Рішення

від 05.12.2018 по справі 200/10955/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. Справа№200/10955/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації (ЄДРПОУ: 24812369, Донецька область, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1), третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація Донецької області (ЄДРПОУ: 05420741, Донецька область, смт. Олександрівка, вул. Самарська, буд. 27) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Олександрівська районна державна адміністрація Донецької області про визнання бездіяльності відповідача про відмову у видачі копії довідки №1434001608 від 19.03.2015 року, виданої на прізвище ОСОБА_2 та копій наданих ОСОБА_2 документів на час оформлення первинного пакету на 19.03.2015 року, протиправною та зобов`язати відповідача видати копію довідки та документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є бабусею малолітньої дитини ОСОБА_3.

ОСОБА_2, мати, отримала довідку внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 19 березня 2015 року, якою визначено фактичне місце проживання смт. Олександрівка, відповідно до якої дитина, ОСОБА_3, проживає з нею.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 29 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_4, сина позивачки, на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 21 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області вказано, що позов пред'явлений за вибором позивача відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, за фактичним місцем перебуванням з дитиною у смт. Олександрівка Донецької області, на підставі чого апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Позивачу, на її звернення до Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації з проханням вислати належним чином посвідчену копію довідки № НОМЕР_2 від 19.03.2015 року проте відповіді не отримала.

Позивач вважає бездіяльність відповідача про відмову у видачі копії довідки та первинного пакету на час оформлення довідки протиправною та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що надання копії довідки та документів на ім'я ОСОБА_2 суперечить ст. 11 Закону України Про інформацію та ст. 10 Закону України Про захист персональних даних . Відповідно до вимог абз. 5 п. 6 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб розголошення отриманих уповноваженими органами персональних даних про внутрішньо переміщену особу без її згоди забороняється, крім випадків, передбачених законом, не порушуючи вимоги ст. 11 Закону України Про інформацію та ст. 10 Закону України Про захист персональних даних . Зазначає, що витребувана інформація є конфіденційною, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про інформацію . Та відповідно Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних, поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідач вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач 15 листопада 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду надав відповідь на відзив, в якому зазначила, що посилання відповідача на Закони України Про захист персональних даних та Про інформацію як на підстави ненадання довідки на ім'я громадянки ОСОБА_2 є безпідставними, бо у справі № 22-ц/775/222/2015 року Апеляційний суд Донецької області в ухвалі посилався, як на доказ підтвердження факту переміщення особи, на довідку від 19.03.2015 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто ОСОБА_2 особисто відкрила інформацію про наявність такої довідки, проте в матеріалах справи, за твердженням представника позивача, довідка відсутня.

Окрім того, зазначає, що на запит депутату Неваді О.А. відповідач відповів, що вони виготовляли довідку про тимчасово переміщену особу- ОСОБА_2. Що є, відповідно до думки позивача, підтвердженням про розкриття відомостей особисто ОСОБА_2

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2015 року встановлено, що довідкою від 19 березня 2015 року № НОМЕР_2, видано згідно з постановою кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окуповано території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення , підтверджено, що ОСОБА_2 14 січня 2015 року перемістилась з тимчасово окупованою території, місце перебування зареєстровано в установленому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є м. Амвросіївка Донецької області. У зв'язку з проведенням АТО ОСОБА_2 з дитиною перебуває у смт. Олександрівка Донецької області.

27 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Народного депутати України Невади О.А. з проханням дати депутатський запит щодо натупних питань: 1) Яким чином 19 березня структурний підрозділ УТЗН видало громадянці ОСОБА_2 довідку внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 на прізвище Постанвнича; 2) Чому винесли висновок про закриття кримінальної справи за довідкою.

05 вересня 2017 року Управління соціального захисту населення Олександровської районної державної адміністрації за № 01/01.1-1669 надало народному депутату Україні Неваді О.А. відповідь, відповідно до якої ОСОБА_2 фактично проживає, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2015 року № НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 з дитиною, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

24 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області з проханням надати відповідь, яким чином в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2015 року № НОМЕР_2, виданої ОСОБА_2, вказано онука позивачки, ОСОБА_3

Заявою від 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 просила Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації вислати їй належним чином посвідчену копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2015 року № НОМЕР_2.

Відповіді на вказану заяву суду не надано.

