Рішення

від 30.11.2018 по справі 1240/2638/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2638/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Солошенка П.В.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Головного управління Національної поліції України в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - І-ий Відповідач), Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - ІІ-ий Відповідач), в якому позивач просить:

- стягнути з Лисичанського міського відділу УМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпеченню за період з липня 2014 по грудень 2014 року у загальному розмірі 17696,35 грн (сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 35 коп.), у тому числі: за липень 2014 року - 258,92 грн; за серпень 2014 року - 3213,21 грн; за вересень 2014 року - 3303,30 грн; за жовтень 2014 року - 3303,30 грн; за листопад 2014 року - 3394,56 грн; за грудень 2014 року - 4223,06 грн з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів;

- стягнути з ГУ Національної поліції в Луганській області на користь позивача, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17010,00 грн (сімнадцять тисяч десять гривень 00 коп.) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

В обґрунтування зазначено, що з 2003 року позивач по теперішній час проходить службу в органах внутрішніх справ. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області.

Відповідно до довідки від 19.06.2018 № А-1353б наданої ГУ Національної поліції в Луганській області позивач в період часу з 30.11.2014 по 07.11.2015, та з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Відповідно до довідки від 12.07.2018 № 45/38, за період липень - грудень 2014 року позивачу не нараховувалась та не сплачувалась винагорода за участь в АТО. Відповідно до довідки від 12.06.2018 № 604/ж/222018, за період з 07 листопада 2015 по 31 січень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась одноразова винагорода за участь в АТО.

Довідкою наданою Лисичанським MB УМВСУ в Луганській Області в особі ліквідаційної комісії слідує, що за липень 2014 року грошове забезпечення становило -258,92 грн; за серпень 2014 року грошове забезпечення становило - 3213,21 грн; за вересень 2014 року грошове забезпечення становило - 3303,80 грн, за жовтень 2014 року грошове забезпечення становило - 3303,30 грн; за листопад 2014 року грошове забезпечення становило -3394,56 грн; за липень 2014 року грошове забезпечення становило - 4223,06 грн, всього 17696,35 грн.

Згідно з довідкою, наданою ГУ Національної поліції в Луганській області в особі ліквідаційної комісії позивачу з 7 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, грошове забезпечення становило - 17010,00 грн.

Таким чином, винагороду за безпосередню участь в АТО за вказані періоди часу, відповідачами до сьогодні позивачу не сплачено.

На підставі вищевикладеного позивач просить, стягнути заборгованості з відповідачів по виплаті винагороди за участь в АТО за період з липня по грудень 2014 року та з листопада 2015 року по 31 січня 2016 року.

Ухвалою суду від 06 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження (арк. спр. 1-2).

Від представника відповідача - І-го Відповідача 28 вересня 2018 року надійшов відзив на адміністративний позов (арк. спр. 46-51), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.

У якому зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 30.11.2014.

Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015.

Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету .

Відповідач зазначає, що довідка від 19.06.2018 № А-13536 видана на підставі наказів АТЦ при СБУ не є доказами безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, а лише підтверджують можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

Вказаний у довідці період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а.

Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому Лисичанський МВ ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Крім того, представник відповідача з посиланням на статті 105 та 112 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, як кредитор юридичної особи, що ліквідується, мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог, звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Позивач звернувся до суду лише 03.09.2018. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 112 ЦК України позивачем пропущений строк звернення кредитора.

На підставі зазначеного у відповідача відсутні підстави нарахування та сплати позивачу винагороди за участь в АТО в період з липня по грудень 2014 року.

Від ІІ-го Відповідача 28 вересня 2018 року надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 27-33), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій та наказ Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI Про Національну поліцію види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу, регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та не яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є хибною. Кабінетом Міністрів України не вносилось будь-яких змін до постанови від 31.01.2015 № 24 у зв'язку з прийняттям Закону України від 02.07.2015 № 580-VIІI Про Національну поліцію .

У разі, якщо суд дійде до висновку, що на позивача розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24, необхідно встановити обставини, чи відповідає позивач у сукупності вимогам, визначеним у пункті 5 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49; залучений до проведення АТО; перебуває у підпорядкуванні (виконує завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебуває у районі проведення АТО. За твердженням представника відповідача, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Також, відповідач звернув увагу суду, що належними доказами прав позивача на отримання винагороди за участь в АТО за спірний період є наступні документи: наказ АТЦ при СБУ; мотивований рапорт керівника структурного підрозділу про призначення винагороди за учать в АТО в спірний період; наказ ГУНП в Луганській області про призначення та виплату винагороди за участь в АТО за спірний період.

У відповідача відсутні вмотивовані рапорти керівника підрозділу, які погоджені з керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України із зазначенням конкретних місць несення служби та бойових зіткнень або залучення до інших заходів передбачених планами про проведення АТО в Луганській області.

На підставі зазначеного у відповідача відсутні підстави нарахування та сплати позивачу винагороди за участь в АТО в період з 07.11.2015 по 21.01.2016.

