Постанова

від 04.12.2018 по справі 810/2877/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2877/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засідані апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" про стягнення податкової заборгованості в сумі 160 740,26 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" є юридичною особою, що зареєстрована 04 березня 2010 року Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств від 27 лютого 2018 року № 9299317422, у якій самостійно визначив податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 161 453,00 грн. та терміном сплати 11 березня 2018 року. Відповідачем було частково сплачені кошти у розмірі 712,74 грн.

Решту вказаної суми податкового зобов'язання відповідач самостійно в установлений законом строк не сплатив.

Відповідно, у ТОВ "Біо-Альянс" утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств.

У зв'язку з наведеним податковим органом на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі, рекомендованим листом було надіслано податкову вимогу від 16 травня 2017 року № 789-17, яка отримана відповідачем. Відомостей щодо оскарження в адміністративному та судовому порядку до суду відповідачем надано не було.

У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку суми заборгованості у розмірі 160 740,26 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 41.5 статті 41 ПК України - органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Згідно п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємства, самостійно визначені відповідачем відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства, у загальному розмірі 160 740,26 грн., Товариством "Біо-Альянс" не були сплачені, що підтверджується витягом облікової картки по податку на прибуток за 2017-2018 р.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 статті 59 ПК України).

Положенням п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

При цьому, згідно п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наявних матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2017 року ДФС України виставлено податкову вимогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" № 789-17 на загальну суму 63 696,17 грн., яка була направлена відповідачу та отримана ним на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. Відомостей щодо оскарження в адміністративному та судовому порядку вказаної вимоги відповідачем надано не було.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу наведених правових норм та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність передбачених чинним законодавством обставин для стягнення коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі суми податкового боргу 160 740,26 грн.

Необхідно зазначити, що в апеляційній скарзі представником відповідача не було спростовано наявність у підприємства боргу, невідповідність його розміру чи його неузгодженість.

При цьому, посилання скаржника на те, що судом надсилалася поштова кореспонденція не за адресою реєстрації відповідача - Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрівський, 94, а за іншою адресою - Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, оф. 402, судом визнано безпідставним.

Так, з матеріалів справи, що містилися в розпорядженні суду першої інстанції, зокрема, податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік, поданої самим Товариством, та інформації про юридичну особу з Державного реєстру юридичних осіб, вбачається, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" є: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, оф. 402. Доказів того, що платником податків вчасно було повідомлено про зміну адреси місцезнаходження, матеріали справи наразі не містять. Відповідно, порушення судом норм процесуального права при розгляді вказаного спору не встановлено.

Під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для її вирішення.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.