Рішення

від 26.11.2018 по справі 2040/7333/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 листопада 2018 р. № 2040/7333/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Муха А.,

представника позивача - Петракій В.В.,

представника відповідачів - Рочняк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського фермерського господарства "Алаван" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 № 0005981416 є необґрунтованим та прийнятими без врахування усіх обставин, а, відтак, підлягає скасуванню.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуваним позивачем податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом донараховано грошове зобов'язання за податком на додану вартість у зв'язку із встановленням відповідних порушень податкового законодавства, що належним чином зафіксовано в акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Селянське фермерське господарство Алаван , код ЄДРПОУ 37469201, зареєстровано як суб'єкт господарювання юридична особа 08.02.2012 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Одним із видів діяльності СФГ Алаван є вирощування цукрового буряка (КВЕД 01.13) і перероблення його на давальницьких умовах на цукор (КВЕД 10.81).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову невиїзну перевірку селянського фермерського господарства Алаван (ЄДРПОУ 37469201) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам ТОВ Компанія Укрбізнеспроект (ЄДРПОУ 40050565) за лютий 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 02.05.2018 №1688/20-40-14-16-08/37469201 (т.1 а.с. 57-75), відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення: п.185.1. ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 155000,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року - 155000,00 грн.

Позивач, користуючись своїм правом 07.05.2018 року, подав до ДФС України заперечення до акту ГУ ДФС у Харківській області №1688/20-40-14-16-08/37469201 від 02 травня 2018 року, про результати позапланової невиїзної перевірки селянського фермерського господарства Алаван (ЄДРПОУ 37469201) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ Компанія Укрбізнеспроект (ЄДРПОУ 40050565) за лютий 2016 року, проте за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки листом ГУ ДФС у Харківській області щодо розгляду заперечень №19901/10/20-40-14-16-14 від 15 травня 2018 року висновки акта перевірки від 02 травня 2018 року №1688/20-40-14-16-08/37469201 залишено без змін.

На підставі вищевказаних висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 02.05.2018 №1688/20-40-14-16-08/37469201 відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0005981416 від 18 травня 2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 280902,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 155000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38750,00 грн., а також сума пені, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України (крім ст.129 Податкового кодексу України) 87222,00 грн. (а.с. 35).

Позивач, не погодившись із такими висновками контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям, які стали об'єктом перевірки контролюючого органу до складу податкового кредиту, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд також зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформленні відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки СФГ Алаван контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством податкового законодавства з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено не підтвердження здійснення господарських операцій між СФГ Алаван та ТОВ Компанія Укрбізнеспроект , а саме не підтверджено реалізацію цукру у мішкотарі в кількості 93 т.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між Селянським фермерським господарством Алаван та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Укрбізнеспроект 12 лютого 2016 року було укладено договір поставки № 1/02, відповідно до умов якого СФГ Алаван , в якості продавця зобов'язується передати у власність ТОВ Компанія Укрбізнеспроект , в якості покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених цим договором зобов'язується прийняти і оплатити цукор в мішкотарі (т.1 а.с. 159).

На підтвердження реальності вказаних взаємовідносин позивачем до суду надано копію банківської виписки за 12.02.2016 року, на підтвердження того, що 12.02.2016 року ТОВ Компанія Укрбізнеспроект було здійснено попередню оплату за договором поставки №1/02 у розмірі 930000 грн. (т.1 а.с. 160).

З метою виконання умов вказаного договору поставки 15.02.2016 року на підставі довіреності голова СФГ Алаван ОСОБА_4 отримав від ТДВ Новоіванівський цукровий завод цукор в мішкотарах, загальної кількості 93935 кг, на підтвердження чого до суду надано копії видатків забалансових матеріалів №32 від 15.02.2016 року; №112 від 15.02.2016 року; №111 від 15.02.2016 року; №110 від 15.02.2016 року; №108 від 15.02.2016 року; №109 від 15.02.2016 року; №32 від 15.02.2016 року; №61 від 25.01.2016 року (т.1 а.с. 161-164).

Під час судового розгляду справи представником позивача надано пояснення та вказано, що з огляду на специфіку внутрішньої діяльності ТДВ Новоіваніський цукровий завод цукор переходить у власність СФГ Алаван , але залишається на зберіганні в складах ТДВ Новоіванівський цукровий завод на умовах договору №03/0515/06 переробки цукрових буряків урожаю 2015 року на давальницьких умовах для виробництва цукру за квотою А від 13 травня 2015 року до моменту реалізації готового товару.

