Рішення

від 04.12.2018 по справі 200/10699/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. Справа№200/10699/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій щодо припинення виплати пенсії з 01 лютого 2017 року протиправними та зобов'язання відновити виплату щомісячної пенсії та сплатити заборгованість, починаючи з 01 лютого 2017 року і до її відновлення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером за віком, перебуває на обліку та отримувала пенсію у відповідача. Проте відповідач припинив їй виплату пенсії з 01 лютого 2017 року. Зі звернення до відповідача їй стало відомо, що пенсія була призупинена на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії такими, що порушують її конституційні права, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, мотивований тим, що виплата пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року була призупинена згідно звірки з даними Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району. Із заявою про поновлення виплати пенсії та документами про фактичне місце проживання позивач до відповідача не зверталась. Таким чином, позивачем не вчинено необхідних дій для реалізації її права на отримання належних їй сум пенсійних виплат.

Ухвалою суду від 22.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи тимчасового посвідчення НОМЕР_2, ОСОБА_1 має право на пенсію за віком.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

З листа відповідача від 13.09.2018 № 10977/02 вбачається, що виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена з 01.02.2017 у зв'язку з не підтвердженням місця фактичного проживання.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно - правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено жодної з підстав, на які посилається відповідач у своєму листі від 13.09.2018 № 10977/02 та відзиві на адміністративний позов. Відповідач при вчиненні дій щодо призупинення виплати пенсії не прийняв рішення, передбаченого приписами ст. 49 Закону № 1058-ІV, та не послався на Закон та його норму, що передбачає таке припинення, тобто не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати (призупинення виплати) позивачу пенсії.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" і "Порядок здійснення контролю за їх проведенням", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365", суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.

У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Позивачем надано до суду копію тимчасового посвідчення НОМЕР_2 для отримання призначеної пенсії за віком.

Згідно із ч.1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з 01 лютого 2017 року, та як наслідок відповідач повинен сплатити заборгованість по виплаті пенсії за період з 01 лютого 2017 року.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Також, в позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з наведеної правової норми, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 22.10.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 22.10.2018 позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_2) з 01 лютого 2017 року.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_2) виплату пенсії, починаючи з 01 лютого 2017 року, з виплатою виниклої заборгованості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42172734; 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.