Рішення

від 05.12.2018 по справі 473/3440/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3440/18

РІШЕННЯ

іменем України

"05" грудня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 (далі відповідач 1), Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі відповідач 2) про витребування майна - земельну ділянку площею 4,32 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану в межах території Вознесенської сільської ради Вознесенського району, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 19.12.2013 року - із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2, визнання протиправним та скасування рішення прийнятого 03.12.2015 року державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції про державну реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку .

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначав, що 23.12.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, який був зареєстрований 03.12.2015 року державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції, раніше власником цієї земельної ділянки була мати позивача ОСОБА_5, від імені якої діяв позивач, який 14.01.2012 року також укладав договір оренди цієї земельної ділянки з відповідачем строком на 5 років, але договір не був зареєстрований.

Посилаючись на те, що договір оренди земельної ділянки від 23.12.2013 року є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, а саме спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12016150190002256, де є висновок судової технічної експертизи документу - договору оренди земельної ділянки від 23.12.2013 року - про відсутність родової належності між першим, другим, третім аркушем договору та четвертим аркушем договору (спосіб підробки документів), а тому у позивача ОСОБА_1 виникло право на витребування у відповідача ОСОБА_2 земельної ділянки з підстав ч.2 ст. 216 ЦК України, представник позивача просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Вознесенського міськрайонного суду від 19.09.2018 року (а.с. 61) було відкрито провадження по справі та справа призначена до попереднього судового засідання на 16.10.2018 року.

16.10.2018 року надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 66-78), де відповідач позов не визнає та зазначає, що укладений договір оренди земельної ділянки не є нікчемним, за своїм змістом не порушує публічний порядок, відсутні докази його вини як сторони правочину в намірі порушити публічний порядок: вказана земельна ділянка публічно використовується ним, він сплачує податки, орендну плату позивачу, інших підстав визнання договору недійсним позивач не зазначає.

Ухвалою суду від 16.10.2018 року (а.с. 80) витребувані докази з Вознесенського відділу поліції: кримінальне провадження №12016150190002256 від 28.11.2016 року та від сектору державних реєстраторів Вознесенської державної районної адміністрації: реєстраційна справа заведена на підставі рішення державного реєстратора Вознесенського міськрайонного управління юстиції Соколенко Д.А. від 28.11.2015 року, номер запису 12349470 (а.с. 80).

29.10.2018 року надійшла від представника позивача відповідь на відзив (а.с. 103-109).

01.11.2018 року надійшли заперечення відповідача (а.с. 115-118).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 - в судовому засіданні позов не визнала.

Представник відповідача Вознесенської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши в сукупності всі докази, надані сторонами відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог та відповідно до ст.13 ЦПК України суд вважає, що позов задоволенню не підлягає .

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз'яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,32 га, кадастровий номер НОМЕР_2 розташованої в межах території Вознесенської сільської ради Вознесенського району, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 19.12.2013 року строком на 49 років, який був зареєстрований 03.12.2015 року державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції, раніше власником цієї земельної ділянки була мати позивача ОСОБА_5, від імені якої діяв позивач.

Представник позивача вважав, що вказаний правочин є нікчемним в силу положень 228 ЦК України з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 шляхом підробки договору (останньої сторінки), заволодів земельною ділянкою належної йому на праві власності.

Загальні положення про правочин визначені главою 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Спрямованість правочину, що порушує публічний порядок, виявляється завдяки встановленню мети відповідного волевиявлення на момент його здійснення. А тому при визнанні правочину таким, що порушує публічний порядок, необхідно встановити наявність вини у формі умислу хоча б однієї сторони. Відсутність умислу при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, на настання протизаконного результату, в тому числі незаконне заволодіння майном фізичної особи, може тягнути нікчемність правочину за іншими підставами, визначеними законом, або відмову заінтересованій особі в задоволенні позову. Подібної позиції дотримується Пленум Верховного Суду України, який також вважає, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 указаної Постанови від 6 листопада 2009 р. № 9).

У разі, якщо йдеться про підтвердження вини, яка повинна братися до уваги при визнанні правочинів такими, що порушують публічний порядок, як це зазначено в пункті 18 постанови, саме суд повинен визначати, які докази слід вважати достатніми для підтвердження вини в тому чи іншому випадку.

Судом встановлено, що на даний час досудове розслідування кримінального провадження №12016150190002256 від 28.11.2016 року, відомості про яке було внесено до ЄРДР за ч.1 ст. 358 КК України (Підроблення документів) на підставі заяви представника позивача ОСОБА_9 завершено, постановою від 27.10.2018 року кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення - не встановлено в діях ОСОБА_2 підробки документу.

Доводи представника позивача про те, що позивач як представник ОСОБА_5, 14.01.2012року також укладав договір оренди цієї земельної ділянки з відповідачем, який не був зареєстрований і останню сторінку якого використав відповідач ОСОБА_2 при укладанні нікчемного договору оренди земельної ділянки від 23.12.2013 року не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами. Так, за відсутності оригіналу договору оренди земельної ділянки від 14.01.2012 року його копія (а.с.12-14) до уваги судом не приймається .

Позивачем не надано доказів, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок та, за сукупності об'єктивної та суб'єктивної ознак, підпадає під дію ст. 228 Цивільного кодексу України. Позивач також не довів і існування умислу сторін (сторони) на досягнення протизаконного результату та не довів в законному порядку і вину відповідачів, у зв'язку з чим, підстави для визнання договору оренди земельної ділянки нікчемним у відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України - відсутні. Належних і допустимих доказів про намір порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін суду не надано.

Таким чином, укладений сторонами договір оренди земельної ділянки, спрямований на досягнення цивільно-правових результатів, а саме: передача земельної ділянки в оренду, а позивачем отримання орендної плати, він не містить умов, спрямованих на використання всупереч закону приватної власності або умов, спрямованих на незаконне заволодіння майном позивача, в порядку виконання умов договору позивач отримував оренду плату, а з 2016-2018 років відмовляється від її отримання (а.с. 74-77).

Рішення суду про визнання договору недійсним та про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації речового права, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Тому відмова в задоволенні вимог про витребування майна як правового наслідку недійсності правочину тягне відмову і в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмову в позові, покладаються на позивача, а саме з позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. (а.с. 119-120) та витрати пов'язані з вчиненням інших дій (відправлення позивачу відзиву на позов, заперечення, доказів) в сумі 69 грн. (а.с. 122).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5069 (п'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн.

Рішення може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів .

Суддя: О.Є. Старжинська