На виконання умов договору поставки від 12.02.2016 року № 1/02 15.02.2016 року на підставі видаткової накладної №1/02 від 15 лютого 2016 року; заявки на відвантаження, довіреності №12/02-1 від 12 лютого 2016 року у присутності голови СФГ Алаван , уповноваженим особам ТОВ Команія Укрбізнеспроект на підставі листа - заявки, товарно-транспортної накладної 1/02-2016 від 15.02.2016 року, оформлених на ФОП ОСОБА_5, листа - заявки, товарно-транспортної накладної №2/02-2016 від 15.02.2016 року, оформлених на ФОП ОСОБА_6, листа - заявки, товарно-транспортної накладної №3/02-2016 від 15.02.2016 року, оформлених на ФОП ОСОБА_7 ТДВ Новоіванівський цукровий завод було відвантажено цукор та надано послуги по навантаженню цукру в кількістю 92,9 т, на підтвердження чого до суду надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №171 від 05 лютого 2016 року (т.1 а.с. 166).

На підтвердження реальності виконання вказаної господарської операції щодо відпущення СФГ Алаван на користь ТОВ Компанія Укрбінеспроект цукру в загальній кількості 92.9 т., до суду також надано копію картки №3 складського обліку готової продукції за 2016 рік (т.2 а.с. 135).

З наявних в матеріалах справи доказів та наданих під час розгляду справи пояснень встановлено, що позивачем на підтвердження реальності здійснення вказаної операції посилається на необхідність дослідження попередніх взаємовідносин, які послугували фактичною підставою для виникнення господарських відносин позивача із

Судовим розглядом справи встановлено, що СФГ Алаван 17.04.2015 року придбано у ПАТ Лебединський насіннєвий завод насіння цукрового буряка леопард категорії Фермер , на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії видаткової накладної №1694 від 17.04.2015 року та товарно-транспортної накладної № Р 1694 від 17 квітня 2015 року.

Як встановлено з наданих представниками позивача під час розгляду справи пояснень 25.04.2015 року підприємством позивача посіяно 22 га цукрового буряку, на підтвердження чого до суду надано копію акту № 2 витрат насіння і садивного матеріалу за квітень 2015 року (т.1 а.с. 125).

В подальшому, 10.11.2015 року між СФГ Алаван та СПД ФО ОСОБА_8 було укладено договір №2 про проведення збиральних робіт урожаю 2015 року (т.1 а.с. 126), відповідно до умов якого СПД ФО ОСОБА_9 здійснив копку цукрового буряка за допомогою бурякозбирального комбайна, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії акту приймання-передачі виконаних робіт №1 від 11.11.2015 року (т.1 а.с. 127).

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що в листопаді 2015 року зібрані цукрові буряки позивачем було перевезено на зберігання та подальшу переробку до ТДВ Новоіванівський цукровий завод (ЄДРПОУ 00373178) відповідно до умов договору №03/0515/06 переробки цукрових буряків урожаю 2015 року на давальницьких умовах для виробництва цукру за квотою А від 13 травня 2015 року (т.1 а.с. 128-130); додаткових угод №1 та №2 до договору від 13.05.2015 року.

На підтвердження вказаних обставин матеріали справи містять копії акту виконаних робіт № 1/11 від 30.11.2015 року (перевезення цукрових буряків) до договору надання транспортних послуг №1/11 від 01 листопада 2015 року, акту виконаних робіт від 16 листопада 2015 року до договору перевезення вантажу №1/02, акту наданих послуг по перевезенню цукрових буряків від 12 листопада 2015 року, реєстру ТТН по доставці цукрових буряків СФГ Алаван за листопад 2015 року, виданого ТДВ Новоіванівський цукровий завод , акту заміру віддалі від 07.11.2015 року, а також товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.133-139; 250; т.2 а.с. 1-92).

Судовим розглядом справи встановлено, що в листопаді та грудні 2015 року ТДВ Новоіванівський цукровий завод було прийнято перевезені позивачем цукрові буряки на склад 09 СКЛАД (Приз. Бурякоп.), що відображено в приході забалансових матеріалів №1892 від 11.11.2015; №1908 від 12.11.2015 року; №1855 від 09.11.2015 року, №1872 від 10.11.2015 року, №1959 від 16.11.2015 року, №2444 від 07.12.2015 року; №1937 від 14.11.2015 року; №1926 від 13.11.2015 року (т.1 а.с. 142-148).

