Постанова

від 04.12.2018 по справі 815/4274/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №815/4274/16

адміністративне провадження №К/9901/39003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Вовченко O.A. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у складі суддів Бітова А.І., Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г. у справі №815/4274/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМІК" до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОМІК" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати з мотивів безпідставності рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2016/610043/2 від 19 липня 2016 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00148 від 19 липня 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної Товариством за ціною контракту митної вартості товару, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2016/610043/2 від 19 липня 2016 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00148 від 19 липня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року (суддя Черпіцька Л.Т.), справу №815/4274/16 витребувано з суду першої інстанції.

15 березня 2018 року справу №815/4274/16 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 52, 53, 55, 57, 58, 59, 256 Митного кодексу України, стандартних правил 6.3 та 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (чинна для України з 15 вересня 2011 року), розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2015 року №684, пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Правомірність своїх дій при коригуванні митної вартості доводить із посиланням на зазначені вище нормативно-правові акти щодо оцінки ризиків митним органом, положення яких зокрема передбачають порівняння рівня заявленої митної вартості та наявної в митних органів інформації про рівень цін на такі товари, а також рівню митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (стельові плити і підвісні системи), придбаний у компанії Armstrong Building Products BV (Нідерладни), на умовах контракту від 04 квітня 2016 року №410664/2016 та додаткової угоди №1 від 20 квітня 2016 року, інвойсу від 13 липня 2016 року №79463697. Умови поставки FCA (Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення імпортованого товару до митного органу подано митну декларацію №500060001/2016/007082 від 18 липня 2016 року, в якій митну вартість товару заявлено за ціною договору (контракту) - усього на суму 11 898,43 євро.

До митної декларації долучено необхідний пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

У зв'язку з наявністю у поданих документах, на думку митного органу, розбіжностей щодо номеру інвойсу, який подано до митного оформлення (№9463697 від 13 липня 2016 року), та інвойсів, які зазначені у товаросупровідних документах (79461782, 79461783, 79461784 від 23 червня 2016 року), а також щодо відсутності вказівки на умови поставки у довідці про транспортні витрати, відповідач додатково витребував у позивача: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листів) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготованих спеціалізованими експертними організаціями.

Підставою, що лягла в основу прийняття 19 липня 2016 року спірного рішення, яким митну вартість імпортованого товару скориговано у бік збільшення за резервним методом на основі наявної в митного органу інформації, зазначено ненадання Товариством повного переліку витребуваних документів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Судами оцінено і спростовано кожен з доводів митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості, відомості про яку підтверджено сукупністю наданих позивачем документів.

Судами попередніх інстанцій спростовано висновки митного органу про відсутність у поданих Товариством документах всіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, оцінено як безпідставне та необґрунтоване витребування додаткових документів митницею - без наведення конкретних мотивів та зазначення складових митної вартості, які слід додатково підтвердити. Крім того, суди окремо оцінили і спростували кожен з доводів митного органу, з числа покладених в основу спірного рішення (між зазначеними інвойсами немає неузгодженостей, позаяк інвойси від 23 червня 2016 року оформлені на виконання умов контракту щодо 100% передоплати, а інвойс від 13 липня 2016 року надавався разом з товаром; умови поставки визначено контрактом і не є спірними).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження складових митної вартості у цій справі не доведена.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №815/4274/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер