Постанова

від 29.11.2018 по справі 820/2743/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2743/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі :

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Катунова В.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І., повний текст якого складено 04.07.2018 р.) по справі № 820/2743/18

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний Центр "Донвентилятор"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-технічний Центр Донвентилятор (в подальшому - ТОВ "Інженерно-технічний Центр Донвентилятор ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (в подальшому - ГУДФС у Харківській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000151421 від 23.03.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ Сталь Енергопром , ТОВ Вектор-Транс-Плюс , ТОВ Славмясо .

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ГУДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна ТОВ Інженерно - технічний Центр Донвентилятор з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ Сталь Енергопром за травень 2017 року, ТОВ Вектор-Транс-Плюс за жовтень 2016 року, ТОВ Славмясо за червень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт перевірки № 641/20-40-14-21-07/39493812 від 21.02.2018 р.

Висновком вищевказаного акту перевірки встановлено, що позивачем порушено абз. а п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: за період з 01.11.2016 р. по 30.11.2016 р. по взаємовідносинах з ТОВ Вектор-Транс- Плюс завищено суму податкового кредиту в розмірі 25300 гривень, в результаті чого за листопад 2016 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 25300 гривень; за період з 01.05.2017 р. по 31.05.2017 р. по взаємовідносинах з ТОВ Сталь Енергопром завищено суму податкового кредиту в розмірі 102300 гривень, в результаті чого за травень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 102300 гривень; за період з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р. по взаємовідносинах з ТОВ Славмясо завищено суму податкового кредиту в розмірі 90942 гривні, в результаті чого за липень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 90942 гривні; не підтверджено реальність здійснення господарських операцій їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ Вектор-Транс-Плюс за листопад 2016 року, з ТОВ Сталь Енергопром за травень 2017 року та по взаємовідносинам з ТОВ Славмясо за липень 2017 року.

На підставі висновків вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000151421 від 23.03.2018 р., яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 218542 гривні.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, ТОВ Інженерно - технічний Центр Донвентилятор звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте з порушенням чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно із пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Інженерно-технічний Центр "Донвентилятор" та ТОВ "Вектор-Транс-Плюс" укладено договір поставки № 2610-1 від 26.10.2016 р., умовами якого передбачено, що ТОВ "Вектор-Транс-Плюс" зобов'язано передати, а ТОВ "Інженерно - технічний Центр "Донвентилятор" прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент яких зазначені у специфікації № 2610-1 від 26.10.2016 р.

До вищевказаного договору між позивачем та ТОВ "Вектор-Транс-Плюс" укладено додаткову угоду № 1 від 28.10.2016 р., згідно якої п. 3.4 змінено, а саме, навантаження та транспортування товару зі складу постачальника здійснюється з залученням третьої особи перевізником, при цьому розрахунок з третьою особою за надані послуги навантаження, транспортування та розвантаження товару покладаються на покупця. Моментом здійснення поставки є момент підписання представниками сторін видаткових накладних.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені податкові та видаткові накладні № 188 від 28.10.2016 р.

Доставка придбаного товару здійснювалася ФОП ОСОБА_1, з якою позивачем укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 2810/31 від 28.10.2016 р., що підтверджується рахунком-фактурою за транспортно-експедиційні послуги № 28/10-7 від 28.10.2016 р. на суму 5000 гривень, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме транспортно-експедиційних послуг № 28/10-7 від 28.10.2016 р. Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортної накладної № 188 від 28.10.2016 року.

Крім того, факт придбання товару підтверджується платіжним дорученням № 918 від 22.11.2016 р. на суму 151800 гривень, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Інженерно-технічний Центр Донвентилятор та ТОВ Сталь Енергопром укладено договір поставки № 05/01 від 15.05.2017 р., умовами якого передбачено, що ТОВ Сталь Енергопром зобов'язано передати, а ТОВ "Інженерно-технічний Центр "Донвентилятор" прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину договору. До договору поставки № 05/01 від 15.05.2017 року складено специфікації № 1 та № 2.

Додатковою угодою № 1 від 16.05.2017 р. до вищевказаного договору змінено п.3.4. договору № 05/01 від 15.05.2017 р., а саме, навантаження та транспортування товару зі складу постачальника здійснюється з залученням третьої особи перевізником, при цьому розрахунок з третьою особою за надані послуги навантаження, транспортування та розвантаження товару покладаються на покупця. Моментом здійснення поставки є момент підписання представниками сторін видаткових накладних.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені видаткові накладні № РН-0519/18 від 19.05.2017 р. на загальну суму 342000 гривень, в т.ч. ПДВ 57000 гривень та № РН-0522/15 від 22.05.2017 р. на загальну суму 271800 гривень, в т.ч. ПДВ 45300 гривень та податкові накладні № 318 від 19.05.2017 р., № 319 від 22.05.2017 р., які було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доставка придбаного товару здійснювалася ФОП ОСОБА_1, з якою позивачем укладено договори на транспортно-експедиційні послуги № 2205/30 від 22.05.2017 р. та № 1905/31 від 19.05.2017 р., що підтверджується рахунком-фактурою за транспортно-експедиційні послуги № 22/05-4 від 22.05.2017 р. на суму 5000 гривень та № 19/05-4 від 19.05.2017 р. на суму 5000 гривень, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме транспортно-експедиційних послуг № 28/10-7 від 28.10.2016 р. Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортної накладної № 22/05-4 від 22.05.2017 р., № 19/05-4 від 19.05.2017 р.

Розрахунки за товар, поставлений ТОВ "Сталь Енергопром", здійснено ТОВ Інженерно-технічний Центр Донвентилятор у безготівковій формі.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Інженерно-технічний Центр Донвентилятор та ТОВ Славмясо укладено договір поставки № 3 від 12.06.2017 р., відповідно до якого ТОВ Славмясо зобов'язано передати, а ТОВ Інженерно-технічний Центр Донвентилятор прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.

Додатковою угодою № 1 від 13.06.2017 р. до вищезазначеного договору змінено п. 1.3 договору поставки № 3 від 12.06.2017 р., а саме, поставка товару здійснюється з залученням третьої особи перевізника до місця знаходження покупця, а саме м. Харків, проспект Московський, 269, при цьому розрахунок з третьою особою за надані послуги навантаження, транспортування та розвантаження товару покладаються на покупця.

За наслідками здійснення господарської операції оформлені видаткові накладні № РН-0616/06 від 16.06.2017 р. на загальну суму 272825,40 гривень, в т.ч. ПДВ 45470,90 гривень, № РН-0619/01 від 19.06.2017 р. на загальну суму 272825,40 гривень, в т.ч. ПДВ 45470,90 гривень та податкові накладні № 41 від 16.06.2017 р., № 42 від 19.06.2017 р., які зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доставка придбаного товару здійснювалася ФОП ОСОБА_1, з якою позивачем укладено договори на транспортно-експедиційні послуги № 1606/30 від 16.06.2017 р. та № 1906/30 від 19.06.2017 р., що підтверджується рахунками-фактурою за транспортно-експедиційні послуги № 16/06-17 від 16.06.2017 р. на суму 5000 гривень та № 19/06-6 від 19.06.2017 р. на суму 5000 гривень, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме, транспортно-експедиційних послуг № 16/06-7 від 16.06.2017 р., № 19/06-6 від 19.06.2017 р. Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних № РН-0616/06 від 16.06.2017 р. та № РН-0619/01 від 19.06.2017 р.

Крім того, факт придбання товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та актом звіряння за договором поставки № 3 від 12.06.2017 р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства контролюючим органом не надано.

Доводи апелянта, що у контрагентів позивача, відсутні трудові ресурси та існування інформації, що ними придбаний позивачем товар не вироблявся, та реалізовувались товари, які контрагентами не були придбані, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб'єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ Сталь Енергопром , ТОВ Вектор-Транс-Плюс , ТОВ Славмясо , так як стосовно контрагентів позивача відкриті кримінальні провадження, оскільки відповідачем до суду не надано вирок суду, яким встановлено, що ТОВ Сталь Енергопром , ТОВ Вектор-Транс-Плюс , ТОВ Славмясо створені з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/2743/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді В.В. Катунов В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 04.12.2018 р.