В подальшому, в листопаді та грудні 2015 року прийняті на зберігання цукрові буряки були отримані СФГ Алаван за видатком забалансових матеріалів №477 від 09.11.2015 року; №489 від 11.11.2015 року; №493 від 12.11.2015 року; №502 від 14.11.2015 року; №507 від 16.11.2015 року; №598 від 07.12.2015 року (т.1 а.с. 143-148) та передані з відділу зберігання цукровових буряків ТДВ Новоіванівський цукровий завод до відділу переробки цукрових буряків ТДВ Новоіванівський цукровий завод , де наданий цукровий буряк було перероблено, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (переробка буряків) №116 від 09.11.2015 року; №121 від 10.11.2015 року; №127 від 11.11.2015 року; №132 від 12.11.2015 року; №143 від 14.11.2015 року; №150 від 16.11.2015 року; №222 від 07.12.2015 року (т.1 а.с. 149-155).

При цьому, з наданих під час судового розгляду справи пояснень встановлено, що у листопаді-грудні 2015 року позивачем було отримано від ТДВ Новоіванівський цукровий завод побічний продукт бурякоцукрового виробництва - мелясу, на підтвердження чого до перевірки та до суду надано копії видатків забалансових матеріалів № 1293 від 23.12.2015 року на отримання меляси в кількості 325 кг, №807 від 25.11.2015 року на отримання меляси в кількості 18 600 кг, №1263 від 21.12.2015 року на отримання меляси в кількості 2566 кг, №1273 від 22.11.2015 року на отримання меляси в кількості 1220 кг, акту виконаних робіт № 364 від 31 грудня 2015 року про надання послуг по навантаженню меляси в кількості 4,111 тон, акту виконаних робіт № 319 від 30.11.2015 року про надання послуг по навантаженню меляси в кількості 18,6 тон (т.2 а.с. 107-110).

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази позивачем у листопаді-грудні 2015 року вказаний продукт - меляса, було реалізовано ФОП ОСОБА_10 відповідно до умов договорів поставки № 1/11 від 19.11.2015 року (т.2 а.с. 111) та № 1/12 від 16 грудня 2015 року (т.2 а.с. 114) на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії виписки з рахунку СФГ Алаван від 20.11.2015 року, видаткової накладної №7/11 від 20.11.2015 року, довіреності на отримання меляси від 19.11.2015 року, виданої на ОСОБА_10 (т.2 а.с. 112-113), виписки з рахунку СФГ Алаван від 17.11.2015 року, видаткової накладної №2/12 від 18.12.2015 року, довіреністі на отримання меляси від 18.12.2015 року, виданої на ОСОБА_10 (т.2 а.с. 115-116).

З наданих під час судового розгляду справи пояснень встановлено, що в період з 21.11.2015 року по 13.01.2016 року СФГ Алаван було отримано від ТДВ Новоіванівський цукровий завод екстраговану січку цукрових буряків, кормовий відхід цукробурякового виробництва - жом, на підтвердження чого матеріали справи містять копії видатку забалансових матеріалів № 800 від 25.11.2015 року на отримання СФГ Алаван від ТДВ Новоіванівський цукровий завод жому сирого фізична вага 139500 кг, забірної відомості № 84 від 21.11.2015 року на відпуск жому свіжого СФГ Алаван ; видатку забалансових матеріалів №10 від 13.01.2016 року на отримання жому сирого в кількості 14297 кг, забірної відомості №8 від 12.01.2016 року на відпуск жому свіжого СФГ Алаван , акту здачі-прийняття робіт № 120 від 13.01.2016 року про надання послуг по навантаженню жому сирого (т.2 а.с. 117-121).

В подальшому, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 31.12.2015 року між СФГ Алаван та ТДВ Новоіванівський цукровий завод проведено розрахунки за надані послуги, на підтвердження чого матеріали справи містять копії актів заліку однорідних зустрічних вимог від 31.12.02015 року, акту звірки взаємних розрахунків станом за період: 18.09.2015 - 31.12.2015 року між ТДВ Новоіванівський цукровий завод і СФГ Алаван ; акту кінцевого розрахунку по зданій цукровій сировині сезону 2015 року між ТДВ Новоіванівський цукровий завод та СФГ Алаван (т.1 а.с. 156-158).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом вказано, зокрема, на обставини відсутності підтвердження повноважень уповноважених осіб ТОВ Компанія Укрбізнеспроект на отримання товару, проте суд зазначає, що матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних, листів-заявок, посвідчень водія, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, якими і було уповноважених осібна отримання товару. Крім того, з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що вони підписані директором ТОВ Компанія Укрбізнеспроект та скріплені печаткою вказаного суб'єкта господарювання при прийнятті цукру за пунктом розвантаження м. Харків, пр-т Московський, 259, а отже безпосередня присутність директора контрагента позивача при навантаженні цукру не вимагалась.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність порушень у оформленні товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Пунктами 1, 2 вказаного Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: обов'язковим документом є - товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Тобто, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою виключно у випадках віднесення платником податків до валових витрат на перевезення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що засвідчує факт проведення господарської операції, а є документом, що підтверджує фактичне переміщення товару у просторі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, перший екземпляр ТТН, залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Зі змісту наявних у справі ТТН, останні містять в собі підпис та печатку вантажовідправника та необхідні дані, які відображають умови перевезення вантажу, дають змогу ідентифікувати товар, учасників такого перевезення (транспортування).

