Рішення

від 20.11.2018 по справі 909/782/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/782/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.

секретар судового засідання Максимів Н. Б.

за участю:

Шкіра Н.І.- головний юрисконсульт, (довіреність №914/16-24 від 01.10.2018)

від відповідача: не з"явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати", вул. Галицька, 201, м.Івано-Франківськ,76008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль-сервіс" юридична адреса: вул.Тичини, 8-А,м.Івано-Франківськ,76019 фактична адреса: вул.Галицька,67, офіс 309, м.Івано-Франківськ,76019

про стягнення заборгованості та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ДП "Виробниче об'єднання "Карпати" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Магістраль-сервіс" про стягнення 12 471,78грн. - основного боргу , 1 975,88грн. - пені за порушення строків оплати наданих послуг з зберігання майна, 871, 74 грн. -3%річних, 3 305,41грн. - інфляційних втрат та зобов"язання ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Магістраль-сервіс" забрати у ДП "Виробниче об'єднання "Карпати" майно, що було передане на зберігання позивачу за договором зберігання №02/36 від 03.07.2014року, яке знаходиться за адресою: вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область. Позов мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач систематично недотримувався строків щодо проведення розрахунків , а також після закінчення дії договору не забрав передане на зберігання майно та не оплатив кошти за весь фактичний час зберігання, в зв"язку з чим допустив заборгованість заявлену до стягнення на яку нараховано штрафні санкції. Ухвалою від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.18.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 17.09.18 та від 16.10.18 надіслано судом відповідачу за адресами зазначеними позивачем у позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Вказані ухвали повернулися до суду з відмітками відділення поштового зв"язку про те, що за вказаною адресою адресат не знаходиться та за іншою адресою - неправильно зазначена (відсутня ) адреса одержувача. Однак враховуючи, той факт, що повідомлення відправлено за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач вважається повідомленим належним чином. При цьому, відповідача не було обмежено правом отримати інформацію про дати судового засідання за допомогою мережі Інтернет.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, а також те, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Враховуючи, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, причин про неможливість його неприбуття не повідомив, судом розглянуто справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з врахуванням наступного:

03.07.14 між сторонами укладено договір зберігання №02/336 на виконання умов якого ТОВ НВП "Магістраль-сервіс" передало, а ДП ВО "Карпати" прийняло на відповідальне зберігання майно, визначене в акті приймання-передачі майна, що є додатком №1 до договору зберігання.

Згідно умов договору, зберігання майна є платним(п.5.1 договору та Додаток №3-протокол погодженої договірної ціни). Зокрема, сторони дійшли згоди щодо розміру плати за одну добу зберігання в сумі 60,0грн.

Плата здійснюється поклажодавцем самостійно до 10 числа місяця, наступного за кварталом, за який проводиться розрахунок, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок зберігача або внесення поклажодавцем грошових коштів на поточний рахунок зберігача або внесенням поклажодавцем грошових коштів готівкою в касу зберігача(п.5.2.Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності( ст.936 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо в зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що термін дії договору починає свій перебіг з моменту підписання Акту приймання-передачі майна на зберігання, тобто з 03.07.14 до 31.12.15. З матеріалів справи вбачається, що термін дії договору був продовжений сторонами до 31.12.17 Додатковими угодами від 02.02.16 та №3 від 16.01.17 .

Згідно ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

В силу положень ст.938 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Як свідчать зібрані у справі докази, зокрема підписані сторонами акти надання послуг, позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач в порушення умов договору, не вносив своєчасно та в повному розмірі за весь період дії договору, плату за зберігання майна, хоча факт надання послуг та їх вартість приймав, про що свідчать підписані та прийняті ним акти надання послуг. Крім того, після закінчення строку дії договору, майно зі зберігання не забрав.В зв"язку з чим, виникла заборгованість за зберігання майна за весь період зберігання і до 10.07.18, в сумі 12471,78грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Поряд з цим, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п.п.5.2 та 6.2 Договору, згідно поданих суду розрахунків , на суму боргу нарховано штрафні санкції за порушення строків оплати наданих послуг зі зберігання майна у вигляді пені в сумі 1975,88грн, 3%річних в сумі 871,74грн. та інфляційні втрати в сумі 3305,41грн. Розрахунки перевірено судом.

Слід також зазначити, що 13.06.18 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію № 554/16-24 з вимогою про сплату боргу нарахованого станом на період звернення з претензією з врахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак на день подання позову до суду, вимога про сплату боргу не виконана, відповіді на претензію позивачем не отримано.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, вимоги позивача, є обгрунтованими, підтвердженими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що при поданні позову, позивачем сплачено судовий збір в сумі 3524,00грн. (платіжні доручення №4752 від 27.08.18 та №4832 від 30.08.18) виходячи з заявлених позовних вимог майнового та немайнового характеру, що відповідає встановленим ЗУ "Про судовий збір" вимогам. Однак, в прохальній частині позовної заяви, зазначено, що позивач просить стягнути судовий збір в сумі 1762,00грн, тобто виходячи лише з однієї позовної вимоги, хоча в орієнтовний розрахунок суми судових витрат закладена сума судового збору в розмірі 3524,00грн., а відтак, враховуючи право суду на вирішення питання щодо розподілу судових витрат при винесенні судового рішення, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача понесені та підтверджені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 3524,00грн.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль-сервіс" (юридична адреса: вул. Тичини, 8-А, м. Івано-Франківськ, 76019; фактична адреса: вул. Галицька, 67, офіс 309, м. Івано-Франківськ, 76019, код : 38713286) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" ( вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008, код 19389809) заборгованість в сумі 12471,78 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят одну гривню сімдесят вісім копійок), пеню в сумі 1975,88 (одна тисяча дев"ятсот сімдесят п"ять гривень вісімдесят вісім копійок), 3% річних в сумі 871,74 (вісімсот сімдесят одну гривню сімдесят чотири копійки) та інфляційні втрати в сумі 3305,41 (три тисячі триста п"ять гривень сорок одну копійку) та 3524,00 (три тисячі п"ятсот двадцять чотири гривні ) судового збору.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Магістраль-сервіс" (юридична адреса: вул. Тичини, 8-А, м. Івано-Франківськ, 76019; фактична адреса: вул. Галицька, 67, офіс 309, м. Івано-Франківськ, 76019, код : 38713286) забрати у Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" ( вул. Галицька, 201, м. Івано-Франківськ, 76008, код 19389809) майно, що було передане на зберігання за Договором зберігання №02/36 від 03.07.14, яке знаходиться за адресою: вул.Галицька, 201, м.Івано-Франківськ, зі зберігання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю. І.

Повне рішення складено 05.12.2018