Постанова

від 15.05.2007 по справі 18/100н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/100н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.05.07                                                                                 Справа № 18/100н-ад.

          Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Рапід-ЛТД», м. Ровеньки Луганської області

до  державної податкової інспекції у м. Ровеньки, м. Ровеньки Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

приватне підприємство «Виробничо-торгівельна фірма «Донбас-Оптмаркет», м. Луганськ

про скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача:               Бєлоконь О.П. за дов. від 06.02.2007;

                              Лєбєдєва І.В. за дов. від 06.02.2007;

від відповідача:           Цупко В.І. за дов. від 17.04.2007;

                              Сєнь О.М. за дов. 04.01.2007;

від 3-ї особи:                    не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-          про скасування п. 3.1.1. акту про результати виїзної планової перевірки від 06.02.2007 № 32/23/30409235, який складено відповідачем;

-          про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2007 № 0000272342/0, яким на підставі вищевказаного акту перевірки позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за податком на прибуток в сумі 148050 грн.  

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в пункті 3.1.1. акту, що оспорюється, відповідачем зроблено неправильні висновки щодо незаконного не включення позивачем до складу валового доходу кредиторської заборгованості по векселям в сумі 455000 грн.; на підставі цих неправильних висновків безпідставно визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 148050 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість та незаконність вимог позивача.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Відповідачем, у межах своїх повноважень, 06.02.2007 була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

          Перевіркою правильності визначення валового доходу було встановлено заниження загальної суми валового доходу за 2-й квартал 2006 р. в сумі 445500 грн.

          Вказане заниження загальної суми валового доходу склалося в результаті того, що позивачем в порушення п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 2-му кварталі 2006 р. до складу валового доходу не було включено кредиторську заборгованість по векселям в сумі 455000 грн.

          За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 06.02.2007 № 32/23/30409235, у пункті 3.1.1. якого відображено вказане порушення.

У вказаному акті вказано, що:

-          позивач 20.05.2002 в рахунок оплати вартості отриманих від ПП «Евкаліпт»товарів, видав останньому 45 простих векселів на загальну суму 455000 грн. строком платежу – «за пред'явленням»;

-          вказані векселі позивачем (векселедавцем) до теперішнього часу не оплачені і строк позовної давності (щодо стягнення боргу за векселями) закінчився 21.05.2006 (ст. ст. 34, 70, 71 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі);

-          вказана сума заборгованості позивача за векселями перед ПП «Евклід»(що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності) згідно пп. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безповоротною фінансовою допомогою;

-          відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход крім іншого включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді;

-          однак, позивач у 2-му кварталі 2006 р. не включив до складу свого валового доходу кредиторську заборгованість по векселям в сумі 455000 грн., яка згідно закону є сумою безповоротної фінансової допомоги, тобто позивач занизив загальну суму валового доходу, що є порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіркою також було виявлено та зазначено в акті перевірки, що позивач занизив податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 37,36 грн.

В зв'язку з вказаними порушеннями закону відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 12.02.2007 № 0000272342/0, яким на підставі вищевказаного акту перевірки визначив позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за податком на прибуток в сумі 148050 грн.

          Позивач не погодився з результатами перевірки та оскаржив їх до начальника ДПІ в м. Ровеньки та до комісії з розгляду спірних питань.

          Листом відповідача від 12.02.2007 № 1029/230 заперечення позивача були відхилені.