Відповідно до відповіді Слов'янської міської ради від 09 листопада 2018 року № 22-15/4023 в Реєстрі територіальної громади міста Слов'янська відсутні відомості щодо ОСОБА_2

Спірним питанням даної справи є правомірність бездіяльності відповідача в ненаданні копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.03.2015 року № НОМЕР_2 та копії наданих ОСОБА_2 документів на час оформлення первинного пакету наданих для отримання вказаної довідки 19 березня 2015 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суду не надано доказів відмови, або будь якої відповіді на запит позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 1,2 ч. 1 та ч. 4, 5 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації . розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Законом України Про доступ до публічної інформації встановлено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 24), відповідно до якого відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Тобто, бездіяльність відповідача в ненаданні відповіді на запит позивача від 27.08.2018 року є порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з Конституцією України людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3).

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України „Про доступ до публічної інформації")

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (у редакції на момент подання зави на отримання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2.) заява внутрішньо переміщеною особою подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). У випадку відсутності законного представника у дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей.

Заява підписується заявником або його законним представником, який дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних осіб, законним представником яких він є.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб , затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 22 вересня 2016 року, розголошення отриманих уповноваженими органами персональних даних про внутрішньо переміщену особу без її згоди забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 9, 12 вказаного порядку вказано, що одержувати інформацію з бази даних мають право Мінфін, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, інші центральні органи виконавчої влади, Пенсійний фонд України та його територіальні органи з дотриманням вимог Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних". Для одержання актуальної та повної інформації про внутрішньо переміщених осіб з бази даних формується звіт з використанням інформації, передбаченої пунктом 4 цього Порядку (далі - звіт). Звіт призначений для посадових осіб Мінсоцполітики, Мінфіну, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, уповноважених органів, інших центральних органів виконавчої влади, Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Відповідно до преамбули Закону України Про інформацію цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України Про інформацію не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Міністерство фінансів України під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.

Відповідно до п.1,2 ст. 21 Закону України Про інформацію інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно з п. 1,2 ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про захист персональних даних порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішальною умовою розголошення персональних даних про фізичну особу є давання особистої згоди суб'єкта персональних даних, розкриття відомостей самою особою чи встановлення обставин судом чи іншою інстанцією особистою згодою не вважається.

Відповідно до с. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 липня 2015 року по справі № 240/47/15-ц встановлено, що довідкою від 19 березня 2015 року № НОМЕР_2, видано згідно з постановою кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окуповано території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення , підтверджено, що ОСОБА_2 14 січня 2015 року перемістилась з тимчасово окупованою території, місце перебування зареєстровано в установленому порядку.

Встановлена судом обставина не є особистою згодою на отримання іншими особами персональних даних про особу. ОСОБА_2 такої згоди не було надано.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

І намагання втручання позивача на отримання конференційної інформації щодо третьої особи від відповідача, суд вважає таким, що не мало ознак "законності".

Таким чином, позовна вимога зобов'язати відповідача видати копію довідки № НОМЕР_2 від 19 березня 2015 року, виданої на прізвище ОСОБА_2 та копій наданих ОСОБА_2 документів на час оформлення первинного пакету на 19.03.2015 року не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 704,80 грн, відповідно до квитанції № 36148998 від 19 жовтня 2018 року.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн. 00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації (ЄДРПОУ: 24812369, Донецька область, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1) судового збору у розмірі 352,40 грн. на користь ОСОБА_1, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації (ЄДРПОУ: 24812369, Донецька область, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1), третя особа - Олександрівська районна державна адміністрація Донецької області (ЄДРПОУ: 05420741, Донецька область, смт. Олександрівка, вул. Самарська, буд. 27) про відмову у видачі копії довідки №1434001608 від 19.03.2015 року, виданої на прізвище ОСОБА_2 та копій наданих ОСОБА_2 документів на час оформлення первинного пакету на 19.03.2015 року протиправною та зобов`язати відповідача видати копію довідки №1434001608 від 19.03.2015 року, видану на ім`я ОСОБА_2 документів на час оформлення первинного пакету на 19.03.2015 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації щодо ненадання відповіді ОСОБА_1 на її заяву від 27 серпня 2018 року.

Врешті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Олександрівської державної адміністрації (ЄДРПОУ: 24812369, Донецька область, смт. Олександрівка, пл. Олександра Невського, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.