Рішення

від 04.12.2018 по справі 910/13009/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018Справа №910/13009/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В. , розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп"

про стягнення 38 079,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" про стягнення 38 079,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за Договором поставки №2304 від 03.05.2018 з передання у власність позивача металопрокату, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" вказує на наявність правових підстав для повернення сплаченої ним суми попередньої оплати у розмірі 16 500,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 779,29 грн., штрафні санкції, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (0,1% за порушення строків виконання зобов'язання), у розмірі 18 645,50 грн. та штраф у розмірі 7% від суми вартості товару у сумі 1 155,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі №910/13009/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 02.10.2018 була надіслана відповідачу 03.10.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 62-Б, офіс 2.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 10.10.2018 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 09.10.2018 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 02.10.2018 є 09.10.2018 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" (покупець) укладено Договір поставки №2304 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість і асортимент товару, що постачається, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що датою передачі партії товару є зазначена в товаро-супровідних документах дата передачі товару покупцю.

Доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна з відміткою покупця про її отримання та довіреність на отримання товару з посиланням на номер і загальну суму видаткової або товарно-транспортної накладної (п. 3.5 Договору).

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; датою платежу за товар вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №319 від 25.05.2018 на суму 16 500,00 грн. (товар - труба 40х3 ст 12х18Н10Т) позивачем 30.05.2018 було сплачено на користь відповідача кошти у сумі 16 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3746 від 30.05.2018 (призначення платежу - згідно рахунку №319 від 25.05.2018).

У зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем свого зобов'язання з поставки товару 16.08.2018 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" претензію вих. №186/08 від 15.08.2018, в якій просив протягом 7-ми календарних днів з дня отримання претензії повернути сплачену попередню оплату у сумі 16 500,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати, сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" згідно договору, та штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх не грошових зобов'язань за Договором.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.05.2018 на виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №319 від 25.05.2018 на суму 16 500,00 грн. (товар - труба 40х3 ст 12х18Н10Т) було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" кошти у сумі 16 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3746 від 30.05.2018.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами Договору не встановлено строку виконання відповідачем обов'язку з поставки товару.

Однак, у позовній заяві позивач вказав на те, що за усною домовленістю сторін відповідач зобов'язався поставити товар протягом 5-ти днів з моменту сплати позивачем попередньої оплати.

Відповідачем вказаних тверджень позивача не спростовано, зокрема відзиву на позовну заяву до суду не подано.

За таких обставин, враховуючи дату сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 16 500,00 грн. (30.05.2018) та надані позивачем пояснення щодо строку поставки відповідачем товару, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 04.06.2018 включно.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що датою передачі партії товару є зазначена в товаро-супровідних документах дата передачі товару покупцю.

Доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна з відміткою покупця про її отримання та довіреність на отримання товару з посиланням на номер і загальну суму видаткової або товарно-транспортної накладної (п. 3.5 Договору поставки №2304 від 03.05.2018).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів виконання обов'язку з поставки товару, вказаного у рахунку №319 від 25.05.2018 на суму 16 500,00 грн. та оплаченого позивачем, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

16.08.2018 позивач направив відповідачу претензію вих. №186/08 від 15.08.2018, в якій просив протягом 7-ми календарних днів з дня отримання претензії повернути позивачу сплачену попередню оплату у сумі 16 500,00 грн.

Як вбачається з інформації щодо відстеження пересилання поштових відправлень (на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта"), вказана претензія про повернення суми попередньої оплати була отримана відповідачем 31.08.2018.

Суд зазначає, що по суті, вимога позивача про повернення попередньої оплати є односторонньою відмовою від зобов'язання з поставки товару, право на яку передбачено ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.

Таким чином, направивши відповідачу претензію вих. №186/08 від 15.08.2018, позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з Договору поставки №2304 від 03.05.2018, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Суд зазначає, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Станом на дату розгляду даної справи доказів повернення позивачу попередньої оплати у сумі 16 500,00 грн. протягом 7-ми днів від дня отримання претензії (відповідно до претензії вих. №186/08 від 15.08.2018) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи встановлені судом обставини щодо здійснення позивачем як покупцем попередньої оплати у сумі 16 500,00 грн., невиконання відповідачем обов'язку з постави товару, пред'явлення позивачем до відповідача вимоги про повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" попередньої оплати (суми основного боргу) у розмірі 16 500,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 779,29 грн., нараховану за період з 05.06.2018 по 25.09.2018 на підставі п. 10.3 Договору).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставки за кожен день прострочення поставки.

Відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар у строк до 04.06.2018 включно та обов'язок відповідача з поставки товару припинився 31.08.2018 (у зв'язку з надсиланням позивачем претензії про повернення суми попередньої оплати), з огляду на що обґрунтованим для нарахування пені на підставі п. 10.3 Договору є період з 05.06.2018 до 31.08.2018.

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача на підставі п. 10.3 Договору підлягає стягненню пеня у розмірі 1 375,15 грн. (за період прострочення виконання зобов'язання з поставки товару - з 05.06.2018 по 31.08.2018).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" пені (на підставі п. 10.3 Договору) у розмірі 1 779,29 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме - у розмірі 1 375,15 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 18 645,00 грн. та штраф у розмірі 1 155,00 грн., нараховані на підстав ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту , штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що будь-яка сторона Договору є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення зобов'язання відбулось з виконання державного контракту, або виконання зобов'язання за Договором фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у суду відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Групп" пені у розмірі 18 645,00 грн. та штрафу у розмірі 1 155,00 грн., нарахованих на підстав ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерос-Груп" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 62-Б, офіс 2; ідентифікаційний код 39555810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автономні джерела струму" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 50; ідентифікаційний код 32704119) суму основного боргу у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 11 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 04.12.2018.

Суддя Р.В. Бойко