          Позивач пред'явив до відповідача адміністративний позов з вимогами:

-          про скасування п. 3.1.1. акту про результати виїзної планової перевірки від 06.02.2007 № 32/23/30409235, який складено відповідачем;

-          про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2007 № 0000272342/0, яким на підставі вищевказаного акту перевірки позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за податком на прибуток в сумі 148050 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що:

-          вищевказані 45 простих векселів векселедержателем –приватним підприємством «Виробничо-торгівельна фірма «Донбас-Оптмаркет» (3-ю особою по справі) 15.11.2003 були пред'явлені позивачу до оплати, що підтверджується актом пред'явлення векселів до оплати від 15.11.2003;

-          16.11.2003 між ним та 3-ю особою була укладена додаткова угода до акту пред'явлення векселів від 15.11.2003 якою строк позовної давності за цими векселями було продовжено на 2 роки з дня підписання цієї додаткової угоди;

-          18.11.2003 між ним та 3-ю особою була укладена угода про внесення змін до тексту векселів, якою строк пред'явлення векселів до оплати був продовжений до 30.12.2007;

-          таким чином, перебіг строку позовної давності ще не почався (він починається з 30.12.2007 та закінчується 30.12.2010), і відповідно, заборгованості, яка є безповоротною фінансовою допомогою також не існує, тому, ця сума не підлягає включенню до валового доходу.  

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість та незаконність вимог позивача.

Відповідач зазначив, що в акті перевірки все вказано правильно.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

          Суду не подано оригіналів вищевказаних векселів.

          Позивач зазначив, що він 20.05.2002 видав ці векселі приватному підприємству «Евкаліпт», тому, у нього відсутні їх оригінали; залишилися лише копії цих векселів (їх завірені копії він подав суду).

          Завірені копії цих векселів подав суду також і відповідач (ці копії були ним зроблені при проведенні у позивача перевірки).

          Подані суду сторонами копії векселів є різними за змістом, зокрема, в тих копіях, які подані суду позивачем, вказано строк платежу: «за пред'явленням до 30 грудня 2007 р.», а в копіях, що подані суду відповідачем, вказано строк платежу: «за пред'явленням».   

          Суд зобов'язував третю особу подати оригінали векселів для огляду, однак, ці документи суду подані не були.

          Таким чином, суд позбавлений можливості дослідити оригінали основних письмових доказів і встановити їх справжній зміст.

          На підставі поданих позивачем документів (в тому числі копії векселів) та враховуючи обставини, викладені позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що 20.05.2002 позивачем в рахунок оплати вартості отриманих від приватного підприємства «Евкаліпт» товарів, останньому були видані 45 простих векселів на загальну суму 455000 грн. строком платежу –«за пред'явленням».

          Вказаний факт визнано сторонами за позовом та підтверджується завіреними копіями векселів, які подані суду позивачем та відповідачем по справі.

          Дослідженням вказаних векселів, яке проведено судом в судовому засіданні за участю представників сторін встановлено, що:

-          векселедавцем вказаних 45 векселів є позивач;

-          векселі видані приватному підприємству «Евкаліпт»;

-          на зворотному боці цих векселів є два написи зроблені приватним підприємством «Виробничо-торгівельна фірма «Донбас-Оптмаркет», зокрема: «згідно зі змінами від 18.11.2003»та «платити наказу»; обидва ці написи скріплені печатками ПП «ВТФ «Донбас-Оптмаркет».

          Згідно ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якій запроваджено Женевською конвенцією 1930 року (далі –Уніфікований закон), який відповідно до повідомлення Генерального секретаря ООН набув чинності для України 06 січня 2000 р., власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.          

          Право на вексель у приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма «Донбас-Оптмаркет» не базується на безперервному ряді індосаментів, що підтверджується копіями векселів, які подав суду позивач.

          Таким чином, приватне підприємство «Виробничо-торгівельна фірма «Донбас-Оптмаркет» (третя особа по справі) є незаконним держателем вказаних векселів, тобто взагалі воно не вважається їх держателем.

          Враховуючи, що третя особа не була законним держателем вказаних векселів, вона не мала права робити які-небудь написи на цих векселях та укладати угоди щодо цих векселів, а також вона не мала та не має права на одержання сум за цими векселями.

          Доводи позивача про те, що 3-тя особа є законним держателем цих векселів на підставі якогось договору цесії, укладеного між ПП «Евклід»та ПП «ВТФ «Донбас-Оптмаркет», не приймаються судом до уваги, в зв'язку з тим, що право на вексель базується виключно на безперервному ряді індосаментів, і крім того позивач не довів суду, що вказаний ним договір цесії дійсно існує.          

          Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до  цього Закону.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному  боці  векселя  слів «відповідно   до  змін»  із  зазначенням  дати  внесення  змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»).

          Судом встановлено, що у копіях векселів, які подані суду позивачем, нічого не закреслювалось і написання нового реквізиту, із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону, не проводилося.

          Таким чином, усі доводи позивача щодо внесення змін у векселі, є незаконними.

          Позивач зазначив, що векселі були видані ним 20.05.2002 приватному підприємству «Евкаліпт»зі строком платежу «за пред'явленням».

          Згідно ст. 34 Уніфікованого закону вексель строком за пред'явленням підлягає  оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.  Ці строки можуть бути скорочені індосантами.          

          Як випливає з тексту копій векселів, поданих суду позивачем, ніхто (ні трасант, ні індосант) цей строк не змінювали.

          Усі написи, зроблені третьою особою на зворотному боці векселів, не мають ніяких правових наслідків, так як третя особа не має до цих векселів ніякого відношення.

          Усі написи, зроблені позивачем (трасантом), якщо вони насправді мають місце (суд позбавлений можливості впевнитися щодо цього факту, так як оригінали векселів суду не подані) також не мають ніяких правових наслідків, так як вони зроблені у супереч порядку, встановленому Законом України «Про обіг векселів в Україні», який визначає особливості обігу векселів в Україні, відповідно  до   Женевської   конвенції 1930 року, якою  запроваджено  Уніфікований  закон  про  переказні векселі та прості векселі.

          Таким чином, вказані векселі повинні були бути пред'явлені для платежу в строк до 21.05.2003 (протягом одного року від дати їх складання); останнім днем пред'явлення векселів до платежу є 20.05.2003 і відповідно цей же день є останнім можливим днем строку платежу.

          Тобто з 21.05.2003 починається перебіг строку позовної давності.

Згідно ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта (векселедавець простого  векселя  зобов'язаний  так  само, як акцептант за переказним векселем –ст. 78 Уніфікованого закону), які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

          Таким чином, строк позовної давності (щодо стягнення заборгованості за вказаними векселями) закінчився 21.05.2006 (через 3 роки після 21.05.2003).

          Згідно пп. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

          Заборгованість позивача (векселедавця) перед ПП «Евкаліпт»(векселедержателем) до теперішнього часу (після закінчення строку позовної давності) не стягнута, таким чином, вказана заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою позивача (платника податку).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход крім іншого включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Однак, позивач у 2-му кварталі 2006 р. не включив до складу свого валового доходу кредиторську заборгованість по векселям в сумі 455000 грн., яка згідно закону є сумою безповоротної фінансової допомоги, тобто позивач занизив загальну суму валового доходу, що є порушенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Таким чином, відповідачем законно та обґрунтовано було винесено та направлене позивачу податкове повідомлення-рішення від 12.02.2007 № 0000272342/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 148050 грн.

          За таких обставин, в позові про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.02.2007 № 0000272342/0 слід відмовити, в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

          Вимоги про скасування п. 3.1.1. акту про результати виїзної планової перевірки від 06.02.2007 № 32/23/30409235 не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що позивачем неправильно визначено спосіб захисту права.

          Акт про результати перевірки не є ані нормативним актом, ані актом індивідуальної дії, тобто такий акт взагалі не може бути оспорений ні в якому суді.

          Висновок про те, що у випадку невідповідності предмету позову встановленим законом способам захисту прав, слід не припиняти (закривати) провадження у справі за її непідвідомчістю суду, а саме відмовляти у позові, підтверджується також практикою Верховного суду України (копія постанови ВСУ від 13.07.2004 по справі № 10/732 додається до матеріалів справи), так як відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

15 травня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ, підписана 23 травня 2007 р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана сторонами протягом 10 днів з 23 травня 2007 р. до Луганського апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                 В.В. Корнієнко