Рішення

від 05.12.2018 по справі 200/12000/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р. Справа№200/12000/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретене, м-н Гідростроітелів, 12)

про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу роботи періодів роботи в колгоспі Рассвет Ясинуватського району Донецької області з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року при призначенні пенсії за віком, зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи в колгоспі Рассвет Ясинуватського району Донецької області з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року при призначенні пенсії за віком з моменту звернення.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/12000/18-а.

Ухвалою суду від 5 грудня 2018 року суд відмовив відповідачу у задоволенні його заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент внесення записів в трудову книжку колгоспника діяли Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників , затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, з аналізу положень якого не вбачається внесення окремим записом відомостей про реорганізацію колгоспу. На підставі зазначеного, позивач вважає, що дії відповідача щодо вимагання уточнюючої довідки для зарахування періоду роботи з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року є порушенням її конституційних прав та призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав, тому позивач просить суд визнати зазначені дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача зарахувати зазначені періоди роботи при призначенні пенсії за віком з моменту звернення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на невідповідність печатки у трудовій книжці позивача назві підприємства та відсутністю запису про реорганізацію колгоспу Рассвет , що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Ясинуватським РВ УМВС України у Донецькій області 11 жовтня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

На підставі наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 судом встановлено, що 21 серпня 2018 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком. Дану заяву було прийнято та зареєстровано за № 849. До зазначеної заяви позивачем було долучено копії паспорту та ідентифікаційного коду, трудової книжки та свідоцтва про народження. При цьому, судом встановлено, що пенсійним органом не було визначено переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії.

Судом також встановлено, що 28 серпня 2018 року відповідачем надіслано лист вих. № 4925/03 на ім'я начальника архівного відділу Ясинуватської райдержадміністрації Ємельяновій Н.І., у якому відповідач просив надати історичну довідку з трудового архіву, довідку про періоди роботи та виходозміни на ОСОБА_1 за період її роботи з 22 травня 1981 року по 21 лютого 2000 року в колгоспі Расвет , а у подальшому КСП Рассвет . У відповідь архівним відділом Ясунуватської районної державної адміністрації листом від 3 вересня 2018 року вих. № 07-06/187 відповідача було поінформовано, що архів Ясинуватського району призупинив діяльність з використання архівних документів у зв'язку з тим, що всі документи залишились у м. Ясинуватій, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, що виключає можливість надання запитуваної інформації.

На підставі заяви позивача від 21 серпня 2018 року № 849 та наданих документів відповідачем рішенням від 30 серпня 2018 року № 127 до страхового стажу було зараховано період з 1 січня 1999 року по 20 лютого 2000 року, що відображений в Єдиному реєстрі застрахованих осіб із посиланням на пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, яким передбачено підтвердження трудового стажу на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У той же день, відповідачем було прийнято рішення № 128, яким вирішено період роботи позивача з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року в колгоспі Рассвет до страхового стажу не зараховувати через відсутність у трудовій книжці позивача запису про реорганізацію колгоспу Рассвет у колективне сільськогосподарське підприємство Рассвет та невідповідність печатки у трудовій книжці. Також, у зазначеному рішенні відповідачем зазначено, що заявником (позивачем) не були надані довідки про підтвердження відповідного стажу роботи та про можливість зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу після надання відповідних уточнюючих довідок.

Судом на підставі відомостей трудової книжки НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 встановлено членство позивача в колгоспі Рассвет з 22 травня 1981 року. Згідно запису трудової книжки № 1 вбачається, що 22 травня 1981 року на підставі протоколу № 17 від 22 травня 1981 року позивача було прийнято в члени колгоспу. 21 лютого 2000 року позивача було звільнено, у зв'язку з реорганізацією КСП Рассвет та переведенням на роботу в СТОВ Світанок (записи трудової книжки № 2-3 від 21 лютого 2000 року). Також, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні записи про трудову участь у суспільному господарстві колгоспі Рассвет за період за 1981-2000 роки із зазначенням річного мінімуму трудової участі, прийнятого колгоспом, виконання визначеного мінімуму та на підставі чого були внесені відповідні записи (особові рахунки).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, факт роботи позивача за спірний період підтверджений передовсім записами у трудовій книжці. Водночас, у оскаржуваному рішенні відповідачем не надано правової оцінки, зокрема, відомостям щодо трудової участі позивача у суспільному господарстві, зазначеним у його трудовій книжці.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № ПО, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Розділом 2 зазначеної Інструкції визначено правила заповнення трудових книжок. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його "відсутності - місцевим архівом, облархівом, держархівом м. Києва.

Як встановлено судом на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, вільний доступ до якого забезпечується Міністерством юстиції України, юридичну особу КСП Рассвет (код ЄДРПОУ 00695686) припинено.

Проте, враховуючи, що архівна установа Ясинуватського району, на території якого перебувало ліквідоване підприємство, призупинила діяльність з використання архівних документів суд зазначає, що позивач фактично позбавлений використати зазначені законодавчі можливості для внесення до трудової книжки відповідних виправлень та/або надання уточнюючих довідок.

Також, суд зауважує, що позивача не може бути позбавлено його конституційного права на соціальне (пенсійне) забезпечення через помилки працедавця у заповненні його трудової книжки.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003. Таким чином, згідно положень Закону № 1058-IV на розмір пенсії впливає страховий стаж, а тому не включення до страхового стажу спірного періоду може призвести до зменшення розміру пенсії, призначеної позивачу.

З наведеного вище суд доходить висновку, що відповідач, користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Отже, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року, оформлену його рішенням від 30 серпня 2018 року № 128, а тому, враховуючи положення статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення пенсійного органу.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Згідно норм частини четвертої у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправними дій відповідача, скасування його рішення та зобов'язання відповідача зарахувати відповідні періоди роботи позивача до його страхового стажу та здійснити перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням зарахованого страхового стажу з моменту звернення позивача за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 22 жовтня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретене, м-н Гідростроітелів, 12) про визнання неправомірними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в колгоспі Рассвет Ясинуватського району Донецької області з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року при призначенні пенсії за віком.

Скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30 серпня 2018 року № 128 щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1.

Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі Рассвет Ясинуватського району Донецької області з 22 травня 1981 року по 31 грудня 1998 року та здійснити перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням зарахованого страхового стажу з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, тобто - з 21 серпня 2018 року.

Стягнути з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 5 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 5 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.