Постанова

від 21.06.2007 по справі 1/262-23/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/262-23/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

21.06.07                                                                                           Справа№ 1/262-23/93

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Маїк С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу (надалі –ЖБК) “Мічурінець”, м. Дубляни,

до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони “Західвійськбуд”, с. Малехів,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Львівський Державний аграрний університет, м. Дубляни,

про визнання договору недійсним

За участю представників:

від позивача  - Павляк А.В. - представник, Гладка М.М. –голова кооперативу,

від відповідача – не з”явився

від третьої особи –не з”явився

Суть спору:

ЖБК “Мічурінець”, м. Дубляни, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним договору про передачу функцій замовника від 18.03.2004 р. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що договір укладено головою кооперативу без попереднього погодження з правлінням та загальними зборами кооперативу, всупереч вимогам п.п. 39, 42 Статуту ЖБК “Мічурінець” в редакції від 30.08.1986 р. Крім цього, позивач посилається на норми ст. 97, ч. 1-3, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ст.ст. 215, 234, ч. 1 ст. 241 ЦК України, п. 13 Статуту ЖБК “Мічурінець” в редакції від 30.08.1986 р.

Держане підприємство Міністерства оборони України “Західвійськбуд” у відзиві № 129 від 25.04.2007 р. на позовну заяву просить у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому відповідач посилається на норми ст. 241 ЦК України, а також на те, що листи позивача № 10 від 22.06.2005 р. та № 11 від 29.06.2005 р. підтверджують наступне схвалення ЖБК “Мічурінець” спірного договору від 18 березня 2004 р. Відповідач також зазначає, що сторонами, в момент укладення спірного договору, не було порушено вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України. Відтак, згаданий договір є чинним та таким, що визнаний сторонами обов”язковим до виконання.

Львівським Державним аграрним університетом, м. Дубляни, 26.04.2007 р. на адресу суду подано позовну заяву, в якій він, зокрема просить залучити його до розгляду справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та визнати недійсним договір про передачу функцій замовника від 18.03.2004 р. Львівський Державний аграрний університет у своїй заяві зазначає, що саме він, як правонаступник Львівського сільськогосподарського інституту, на підставі п. 13 Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та Статуту ЖБК “Мічурінець” є замовником по проектуванню та будівництву кооперативних будинків, що будуються ЖБК. Однак, згідно з п. 1 оспорюваного договору від 18.03.2004 р. функції замовника по будівництву 108-ми квартирного будинку у м. Дубляни передано відповідачу, всупереч тому, що він згідно з наведеними правовими нормами не вправі виконувати функції замовника по будівництву будинку у м. Дубляни.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2007 р. Львівський Державний аграрний університет залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 26.04.2007 р. та 30.05.2007 р.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