Також, відповідач звертає увагу суду, що нарахування та сплати винагороди за участь в АТО поліцейським, за період часу з 21.01.2016 та в подальшому, врегульована Поставною від 20.01.2016 № 18 (зі змінами постанова КМУ від 27.01.2016 № 38) Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та поліцейських .

На виконання вказаної постанови наказом МВС України від 06.04.2016 № 259, затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- позивачем надано клопотання про зупинення провадження у справі (а.с.69), яке вирішене судом в ухвалі від 24.10.2018 (а.с. 73).

У вступному слові позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідачів у вступному слові заперечував проти задоволення вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у періоди з липня по грудень 2014 року та з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року проходив службу на дільничного інспектору міліції відділення міліції № 1 Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області; старшого дільничного інспектору міліції № 2 лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області; відділення посаді старшого дільничного інспектора міліції відділення № 2 Лисичанського міського відділу (а.с. 38, 39, 101).

Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 30.04.2018 № 120 дск; 07.12.2015 № 341; від 17.11.2015 № 321; від 07.06.2015 № 158 майор міліції ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с. 35-37, 43-45, 53-58).

На підставі вищевказаних наказів ГУНП в Луганській області видано позивачу довідку від 19.06.2018 № А-13536 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період, зокрема, з 30.11.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 9).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 12.07.2018 № 45/38, виданої Лисичанським МВ ГУМВС у Луганській області, грошове забезпечення позивача за період з 30.07.2014 по 31.12.2014 склало 17696,35 грн, в тому числі за липень 2014 року - 258,92 грн; за серпень 2014 року - 3213,21 грн, за вересень 2014 року - 3303,30 грн, за жовтень 2004 року - 3303,30 грн, за листопад 2014 року - 3394,56 грн, за грудень 2014 року - 4223,06 грн (а.с. 10).

Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 21.09.2018 вих. № 45/56, виданої Лисичанським МВ ГУМВС у Луганській області, в секторі кадрового забезпечення рапортів згідно з якими позивач приймав участі в АТО за період липень 2014 року по грудень 2014 року не має (а.с. 22).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 17.09.2018 № 46647/111/35-2018 Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, позивач в період з 07.11.2015 по 31.01.2016 на лікарняному та у відпустці не перебував (а.с. 40).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 17.09.2018 № 46502/111/35-2018 Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, у секторі превенції Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області інформація щодо участі позивача у чергових нарядах щодо реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно-розвідувальних груп, можливі прояви тероризму і сепаратизму, інші правопорушення та відрядження за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 відсутні (а.с. 41).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 17.09.2018 № 46561/111/35-2018 Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, у період з 01.07.2015 до 31.01.2016 у графі № 2 Вид наряду книг нарядів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області записи з інформацією: реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно-розвідувальних груп, можливі прояви тероризму і сепаратизму, інші правопорушення відсутні (а.с. 42).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці від 22.11.2018 № 45/87 Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області, позивач в період з 01.07.2014 по 31.12.2014 на лікарняному та у відпустці не перебував (а.с. 88).

Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 та з 07.11.2015 по 31.01.2016.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпеченню за період з липня 2014 по грудень 2014 року з Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь позивача, суд виходить з такого.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - Постанова № 158), у редакції, чинній у спірному періоді, було визначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано Наказ № 719, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Також Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Відповідно до пункту 2.17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанова № 158 та Наказ № 719) можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань чи матеріальна допомога на оздоровлення не віднесена до щомісячних видів грошового забезпечення, в розмірі 100% якого нараховується та виплачується винагорода за участь в антитерористичній операції згідно з Постановою № 158. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується особам за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за минулий період без будь-яких обмежень.

Таким чином, посилання І-го відповідача - Лисичанського міського відділу ГУМВС України в Луганській області, на неможливість виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за минулі періоди є безпідставними.

Позивач в позовній заяві звертає до суду вимогу про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2014 року по грудень 2014 року.

Однак наведеним вище наказом Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07 червня 2015 року № 158 та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19 червня 2018 року № А-13536 підтверджується, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області лише з 30 листопада 2014 року, тому суд дійшов висновку, що останній має право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови № 158, за період з 30 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року, а тому відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період саме з 30 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Позивачем не надано доказів на підтвердження своєї позиції, а відповідно не спростовані доводи І-го відповідача щодо зазначеного періоду.

Що стосується посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України Про оплату праці в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Лисичанський міський відділ ГУМВС України у Луганській області.

Твердження І-го Відповідача про відсутність фінансування на виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у спірному періоді, суд вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 31 січня 2016 року у загальному розмірі 17010,00 грн, суд виходить з такого.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» , яка діяла до 21.01.2016 (далі - Постанова № 24), встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 липня 2014 року № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України (далі - Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі - Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Місцезнаходженням Головного управління Національної поліції в Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 30.11.2018 № 1004736 (а.с. 113-114).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі Луганська область перший пункт Міста обласного значення під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14 квітня 2014 року здійснювалась антитерористична операція, у тому числі й у спірний період.

Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321, від 13.04.2018 № 103дск з метою виконання службових (бойових) завдань позивач залучений та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період, зокрема з 07.11.2015 по 03.04.2018 (а.с. 35-37, 53-55).

