Рішення

від 04.12.2018 по справі 1540/3439/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3439/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення 14802,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області, у якому позивач просить суд:

1. Рішення начальника УСЗН Кодимської районної державної адміністрації ОСОБА_2 від 02.07.2018 року №13-03-12/ про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р./н., у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення - визнати протиправним та скасувати.

2. Стягнути з УСЗН Кодимської районної державної адміністрації суму, яку не доплатили за оздоровлення на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р./н., (ІПН: НОМЕР_1) у сумі 14802,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 18 вересня 2018 року судом продовжено позивачу термін усунення недоліків позовної заяви та надано 5-дений строк з моменту отримання ухвали. В ухвалі зазначено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду: належним чином оформленої позовної заяви з позовними вимогами, викладеними у відповідність до вимог ст.5 КАС України; належним чином засвідчених доказів на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин; інформації щодо наявності у позивача чи у інших осіб оригіналів поданих документів; копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою судді від 05 жовтня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №29575/18), відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом 3 групи, пов'язаної з аварією на ЧАЕС, 1 - А категорії і перебуває на обліку в УСЗН Кодимської районної державної адміністрації. Згідно ст. 48 ЗУ Про статус і соціального захисту громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи йому були передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент отримання виплати на момент виплати складає 3723,00 грн., повинні були виплатити, а саме: 2018 р. - 14892.00 гри. - (3723*4). Зазначає, що йому виплатили за 2018 р. 90,00 грн. УСЗН Кодимської районної державної адміністрації відповідно до ст. 48 ЗУ Про статус і соціального захисту громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи зобов'язано доплатити різницю за 2018 р. 3723*4 - 90.00 грн., всього 14802,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18 жовтня 2018 року за вх.№ЕП/5831/18 та №ЕП/5846/18, а також 22 жовтня 2018 року за вх.№31272/18 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначає, що Управління соціального захисту населення Кодимської райдержадміністрації не погоджується з позовними вимогами позивача. Зазначає, що Управління соціального захисту населення Кодимської райдержадміністрації, являючись розпорядником нижчого рівня коштів Державного бюджету України, на виконання програми, пов'язаної з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись ст. 119 Бюджетного кодексу України, ст.62, 63 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ст.117, 95 Конституції України здійснює виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до вищезазначених нормативних актів, ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії III групи інвалідності, в 2018 році нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення в сумі 90,0 грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд зазначає. що 24 жовтня 2018 року до суду за вх.№31706/18 від позивача надійшла відповідь на відзив, в порушення вимог ч.2 ст.163, ч.3 ст.162 КАС України без доказів надіслання її відповідачу, а відтак суд не приймає її до уваги.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.10.2000 року та вкладки НОМЕР_3 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 44) ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки МСЕК №002379 від 04.09.2000 року позивач є інвалідом ІІІ групи, а згідно довідки МСЕК №016461 від 04.09.2000 року ступінь втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 - 40% (а.с.45).

Обставини, що стосуються статусу позивача відповідачем не заперечуються.

12 червня 2018 року позивач звернувся до начальника Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації із заявою про проведення доплати різниці щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції за 2018 рік, виходячи із розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат. В обґрунтування розміру цієї соціальної виплати ОСОБА_1 посилався на ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 47).

Листом від 02 липня 2018 року №13-03-12/ відповідач повідомив позивача, що Законом України від 06 червня 2017 року №2082-VIII Про внесення змін до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, які втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, виплачується в порядку та розмірах установлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно, 20.03.2018 року щорічна допомога на оздоровлення нарахована та виплачена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 90,00 грн. (а.с. 48).

Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 фактично відмовлено у доплаті різниці щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції за 2018 рік, яка, як вважає позивач, повинна була бути йому сплачена.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення регулюються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-XII).

Суд зазначає, що з моменту прийняття до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи неодноразово вносились зміни.

Так, Законом України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №230/96-ВР від 06.06.1996 року, частину 4 статті 48 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати. Також вказану статтю доповнено, зокрема, частиною сьомою за якою розмір мінімальної заробітної плати повинен визначатися на момент виплати.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік №489-V від 19.12.2006 року дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року відповідні положення Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік №489-V від 19.12.2006 визнано неконституційними.

Пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року, статтю 48 Закону №796-XII викладено у такій редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону від 28.12.2007 року №107-V про внесення таких змін до ст.48 Закону №796-ХІІ визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи діє в попередній редакції.

У подальшому, підпунктом 8 пункту 4 розділу I Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року №76-VIII статтю 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991 було викладено у новій редакції, зокрема: Стаття 48. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

Прикінцевими положеннями Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України передбачено, що він у зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015 року.

Рішеннями Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018 року та №6-р/2018 від 17.07.2018 року окремі положення Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VIII від 28.12.2014 визнані неконституційними.

Так, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): п.п.2, абз.1-2 п.п.3, п.4, абз.1-2, п.п.5, абз.1-4 п.п.6, п.п.7 п. 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 року; ч.3 ст.22, ч.2 ст.24, ч.7 ст.30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року; ст.53 (крім її назви), ст.60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 року у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 року.

Суд зазначає, що підпункт 8 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014, ні рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 року, ні жодним іншим рішенням Конституційного Суду України неконституційним не визнавався.

21 квітня 2016 року було прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї № 1339-VIII, пункт 8 якого викладає статтю 48 Закону №796-XII у такій редакції: Стаття 48. Одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України .

Суд зазначає, що пункт 8 вищевказаного закону жодним рішенням Конституційного Суду України неконституційним не визнавався.

Законом України від 06 червня 2018 року № 2082-VIII Про внесення зміни до статті 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в редакції, яка як на момент звернення позивача до відповідача так і по даний час є чинною та неконституційною не визнавалась: Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України .

Згідно пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 760 від 26.10.2016 року Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Постанова № 562) розмір щорічної разової грошової допомоги для учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який є інвалідом ІІІ групи, становить 90 гривень.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у здійснені перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено виплату такої допомоги у розмірі 90,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , які на його думку встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам IІI групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначених соціальних виплат зазнало змін, а редакція статі 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, на яку він посилається, є станом на момент винесення оскаржуваного рішення нечинною.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини Великода проти України від 03.06.2014 року.

Також подібний правовий підхід застосований Європейським судом з прав людини в рішеннях від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії та від 12.10.2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.

У рішенні №3-рп від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що управлінням соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області доведено, що відповідач під час визначення позивачу розміру його щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення начальника УСЗН Кодимської районної державної адміністрації ОСОБА_2 від 02.07.2018 року №13-03-12/ про відмову ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та про стягнення з УСЗН Кодимської районної державної адміністрації суму, яку не доплатили за оздоровлення на користь ОСОБА_1 у сумі 14802,00 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 66000, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Відповідач - Управління соціального захисту населення Кодимської районної державної адміністрації Одеської області (вул.Соборна, буд.88, м.Кодима, Одеська область, 66000, код ЄДРПОУ 03194915).

Суддя Вовченко O.A.

.