24.02.1986 р. ректорат, партком і профком Львівського сільськогосподарського інституту, правонаступноком якого згідно з п. 1.1. Статуту від 28.11.2003 р., є третя особа у справі, звернулись до голови виконкому Нестеровської районної Ради народних депутатів з листом № 106-23, в якому просили дати дозвіл на створення житлово-будівельного кооперативу. Рішенням виконавчого комітету Нестеровської районної Ради народних депутатів № 48 від 26.03.1986 р. дозволено Львівському сільськогосподарському інституту створити такий кооператив у м. Дубляни. Ректорат, партком, профком Львівського сільськогосподарського інституту листом № 106-01/1-326 від 14.04.1986 р. та виконавчий комітет Дублянської міської Ради народних депутатів Нестеровського району листом № 25/57 від 01.04.1986 р. звернулись до голови виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів з проханням включити в план капітального будівництва на 1987 рік будівництво 108-квартирного кооперативного будинку в м. Дубляни. Рішенням виконкому Нестеровської районної Ради народних депутаів № 225 від 30 серпня 1986 р. зареєстровано Статут відповідного житлово-будівельного кооперативу “Мічурінець”, який включав 108 сімей –членів кооперативу та був розташований у м. Дубляни. Як вбачається  з наявних у матеріалах справи: титулу будівництва, що починається, затвердженого ректором Львівського сільськогосподарського інституту, технічних умов на проектування водопостачання і каналізування 108 квартирного житлового будинку в м. Дубляни, затверджених проректором по АГЧ Львівського сільськогосподарського інституту, договорів підряду на капітальне будівництво № 20 від 01.11.1988 р., № 91 від 29 квітня 1991 р., контракту № 38 від 15 березня 1992 р., укладених позивачем відповідно до вимог підпункту 5 пункту 13 Статуту від 30.08.1986 р., Львівською обласною асоціацією “Львівсільбуд” (підрядник) розпочато будівництво у м. Дубляни 108-ми квартирного кооперативного житлового будинку. При цьому будівництво було підпорядковане Головному управлінню вищих навчальних закладів при Держкомісії Ради міністрів СРСР, галузь, підгалузь –Львівський сільськогосподарський інститут. 29 грудня 2003 р. виконком Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області, розглянувши клопотання голови ЖБК “Мічурінець”, м. Дубляни, про надання дозволу на продовження будівництва 108-ми квартирного житлового будинку в м. Дубляни, акт вибору площадки під будівництво кооперативного 108-квартирного житлового будинку в м. Дубляни, рішення виконкому Дублянської міської ради від 09.10.1986 р. № 138 про дозвіл на будівництво кооперативного 108-ми квартирного будинку в м. Дубляни, своїм рішенням № 128 дозволив Державному підприємству Міністерства оборони України “Західвійськбуд” продовжувати будівництво 108-ми квартирного житлового будинку в м. Дубляни із внесенням відповідних змін в проектно-кошторисну документацію на будівництво. 18 березня 2004 р. головою ЖБК “Мічурінець” від імені ЖБК “Мічурінець” та керівником ДП МОУ “Західвійськбуд” від імені ДП МОУ “Західвійськбуд” підписано договір про передачу функцій замовника. Згідно з умовами цього договору ЖБК “Мічурінець” передає, а ДП МОУ “Західвійськбуд” приймає на себе функції замовника на продовження будівництва 108-квартирного житлового будинку в м. Дубляни по вул. Шевченка. ЖБК “Мічурінець” передає ДП МОУ “Західвійськбуд” наявну проектно-кошторисну документацію, вихідні дані та технічні умови для виконання робіт по продовженню будівництва житлового будинку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позовні вимоги та вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обгрунтовані і підлягають задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згаданими нормами ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 13 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186, замовником по проектуванню та будівництву кооперативних жилих будинків є виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, установи, організації, при яких організуються житлово-будівельні кооперативи. Контроль за будівництвом жилого будинку (будинків) житлово-будівельного кооперативу здійснюється виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, підприємством, установою, організацією, при яких організовано кооператив, і правлінням кооперативу. Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1992 р. № 593 функції замовника по проектуванню і будівництву житлових будинків можуть здійснювати за згодою кооперативів місцеві органи державної виконавчої влади, підприємства, установи та організації, при яких організуються житлово-будівельні кооперативи. Пунтком 13 Статуту ЖБК “Мічурінець”, в редакції від 30.08.1986 р., яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, передбачено, що замовником по проектуванню і будівництву кооперативних жилих будинків є організації, при яких організується житлово-будівельний кооператив. Контроль за будівництвом жилого будинку житлово-будівельного кооперативу здійснюється організацією, при якій організовано кооператив, і правлінням кооперативу. Таким чином, на момент укладення Договору про передачу функцій замовника від 18.03.2004 р. замовником по проектуванню та будівництву кооперативного 108-ми квартирного житлового будинку в м. Дубляни був Львівський сільськогосподарський інститут, правонаступником якого є третя особа у справі, а не ЖБК “Мічурінець”. У матеріалах справи відсутні й сторонами суду не подані докази, які б свідчили про те, що Львівський Державний аграрний університет на момент укладення договору від 18.03.2004 р. та на день розгляду справи судом перестав бути замовником по проектуванню і будівництву кооперативного 108-квартирного житлового будинку в м. Дубляни з підстав, передбачених законом. Крім цього, суд звертає увагу й на те, що згідно з підпунктом 7 пункту 41 Статуту ЖБК “Мічурінець” в редакції від 30.08.1986 р., яка була чинна на момент укладення оспорюваного договору, Договори та інші угоди, пов”язані з діяльністю кооперативу, укладало правління житлово-будівельного кооперативу, а на голову правління кооперативу було покладено здійснення повсякденного керівництва діяльністю кооперативу та забезпечення виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) і правління. У матеріалах справи також відсутні й відповідачем суду не подані рішення загальних зборів чи правління кооперативу про укладення з ДП МОУ “Західвійськбуд” договору про передачу функцій замовника по будівництву 108-квартирного житлового будинку в м. Дубляни. Факт прийняття Львівським державним аграрним університетом рішення про укладення договору про передачу функцій замовника по проектуванню і будівництву вищезгаданого 108-квартирного житлового будинку заперечено у судовому засіданні 30.05.2007 р. й представниками третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Посилання відповідача на листи позивача № 10 від 22.06.2005 р. та № 11 від 29.06.2005 р., як на підставу дійсності Договору від 18.03.2004 р., передбачену ст. 241 ЦК України, з наведених вище підстав –необгрунтовані. Крім цього, згадані листи містять лише інформацію про надання ЖБК “Мічурінець” дозволу “Західвійськбуду”, на продовження будівництва 108-ми квартирного житлового будинку, а також про передачу 11 квартир за списками черговиків “Львівсільбуду” для реалізації. У них не йдеться про передачу функцій замовника будівництва відповідачу та про укладення відповідного договору з ДП МОУ “Західвійськбуд”. У цих листах також не згадується про рішення ЖБК “Мічурінець” укласти з відповідачем договір на передачу ДП МОУ “Західвійськбуд” наявної проектно-кошторисної документації, вихідних даних та технічних умов для виконання робіт по будівництву житлового будинку. Відповідачем суду не подано протоколів загальних зборів ЖБК “Мічурінець” № 2 від 16.06.2005 р. та № 3 від 24.06.2005 р., а також доказів, які б спростовували доводи позивача, що таких протоколів не існує.

