Рішення

від 29.11.2018 по справі 926/1600/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

29 листопада 2018 року Справа № 926/1600/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., секретаря судового засідання Чепишко М.І. розглянувши справу №926/1600/18

За позовом Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (58018, м.Чернівці, вул.Максимовича, 19-а)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №22 (58018, м.Чернівці, вул.Полєтаєва, 17)

про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді №961 від 28.10.2008 року в сумі 184806,49 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу (дов.№3 від 02.01.18р.), ОСОБА_2 - представник (дов.№4 від №4 від 02.01.18р.)

Від відповідача: ОСОБА_3 - керівник

СУТЬ СПОРУ: Міське комунальне підприємство Чернівцітеплокомуненерго 04.10.2018 року звернулося з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №22 про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді №961 від 28.10.2008 року в сумі 184806,49 грн, з яких: 160000,14 грн основного боргу, 20805,00 грн пені, 1509,72 грн інфляційних втрат, 2491,63 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 28.10.2008 року між сторонами укладено договір №961 купівлі-продажу теплової енергії. Позивачем теплова енергія надавалася в приміщення відповідача згідно додатку №1 до договору протягом опалювального періоду (жовтень-квітень). Однак, відповідач, в порушення умов договору, прострочив виконання договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 160000,14 грн. У зв'язку з виникненням боргу, позивач нарахував відповідачу у відповідності до вимог договору пеню за період з 21.03.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 20805,00 грн, а також 3 % річних в сумі 2491,63 грн за період з 21.03.2018 року по 30.09.2018 року та втрат від інфляції в сумі 1509,72 грн за аналогічний період.

Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями справу №926/1600/18 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 04.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті на 23.10.2018 року.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року відкладено розгляд справи до 06.11.2018 року.

05.11.2018 року через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду - канцелярія відповідачем подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що протягом розгляду справи №926/1600/18 відповідач сплатив позивачу частину боргу за спожиту теплову енергію: 17.10.2018 року в сумі 25000,00 грн, 26.10.2018 року - 12000,00 грн, 30.10.2018 року - 3000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а відтак відповідач просить не стягувати з нього пеню, інфляцію та 3% річних.

За усним клопотанням сторони у судовому засіданні, 06.11.2018 року, оголошено перерву до 29.11.2018 року.

26.11.2018 року через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду - канцелярія позивачем подано відповідь на відзив. В обґрунтування своєї відповіді позивач зазначив, що позовні вимоги про стягнення простроченого боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків є правомірним та відповідають чинному законодавству, а доводи відповідача про відмову у задоволенні стягнення інфляційних та трьох відсотків є безпідставними та належним чином не обґрунтовані.

До початку судового засідання представник відповідача долучив до матеріалів справи платіжні доручення про сплату заборгованості № 67 від 21.11.2018 року на суму 5000,00 грн, №69 від 22.11.2018 року на суму 5000,00 грн, №70 від 23.11.2018 року на суму 2930,32 грн.

Представник позивача подав клопотання вх.№2070 від 29.11.2018 року про закриття провадження у справі в частині сплаченої заборгованості в сумі 52930,32 грн та повернення з державного бюджету суму судового збору в частині якої буде закрито провадження.

У судовому засіданні, 29.11.2018 року, представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача у свою чергу просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що ним частково виконувались зобов'язання.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

28.10.2008 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №22 (споживач) та Міське комунальне підприємство Чернівцітеплокомуненерго (теплопостачальна організація) уклали договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №961 (далі - договір).

За цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. (п.1. договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення - в опалювальний період;

- гаряче водопостачання - згідно з графіком по рішенню міської ради

- технологічні потреби - згідно з графіком (п.2.1.договору).

В разі наявності засобів обліку споживач сплачує за теплову енергію за такими тарифами:

- центральне опалення 180-57 грн з ПДВ (за 1 ГКал.);

- гаряче водопостачання -- - грн з ПДВ (за 1 м 3 );

- пар на технологічні потреби - за показниками приладів обліку шляхом розрахунку по вартості 1 ГКал.

При підігріві води вартість холодної води та каналізації в тарифі не врахована і підлягає додатковій оплаті (п.2.3.договору).

В разі зміни тарифів споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію (п.2.4.договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання, пар на технологічні потреби) (п.3.1. договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків (п.4.1. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.4.2. договору).

Споживач сплачує теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії, визначеної договором, або згідно рахунку, який надається виробником до 10 числа за розрахунковим місяцем (п.4.3. договору).

В разі розрахунку за показниками приладів обліку, споживач зобов'язаний щомісячно подавати звіт про фактичне споживання теплової енергії у відділ реалізації підприємства в терміни визначені в додатку №1 (п.4.4. договору).