Довідкою від 19.06.2018 № А-13536 ГУНП в Луганській області підтвердило, що позивач дійсно в період з 07.11.2015 по 03.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а.с. 9).

Зазначеним спростовуються твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату грошової винагороди.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання набрав чинності 27 травня 2016 року, до спірних правовідносин слід застосувати норми Наказу № 499.

Пунктом 3 Наказу № 499, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (аналогічні за змістом положення містяться в пункті 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, який набрав чинності 27 травня 2016 року (далі - Порядок № 260).

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом № 499, зокрема, визначено, що:

- при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (підпункт 1.7);

- грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (підпункт 1.12).

Аналогічні за змістом положення містяться в пунктах 9, 11 Порядку № 260.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38) (далі - Постанова № 18) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських .

Постанова № 18 набрала чинності 21.01.2016 внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21.01.2016.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:

1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;

2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.

Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).

Відповідач обґрунтовує правомірність невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 тим, що порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 38), яка набрала чинності 21.01.2016. Крім того, вважає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій регламентувався порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам, який не поширюється на поліцейських.

Суд відхиляє ці доводи відповідача з огляду на таке.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIІI Про Національну поліцію (далі - Закон № 580) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 2 Закону № 580 завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Отже, Національна поліція є правоохоронним органом. Постановою № 24 визначено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

Наведеними вище наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 321, від 13.04.2018 № 103дск та довідкою ГУНП в Луганській області 19.06.2018 № А-13536 підтверджується, що позивач в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУНП в Луганській області, яке є правоохоронним органом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17 (номер рішення в ЄДРСР 75424718) та від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16 (номер рішення в ЄДРСР 77361137), згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції вказані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.

З урахуванням такої правової позиції Верховного Суду, суд вважає, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, якими підтверджено періоди включення позивача до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганській області, забезпеченні її проведення, та, відповідно, довідка про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, складена відповідачем на підставі таких наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, є належними та достатніми доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, що дають право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

При цьому, суд вважає, що такі накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, як докази безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, не потребують додаткового підтвердження іншими доказами, зокрема й наказами Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області та ГУНП в Луганської області про залучення співробітників до виконання завдань із забезпечення охорони громадського порядку на блокпостах тощо, як про це зазначає представник відповідача у відзиві на позов.

З огляду на вищевикладене, суд вважає твердження представника відповідачів, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України не є належними доказами безпосередньої участі позивача у антитерористичній операції, безпідставними.

На підставі наведених норм законів та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку про те, що винагорода за участь в антитерористичної операції позивачеві повинна була виплачуватися за період, а саме: з 30.11.2014 по 31.12.2018, та з 07.11.2015 по 31.01.2016.

Позивач у періоди з 30.11.2014 по 31.12.2014, та з 07.11.2015 по 31.01.2016 у відпустці та на лікарняному не перебував, що підтверджено довідками Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області від 22.11.2018 № 45/87 та ГУНП в Луганській області від 22.11.2018 № 56771/111/19-2018 (а.с. 90).

Враховуючи, що судом встановлено, що позивач був залучений до безпосередньої участі в антитерористичній операції лише з 30.11.2014, отже, позивачеві відповідачами неправомірно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за періоди з 30.11.2014 по 31.12.2014 та з 07.11.2015 по 31.01.2016, а саме:

- за період з 30.11.2014 по 31.12.2014 сума винагороди становить 4336,21 грн, в тому числі: за листопад 2014 року - 113,15 грн (3394,56 / 30); за грудень 2014 року - 4223,06;

- за період з 07.11.2015 по 30.11.2015 сума винагороди становить 15280,21 грн, в тому числі: за листопад 2015 року - 4860,00 грн; за грудень 2015 року - 6075,00 грн; за січень 2016 року - 4345,21 грн, у тому числі з 01.01.2016 по 20.01.2016 - 3919,40 грн (6075,00 грн / 31 день х 20 днів); з 21.01.2016 по 31.01.2016 - 425,81 грн (1200,00 грн / 31 день х 11 днів), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно з вимогами Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено право позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпеченню за період з 01 липня 2014 року по 29 листопада 2014 року, тому у задоволенні позовної вимоги в цій частини слід відмовити.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Південна, буд. 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (зареєстроване місце знаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Леніна, буд. 71, код ЄДРПОУ 08670639), Головного управління Національної поліції України в Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 16, код ЄДРПОУ 40108845) про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути з Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 30.11.2014 по 31.12.2014 у загальному розмірі 4336 (чотири тисячі триста тридцять шість) гривень 21 копійку, у тому числі: за листопад 2014 року - 113 (сто тринадцять) гривень 15 копійок; за грудень 2014 року - 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) гривні 06 копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 у загальному розмірі 15280 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 21 копійку, у тому числі: за листопад 2015 року - 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок; за грудень 2015 року - 6075 (шість тисяч сімдесят п'ять) гривень; за січень 2016 року - 4345 (чотири триста сорок п'ять) гривень 21 копійок, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

У задоволені позовної вимоги про стягнення з Лисичанського міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпеченню за період з 01 липня 2014 року по 29 листопада 2014 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3