Вирішуючи спір у справі, суд бере до уваги і ту обставину, що будівництво 108-ми квартирного кооперативного житлового будинку у м. Дубляни здійснювалось за власні кошти кооперативу, які згідно з п. 21 Статуту ЖБК “Мічурінець” складались з внесків членів кооперативу (вступних, пайових, тощо). На момент укладення оспорюваного договору до членів кооперативу відповідно до п. 8 Статуту ЖБК від 30.08.1986 р. належали працівники Львівського Державного аграрного університету і студентської їдальні № 20, які проживали у м. Дубляни. Натомість, функції замовника по продовженню будівництва недобудованого 108-квартирного житлового будинку передано головою житлово-будівельного кооперативу відповідачу безвідплатно, тобто без відповідної компенсації понесених затрат на зведення уже існуючого незавершеного будівництва. Вказане порушує права осіб, за рахунок коштів яких зведено незавершене будівництво 108-квартирного житлового будинку у м. Дубляни.  

Доводи третьої особи у справі про те, що вона довідалась про існування Договору  про передачу функцій замовника від 18.03.2004 р. лише після звернення ЖБК “Мічурінець” з позовною заявою до господарського суду, відповідачем не спростовані. Заяв в порядку, встановленому ч. 3 ст. 267 ЦК України, Державним підприємством Міністерства оборони України “Західвійськбуд” не зроблено.

З огляду на вищевинаведене Договір про передачу функцій замовника від 18 березня 2004 р., укладений між ЖБК “Мічурінець” та Державним підприємством Міністерства оборони України “Західвійськбуд”, слід визнати недійсним.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 203. 215, 267Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов Житлово-будівельного кооперативу “Мічурінець”, м. Дубляни, задоволити.

Позов Львівського Державного аграрного університету, м. Дубляни, задоволити.

Визнати недійсним договір про передачу функцій замовника від 18 березня 2004 р., укладений між Житлово-будівельним кооперативом “Мічурінець” та Державним підприємством Міністерства оборони України “Західвійськбуд”.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд” (80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Л. Українки, 45, код ЄДРПОУ 24308317) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Мічурінець” ( 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Шевченка, код ЄДРПОУ 33849833) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд” (80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Л. Українки, 45, код ЄДРПОУ 24308317) на користь Львівського Державного аграрного університету (80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. В.Великого, 1 код ЄДРПОУ 00493735) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя