс" (далі - відповідач), у якій виклало вимогу про стягнення штрафних санкцій у сумі 134400,00 грн, нарахованих ним із посиланням на неналежне виконання умов договору поставки №847, укладеного між сторонами 12.07.2017.

Ухвалою від 05.10.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням (викликом) сторін та призначив її розгляд у засіданні на 30.10.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Воронько В.Д. на призначену дату засідання (30.10.2018) розгляд справи було перенесено на 22.11.2018, про що свідчить ухвала від 19.10.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлявся за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документах. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверти з судовими ухвалами, що повернулись від відповідача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "така організація відсутня". Враховуючи той факт, що зареєстрована адреса відповідача, що наявна в матеріалах справи, вважається достовірною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС Логістикс" (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки № 847 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обумовлюються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару й підтверджуватися сертифікатом якості виробника товару. Найменування державних стандартів і технічних умов, інші вимоги, яким повинна відповідати якість товару, вказуються в специфікації.

Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікації (п.3.2 договору); оплата здійснюється в порядку та строки, передбачені специфікацією (п. 4.4 договору).

Відповідно до п.п. 1, 2 та 4 специфікації № 3 від 09.08.2017 постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - пульт управління завантажувальним пристроєм двоскіпового підйому (кр. 8-00159-2.00.000) у кількості 1 шт. на суму 336000,00 грн (з ПДВ). Товар поставляється на умовах: СРТ- склад покупця, м. Кривий Ріг (Інкотермс 2010). Строк поставки товару: 3-4 квартал 2017 року, протягом 60 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. Одноразова поставка, з правом дострокової поставки.

Отже, як свідчить специфікація № 3 від 09.08.2017 товар повинен бути виготовлений у відповідності до креслення 8-00159-2.00.000 та граничний термін поставки товару припадає на 07.11.2017 (включно).

На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача заявку № 53-15/1480 від 06.09.2017 з вимогою у жовтні 2017 року здійснити поставку пульту управління завантажувальним пристроєм двоскіпового підйому за кресленням 8-00159-2.00.000 на суму 336000,00 грн.

Листом № 08/09-01 від 08.09.2017 відповідачем була підтверджена готовність виготовити та поставити товар у відповідності до отриманої заявки № 53-15/1480 від 06.09.2017 у строк до 06.11.2017. А вже 15.11.2018 відповідач звернувся до позивача з листом № 105, за яким просив перенести строк поставки на 04.12.2017.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач порушив строк поставки товару, поставивши останній позивачу 11.12.2017, що підтверджується видатковою накладною № 01 від 11.12.2017. Разом з тим, у відповідності до акту приймання продукції за якістю № 46 від 18.12.2017 поставлений товар визнано неналежної якості, а саме: вентиль пневматичний не відповідав вимогам креслення 8-00159-2.00.000. Оскільки згідно креслення, вентиль пневматичний повинен відповідати формі ВВ-34Ш, а фактично виготовлено вентиль ВВ-32 У2. Тож за висновками комісії товар був повернутий постачальнику для заміни вентилів, які відповідають кресленню 8-00159-2.00.000.

При цьому, представником відповідача, що був присутній при прийманні позивачем продукції та яким також підписано відповідний акт, було зазначено, що постачальник зобов'язується повернути належний пульт управління до 22.12.2017 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач поставив замовлену позивачем продукцію належної якості лише 26.12.2017, що підтверджується підписаним обома сторонами актом прийому-передачі продукції за якістю та комплектації № 1 від 26.12.2017, чим порушив обумовлені строки.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, а також його належної якості та комплектації, позивач нарахував позивачу, передбачені договором штрафні санкції у загальній сумі 134400,00 грн. В результаті чого та з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 53-02/129 від 16.01.2018 про відшкодування 20% штрафу.

Проте вказана претензія, яка отримана відповідачем 23.01.2018, залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки відповідачем товару позивачу підтверджений матеріалами справи.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідження матеріалів справи показало, що сторонами був обумовлений строк поставки товару протягом 60 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. Заявка позивача на поставку товару датована 06.09.2017, а отже відповідно до умов специфікації поставка мала бути здійснена відповідачем не пізніше 29.11.2017, але, слід зазначити, що листом від 08.09.2018 відповідач зобов'язався поставити товар до 06.11.2017, однак вже листом від 15.11.2017 переніс поставку на 04.12.2017. Заперечень чи зауважень зі сторони позивача щодо зазначеної дати поставки матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про погодження сторонами нової дати поставки - 04.12.2017.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Проте, незважаючи на погоджену нову дату поставки, яку, до речі, відповідач сам визначив, останній порушив строки, поставивши замовлену позивачем продукцію 11.12.2017, що підтверджено матеріалами справи та встановлено судом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду, позивач нарахував до стягнення з відповідача 20% штрафу за порушення строків поставки товару та 20% штрафу за поставку товару неналежної якості, що у загальній сумі складає 134400,00 грн, тобто по 67200,00 грн за кожний.

Розглянувши вимоги позивача, суд дійшов висновку про їх правомірність та задоволення з огляду на наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пунктами 7.2. та 7.3 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулось таке порушення. У випадку поставки товару неналежної якості чи неналежної кількості, або поставки некомплектного товару постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 % від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Отже, позивачем належним чином доведено, що відповідач виконав договірні зобов'язання з порушенням їх умов, прострочивши дату поставки та поставивши товар неналежної якості, в результаті чого суд приходить до висновку про правомірне нарахування позивачем та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 20% штрафів, передбачених п.п. 7.2 та 7.3 договору, у загальній сумі 134400,00 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо поставки та якості товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 2016,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС Логістикс" (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Красіне, вул. Центральна, буд. 64А/5; ідентифікаційний код 40625765) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) 20% штрафу за порушення строків поставки товару у сумі 67200,00 грн та 20% штрафу за поставку товару неналежної якості у сумі 67200,00 грн витрати по сплаті судового збору у сумі 2016,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.12.2018.

Суддя ОСОБА_2