Якщо споживач не має приладів обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання споживача (п.4.5. договору).

Споживач теплової енергії зобов'язаний 1 раз в квартал проводити звірку споживання теплової енергії та проведення оплати за неї, що оформляється актом по формі. Один примірник акту повертається теплопостачальній організації (п.4.6. договору).

В разі порушення терміну сплати за поточне споживання теплової енергії, визначеного цим договором, теплопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії. При виникненні заборгованості зарахування платежу проводиться шляхом послідовного погашення суми заборгованості, а відновлення виконується за рахунок споживача, після повного погашення боргу, та письмового звернення (п.4.10. договору).

В разі ненадання послуг споживачем за спожиту теплову енергію до 15 числа за розрахунковим місяцем, нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення, за прострочення понад тридцять календарних днів, крім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від суми заборгованості згідно ч.2 ст.231 ГК України (п.4.11. договору).

Перерахунки по оплаті за відхилення в теплопостачанні виконуються з дня письмового звернення споживача-виконавця послуг на підставі діючих правил, або актів-претензій, складених з представником виробника (п.5.2. договору).

Відповідно до п.6. договору споживач послуг має право:

- зменшення розміру плати за недоотримані послуги;

- несплату вартості послуг в разі їх відключення за письмовою заявою та опломбуванні;

- відновлення надання послуг за свій рахунок після письмового звернення та зняття пломб представником відповідної служби підприємства;

- перевірку кількісних та якісних показників наданих послуг;

- встановлення приладів обліку згідно затвердженого порядку;

- ознайомлення з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Споживач послуг зобов'язаний:

- заключити договір про постачання теплової енергії;

- оплачувати послуги в установлені договором терміни, але не пізніше ніж 15 числа за розрахунковим місяцем;

- вести журнал обліку теплової енергії (при наявності приладів обліку) та щомісячно подавати дані у відділ реалізації, при виході з ладу приладу обліку ставити до відома Виробника в 3-х денний термін;

- виконувати державну повірку приладів обліку в установлені терміни;

- забезпечити цілісність пломб в місцях від 'єднань приладів обліку та не втручатись в їх роботу;

- своєчасно повідомляти про зміну власника, юридичної адреси, банківських реквізитів, опалювальної площі, наявності орендарів на протязі 10 діб;

- щорічно здійснювати технічне обслуговування теплових мереж в межах балансової належності, виконувати підготовку тепло-технічного господарства до роботи в осінньо-зимовий період та здавати по акту готовності (не пізніше 1 жовтня);

- дотримуватись вимог нормативно-правових актів;

- в разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню в розмірі 0,5 % від суми, передбаченої п.4.2. договору, боргу простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством);

- Споживач не може відмовитись від розрахунків за показниками, якщо встановлено прилад обліку;

- зобов'язаний забезпечувати доступ до мереж, запірної арматури, розподільчих вузлів та приладів обліку. Контрольне зняття показників приладів обліку представниками виробника виконується не менше 2-х разів на рік.

Енергопостачальна організація має право:

- вимагати своєчасного внесення платежів за послуги;

- видавати дозвіл та технічні умови на підключення споживачів до централізованих мереж, згідно встановленому законодавством порядку;

- припиняти та обмежувати подачу теплової енергії при несвоєчасному проведенні розрахунків до повного погашення заборгованості;

- припиняти, або обмежувати подачу теплової енергії при відсутності готовності мереж до опалювального сезону, або грубих порушеннях в системі теплопостачання, які будуть впливати на системи в цілому;

- нараховувати пеню згідно законодавства у разі несвоєчасного внесення платежів;

- вимагати від споживача послуг дотримуватись вимог нормативно-правових актів;

Енергопостачальна організація зобов'язана:

- надавати споживачеві послуг, на його вимогу, інформацію про вартість послуг, загальну суму місячного платежу, нормативи споживання та режим надання послуг;

- контролювати міжповірочні інтервали приладів обліку;

- зменшувати розмір плати за відхилення параметрів надання послуг, при наявності акту- претензії, на протязі розрахункового місяця;

- відновлювати надання послуг після погашення боргу, або усунення порушень за письмовою заявою споживача;

- звільняти споживача від оплати за послуги в разі їх ненадання на підставі письмової заяви;

- при необхідності ознайомлювати з нормативно-правовими актами у сфері житлово- комунальних послуг.

Розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладанням додаткових угод. В разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутися до суду (п.8. договору).

Цей договір набирає своєї чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року (п.10.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.10.2. договору).

