Рішення

від 19.11.2018 по справі 906/833/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/833/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 08-041 від 01.08.2018;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс "Братислава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нартон"

про стягнення 2602325,33 грн

В засіданні суду 19.11.2018 оголошувалась перерва до 16 год. 00 хв.

Приватне акціонерне товариство "Готельний комплекс "Братислава" звернулось до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нартон 2602325,33 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 2206 від 07.12.2016 та № 2229 від 30.12.2016.

Ухвалою суду від 18.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

19.11.2018 до суду від відповідача надійшли відзив (а.с. 5 т.2) та клопотання (а.с. 6 т.2), згідно яких відповідач позов визнає у повному обсязі та просить суд розгляд справи здійснити за відсутністю його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Після перерви в засідання суду не з'явився.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно зі ст.191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з о визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що представник відповідача не обмежений на вчинення вказаної процесуальної дії, його дії не суперечать інтересам особи, яку він представляє. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи приписи ч. 3 ст. 185 ГПК України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Готельний комплекс" Братислава" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нартон" (орендар/відповідач) було укладено Договір оренди №2206 з Додатком №1 до нього (а.с. 10-17, т.1).

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору, орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі Будівлі (частина приміщення зони поселення) загальною площею 25,0 (двадцять п'ять цілих нуль десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка буд. 1, з правом користування комунікаціями (електроенергія, водопостачання, опалення), що розташовані в приміщенні, а орендар зобов'язався прийняти це приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути приміщення орендареві в належному стані.

Вказане приміщення було передано орендодавцем у користування орендарю згідно Акту передачі-прийманння приміщення від 07.12.2016 (а.с. 18, т.1).

В подальшому сторони підписали Додаткову угоду №1 від 31.12.2016 (а.с.20-27, т.1) та Додаткову угоду №2 від 19.09.2017 (а.с. 30, т.1), якими внесли зміни до Договору оренди №2206 від 07.12.2016, зокрема, в частині предмета оренди. Також підписано Акт від 01.01.2017 (а.с. 19, т.1), згідно якого орендарю додатково передано нежитлове приміщення номерного фонду будівлі за вищевказаною адресою. Як вбачається з Угоди від 25.10.2017 (а.с. 28, т.1), Договір оренди №2206 сторонами було розірвано, а орендоване майно повернуто орендодавцю, про що свідчать підписані сторонами акти (а.с. 29, 31, т.1).

Крім того, 30.12.2016 між позивачем та відповідачем було украдено Договір оренди майна №2229 (а.с. 32-33, т.1), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування майно готелю (надалі іменується - "майно що орендується") та сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1. Договору).

Орендоване майно було передано у користування відповідачу 31.12.2016, про що свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі майна (а.с. 34-69, т.1). Зазначений договір сторонами було розірвано 19.09.2017 (а.с. 70, т.1), а майно повернуто відповідачу (а.с. 71-108, т.1).

20.09.2017 між позивачем та відповідачем було украдено Договір оренди майна №2245 (а.с. 109-110, т.1), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування майно готелю (надалі іменується - "майно що орендується") та сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1. Договору).

Орендоване майно було передано у користування відповідачу 20.09.2017 про що свідчить підписаний сторонами Акт приймання-передачі майна (а.с. 111-146, т.1). Зазначений договір сторонами було розірвано 25.10.2017 (а.с. 147, т.1), а майно повернуто відповідачу (а.с. 148-187, т.1).

Як вказує позивач, всупереч умовам вищевказаних договорів, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення розрахунків не виконав, в результаті чого на час звернення до суду його заборгованість з орендної плати склала 2602325, 33 грн, з яких 1460664, 34 за Договором №2206 від 07.12.2016 та 141660, 99 грн - за Договорами №229 від 30.12.2016 та №2245 від 20.09.2017.

Як уже зазначалося, відповідач у відзиві від 19.11.2018 позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с. 5, т.2) .

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши позиції представників сторін, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди майна №2206 від 07.12.2016 (а.с. 10-17, т.1) з додатковими угодами №1 і №2 (а.с. 20-27т.1) до нього, а також договору №2229 від 30.12.2016 (а.с. 32-33, т.1) та №2245 від 20.09.2017 (а.с. 109-110, т.1).

Частина 1 статті 759 ЦК України та ст. 283 ГК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Наявними у справі актами приймання-передачі майна в оренду від 07.12.2016 та від 31.12.2016 підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договорами оренди, передавши відповідачу майно, а відповідач прийняв обумовлене майно, про що свідчать підписи представників сторін та відтиски їх печаток на вказаних актах (а.с. (а.с. 18,19,34-69111-146, т.1)).

У ч. 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, у п.п . 5.2.2. Договору оренди №2206 сторони погодили, що, орендар за користування приміщенням щомісячно сплачує орендну плату протягом дії Договору, що складає (з урахуванням ПДВ): 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. на місяць, в т.ч. ПДВ 87 (вісімдесят сім) грн. 50 коп. У розмір орендної плати входить плата за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення. Додатковою угодою №1 від 31.12.2016 року сторони встановили розмір орендної плати в сумі 220126,83грн. на місяць (а.с. 21, т.1). а Додатковою угодою №2 від 19.09.2017 року - 55031,76грн. (а.с. 30, т.1).

За умовами Договору оренди майна №2229 (а.с. 32-33, т.1), орендар, за користування майном, що орендується, щомісячно сплачує орендну плату протягом дії Договору, що складає (з урахуванням ПДВ): 571912,00 (п'ятсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. на місяць, в т.ч. ПДВ (20%) 95318,67грн. (п. 5.1. Договору).

За умовами Договору оренди майна №2245 (а.с. 109-11, т.1), орендар, за користування майном, що орендується, щомісячно сплачує орендну плату протягом дії Договору, що складає (з урахуванням ПДВ): 142978,00 (п'ятсот сімдесят одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп. на місяць, в т.ч. ПДВ (20%) 23829,67грн. (п. 5.1. Договору).

Також умовами Договорів сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 10-го (десятого) числа поточного місяця згідно рахунку виставленому орендодавцем, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за Договорами оренди №2206 , №2229 та №2245 підтверджено складеними за період з 31.12. 2016 по 31.10.2017 і підписаними сторонами Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 186-213, т.1). Також матеріали справи містять підписані сторонами акти звіряння розрахунків на заявлені до стягнення суми за Договорами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено та визнається відповідачем, що умовам вищевказаних Договорів в частині проведення розрахунків по орендній платі ним не виконано, внаслідок чого заборгованість перед позивачем склала 2602325,33грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В іншій частині судовий збір, згідно зі ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73-79, 86, 129, 130, 185, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нартон" (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9, ід. код 40775734) на користь Приватного акціонерного товариства "Готельний комплекс Братислава" (02192, м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 1, ід. код 04820622)

- 2602325,33 грн. заборгованості;

- 19517,44 грн. судового збору.

3. Повернути Приватному акціонерного товариства "Готельний комплекс Братислава" (02192, м. Київ, вул. Андрія Малишка, буд. 1, ід. код 04820622) з державного бюджету 19517,44 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного дорученння №4022 від 14.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.12.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Готельний комплекс"Братислава" ( 02192, м.Київ, вул. А.Малишка,1) - рек. з пов.;

3 - відповідачу - ТОВ "НАРТОН" (м.Житомир, вул. Ольжича, буд.9) - рек. з пов.