Рішення

від 21.11.2018 по справі 906/865/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/865/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1106/14 від 28.09.2018;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"

до Овруцької центральної районної лікарні

про стягнення 30952,85 грн

Державне підприємство "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулося до суду з вимогами про стягненням з Овруцької центральної районної лікарні 30952,85грн, з яких 26683,50грн основного боргу, 4269,35грн пені.

Ухвалою суду від 04.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

30.10.2018 через загальний відділ суду електронною поштою надійшла заява від 30.10.2018, згідно якої відповідач зазначає про сплату основного боргу у сумі 26683,50грн, просить розглянути справу без його участі та відмовити у стягненні пені.

Ухвалою суду від 31.10.2018 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив сплату основної суми боргу відповідачем та просив стягнути з останнього пеню у заявленому розмірі. Щодо заяви відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені заперечив.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, згідно заяви від 30.10.2018 (а.с. 31) просив розглядати справу без його участі.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає, що його відсутність не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (Виконавець/позивач) та Овруцькою центральною районною лікарнею (ОСОБА_2/ відповідач) 21.02.2017 укладено Договір №0382/М/00745 (далі - Договір (а.с. 9-10). Крім того, 06.09.2017 та 07.12.2017 року сторонами підписано Додаткові угоди, якими було збільшено суму Договору (а.с. 11,12).

За умовами п. 1.1. укладеного Договору, Виконавець зобов'язався надати ОСОБА_2 протягом строку дії Договору платні послуги з повірки засобів вимірювальної техніки (надалі ЗВТ) згідно з Графіком періодичної повірки ЗВТ або заявкою ОСОБА_2, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов Договору.

Оплата за Договором здійснюється ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів в національній валюті на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг (п. 2.4. Договору).

Позивач вказує, що надав відповідачу послуги на загальну суму 26683,50грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг №67594, №67595 та №67596 від 07.12.2017 року (а.с. 13-15).

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 0686/14 від 04.06.2018 щодо погашення заборгованості за Договором (а.с. 17), у відповідь на яку відповідач підтвердив заборгованість в сумі 26683,50грн, однак повідомив, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням не має можливості її погасити (а.с. 19).

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача господарський суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, Актами здачі-прийняття робіт підтверджується факт надання відповідачу послуг на загальну суму 26683,50грн. (а.с. 13-15).

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплату за надані послуги у визначені Договором строки не здійснив, заборгувавши на час звернення позивачем до суду 26683,50грн.

Разом з тим, платіжним дорученням №122 від 12.10.2018 (а.с. 33,36) підтверджено та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, що під час розгляду справи в суді відповідач перерахував позивачу 26683,50 грн.

Оскільки основний борг відповідача перед позивачем на час вирішення спору відсутній, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 4269,35 грн., господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Так, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, у п. 5.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку оплати за цим Договором, ОСОБА_2 сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 7), пеня в сумі 4269,35грн розрахована, виходячи з п. 5.3 Договору за період з 25.01.2018 по 12.06.2018.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 4269,35грн є обґрунтованим та вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, зважаючи на наявність в матеріалах справи заяви відповідача, у якій він просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, у зв'язку з тим, що являється неприбутковою організацією та не може самостійно розпоряджатися коштами, слід зазначити, що у суду відсутні підстави для задоволення такого клопотання, оскільки суд, відповідно до ст. 233 ГК України, та ч.3 ст.551 ЦК України, наділений повноваженнями лише зменшувати штрафні санкції.

Крім того, у даному випадку суд не вбачає підстав і для зменшення розміру нарахованої пені, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України обумовлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.

Матеріали справи містять копію довідки Овруцької центральної районної лікарні №1942, згідно якої повідомляється, що заборгованість виникла у зв'язку з недостатнім фінансуванням.

Однак, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідно до п.1.10. постанови Пленуму № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.

До того ж, пеня обумовлена сторонами Договору, за їх волевиявленням.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню частково в сумі 4269,35грн пені. В частині стягнення 26683,50 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Судовий збір, в порядку ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Овруцької центральної районної лікарні (11103, Житомирська обл., Овруцький р-н, м. Овруч, вул. Тараса Шевченка, буд. 106, ід код 01991837) на користь Державного підприємства "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Новосінна, буд. 24, ід. код 02568147)

- 4269,35 грн. пені;

- 1762,00 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 26683,50 грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.12.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (10003, м.Житомир, вул. Новосінна, 24) - рек. з пов.;

3 - відповідачу (11100, м. Овруч, вул. Шевченка, 106) - рек. з пов.