Відповідно до п.11.2. договору до основного договору додаються додатки, які є невід'ємною частиною договору:

- додаток № 1 Обсяг та порядок постачання теплової енергії Споживачу .

- додаток № 2, 2-а Технічна характеристика межі розподілу мереж і акт.

- додаток № 3 Умови припинення постачання теплової енергії .

- додаток № 4 Акт про готовність об'єкта до опалювального сезону .

При змінах обсягів споживання теплової енергії міняється додаток №1 до договору (п.11.3. договору).

Письмових заперечень сторонами заявлено не було, а відтак договір є чинним та пролонгованим до 31.12.2018 року.

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору постачав споживачу теплову енергію для опалення приміщення на адресу м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 17, в опалювальний період в потрібних йому обсягах згідно з додатком №1 та №1А опалювальною площею 4504,12 м 2 , 4366,6 м 2 .

Розрахунок проводився згідно тарифів, які затвердженні постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 480 від 31.12.2013 року, № 246 від 31.03.2014 року, № 536 від 16.05.2014 року та постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, № 627 від 28.11.2014 року, № 250 від 27.02.2015 року, № 1117 від 31.03.2015 року.

Отже, нарахування проводилися відповідно до умов чинного законодавства, діючого договору на підставі затверджених тарифів та показів лічильника.

Однак, відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 160000,14 грн.

Даний обсяг споживання підтверджується наданим позивачем звітом про нарахування та оплату за період з лютого 2018 року по вересень 2018 року та карткою обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента №2020 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 173-174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінська-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст.232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст.4 ГПК України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач на підставі договору купівля-продажу теплової енергії №961 від 28.10.2008 року поставив відповідачу теплову енергію, яку останній спожив, проте в порушення умов договору за неї розрахувався в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 160000,14 грн.

Протягом розгляду справи відповідачем було частково погашено борг на загальну суму 52930,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №48 від 17.10.2018 року на суму 25000,00 грн, №53 від 26.10.2018 року на суму 12000,00 грн, №54 від 30.10.2018 року на суму 3000,00 грн, №67 від 21.11.2018 року на суму 5000,00 грн, №69 від 22.11.2018 року на суму 5000,00 грн, №70 від 23.11.2018 року на суму 2930,32 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі у випадку відсутності предмета спору, а відтак враховуючи, що відповідач частково погасив свою заборгованість в сумі 52930,32 грн, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи вразі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір ). А відтак, судовий збір підлягає частковому поверненню позивачу в сумі 793,93 грн.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості в сумі 107069,82 грн.

Крім того, виходячи з норм ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України та п. п.4.11. договору з відповідача слід стягнути 20805,00 грн. пені за несвоєчасну сплату в опалювальний період за теплову енергію, що нарахована за період з 21.03.2018 року по 30.09.2018 року.

Також позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 1509,72 грн та 3% річних у сумі 2491,63 грн, що нараховані за період з 21.03.2018 року по 30.04.2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд встановив, що він розрахований за кожен період з урахуванням строків оплати, у зв'язку з чим є обґрунтованим, відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2491,63 грн. та інфляційних втрат в сумі 1509,72 грн. підлягають задоволенню.

Що ж стосується усного клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, то воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1 ст.233 ГК України).

Суд звертає увагу на приписи п.1.10 Постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , згідно якого за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідач не обґрунтував зменшення штрафних санкцій, не довів, що ОСББ перебуває у скрутному фінансовому становищі, не поданого жодного документу який би підтверджував зазначені доводи, а відтак таке клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 130, 194, 222, п.2 ч.1 231, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (код 34519280, м.Чернівці, вул.Максимовича, 19-а, 58018) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №22 (код 23245891, м.Чернівці, вул.Полєтаєва, 17, 58018) про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді №961 від 28.10.2008 року в сумі 184806,49 грн задовольнити частково .

2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №22 (код 23245891, м.Чернівці, вул.Полєтаєва, 17, 58018) на користь Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (код 34519280, м.Чернівці, вул.Максимовича, 19-а, 58018) заборгованості в сумі 131876,17 грн, з яких: 107069,82 грн основної заборгованості, 20805,00 грн пені, 2491,63 грн 3% річних, 1509,72 грн інфляційних втрат та 1978,17 грн судового збору.

3.В частині стягнення боргу в розмірі 52930,32 грн закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

4.Повернути Міському комунальному підприємству Чернівцітеплокомуненерго (код 34519280, м.Чернівці, вул.Максимовича, 19-а, 58018) з державного бюджету суму судового збору в розмірі 793,93 грн. на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , що був сплачений згідно платіжного доручення №000-010236 від 03.10.2018 року.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .

Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2018 року.

Суддя С.М. Гушилик