Також суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

З огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що останні свідчать про фактичне здійснення позивачем та його контрагентом ТОВ Компанія Укрбізнеспроект господарської операції з продажу цукру, а отже позивачем правомірно на підставі належних первинних документів бухгалтерського обліку і податкових накладних сформовано дані бухгалтерського обліку.

Таким чином, усі первинні документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ Компанія Укрбізнеспроект оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а отже суми ПДВ також сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що були зареєстровані у встановленому законом порядку, що не призвело по завищення сум податкового кредиту в перевіреному періоді.

Також як встановлено судовим розглядом справи відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення послався також на наявну податкову інформацію від 14.11.2016 року №322/16-31-14-08-17/40184643, отриману від Головного управління ДФС у Полтавській області, відповідно до якої ТОВ Компанія Укрбізнеспроект не могло здійснювати досліджувані операції, оскільки на підприємстві працювала лише одна особа, підприємство не має основних засобів, будь-яких об'єктів оподаткування відсутня. Крім того, представником відповідача вказано на наявність рішення суду по справі №537/5357/16-к. З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Також суд зазначає, що ухвала слідчого судді від 16.11.2016 року у справі №537/5357/16-к не стосується визнання контрагента позивача фіктивним, а тільки стосується питання надання дозволу на тимчасовий доступ до оригіналів відповідних документів. Крім того, з останньої вбачається зазначення судом про те, що на час розгляду клопотання письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за описаним фактом будь-якій визначеній фізичній особі не вручено. Відтак, вказане судове рішення не може свідчити про нереальність господарської операції позивача.

Суд також, враховує доводи представників позивача стосовно наявності процедурних порушень під час проведення перевірки підприємства, та зазначає, що, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, повідомлення від 06.04.2018 року №355, наказ від 06.04.2018 року №2403 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ Алаван (податковий номер 37469201) , а також лист від 06.04.2018 року №14325/10/20-40-14-16-14 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) позивачем було отримано 14.04.2018 року. При цьому, посадовими особами контролюючого органу позапланову документальну невиїзну перевірку проведено у період з 17.04.2018 року по 23.04.2018 року, що зафіксовано у акті перевірки.

Отже, у відповідності до положень Податкового кодексу України, позивач був повідомлений про дату та час проведення перевірки.

Також під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом також було нараховано позивачу суму пені у розмірі 87222,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Представником відповідача під час судового розгляду справи було надано пояснення та вказано, що при складанні податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0005981416 в паперовому вигляді було допущено помилку, а саме відображено суму пені, що і призвело до розбіжностей в ІКП (та в паперовому носії) з підсистемою Апеляційне та судове оскарження АІС Податковий блок .

Також судовим розглядом справи з наданих представником відповідача пояснень встановлено, що при формуванні податкового повідомлення-рішення в ІС Податковий блок здійснено внесення суми основного платежу та штрафної санкції, при цьому суму нарахованої пені отримано при її автоматичному розрахунку в ІС Податковий блок станом на дату формування податкового повідомлення-рішення, тобто 18.05.2018 року, розмір якої і було відображено в податковому повідомленні-рішенні, сума пені розраховується та нараховується на ІКП автоматично після вручення податкового повідомлення-рішення платнику податків.

Отже, як вказано представником відповідача, при внесенні в ІС Податковий блок відповідної інформації щодо отримання податкового повідомлення-рішення СФГ Алаван сума пені автоматично нарахувалась станом на дату отримання такого рішення та склала 89015,01 гри.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.162 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Як передбачено п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

При цьому, відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.2 п.1 Глави 7 Розділу 3 Порядку ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , затвердженого наказом Мінфін №422 від 07 квітня 2016 року, нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України) здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).

Як визначено положеннями п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на наведене вище суд приходить до висновку про протиправність нарахування контролюючим органом суми пенсі при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 № 0005981416.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Селянського фермерського господарства "Алаван".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "Алаван" (63111, Харківська обл., с. Мирошниківка, вул. Молодіжна, буд. 20) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005981416 від 18 травня 2018 року.

Стягнути на користь Селянського фермерського господарства "Алаван" (63111, Харківська обл., с. Мирошниківка, вул. Молодіжна, буд. 20, код ЄДРПОУ - 37469201) сплачену суму судового збору в розмірі 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 58 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.