Постанова

від 02.07.2007 по справі 5/773-13/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/773-13/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

02.07.07                                                                                           Справа№ 5/773-13/115

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДТГО „Львівська залізниця”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів

прокуратура міста Львова в інтересах держави в особі ДПІ у м.Львові, м.Львів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 20.11.06р. №622301/0/19560/23-0 та від 01.02.07р. №622301/1/1787

За участю представників сторін:

Від прокуратури: не з”явився

Від позивача: Саноцький Ю.Л. –пом.нач.залізниці по економіці, Завалишин Ю.О. –ю/к сектору аналізу фін.-економ.стану

Від відповідача: Козюк А.В. –гол.держ.под.рев.-інсп.відділу організації та супроводж.перевірок великих п-в ДПА Львів.обл., Марець В.Г. –нач.юр.відділу, Яремчук О.В. – ст.держ.под.інсп. відділу супров. актуальних та резонансн. справ у судах юрид.управл. ДПА у Львів.обл.

Відкрито провадження у справі за позовом ДТГО „Львівська залізниця”, м.Львів до відповідача: ДПІ у м.Львові, м.Львів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львові від 20.11.06р. №622301/0/19560/23-0 та від 01.02.07р. №622301/1/1787.

Згідно заяви №519 від 08.05.07р. прокуратура міста Львова вступила в справу в інтересах держави в особі ДПІ у м.Львові.

З”ясовано:

20.06.2002 року між Державним управлінням справами та Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця»укладено договір №321/02 про надання поворотної фінансової допомоги Державному управлінню справами.

22.08.2002 року укладено угоду №1 про зміну порядку виконання договору від 20.06.2002 року № №321/02, відповідно до якої Державна адміністрація залізничного транспорту «Укрзалізниця»зобов'язується здійснити фінансову допомогу шляхом перерахування коштів Державному підприємству «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами, яке, в свою чергу, відповідно до ст. 164 Цивільного кодексу України, який був чинний на момент здійснення зазначених правовідносин, виконує зобов'язання, що виникли по Договору від 20.06.2002р. № 321/02. Відповідно до Додатку № 2 до Договору від 20.06.2002р. № 321/02 та Угоди № 1 від 22.08.2002р. Державне підприємство «База матеріально-технічного забезпечення»Державного управління справами зобов'язується повернути фінансову допомогу згідно з графіком повернення фінансової допомоги від 04.10.2002 р., у якому зазначено, що повернення фінансової допомоги повинно було здійснюватися в термін з 31.01.2007 р. по 31.09.2007 .р.

Керуючись п. 2 розділу «Внутрішні та внутрішньогосподарські розрахунки»Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 р. № 251-ІД (із внесеними змінами і доповненнями), відповідно до якого при внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунках між учасниками, які входять до складу зведеного балансу Укрзалізниці, вимога платежу оформляється шляхом виписки повідомлення (авізо), Укрзалізницею було надіслано фінансово-економічній службі Львівської залізниці авізо від 27.12.2002 р. № 521 на суму 5866666 грн. та авізо від 28.03.2003 р. №; 82 на суму 750000 грн., якими передано суми поворотної фінансової допомоги ДП «База матеріально-технічного забезпечення»Державного управління справами згідно договору від 22.06.2002 р. № 321/02 та Угоди № 1 від 22.08.2002 р. ї додатку № 2 від 04.10.2002 р. Вказані авізо були акцептовані фінансовою економічною службою Львівської залізниці, а суми, зазначені в них, обліковані у складі довгострокової дебіторської заборгованості.

24.01.2006 р. Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці надіслало ДТГО «Львівська залізниця»разом із супровідним листом № ЦФ-16/56 копію листа Державного управління справами від 18.10.2005 р № 02-02-02/1-2812 яким повідомлялося, що на підставі Розпорядження Керівника Державного управління справами від 05 11.2002 р. №529 Державне підприємство «База матеріально-технічного забезпечення»ліквідовано без визначення правонаступника прав та обов'язків зазначеного підприємства.

Враховуючи вищевикладене, а також те що ліквідовано суб'єкт господарювання щодо якого повинна була здійснюватись позовна робота, поворотна фінансова допомога, надана Державному підприємству «База матеріально-технічного забезпечення»Державного управління справами в сумі 6616666 грн., є сумнівним боргом, оскільки погашення боргу повинно було здійснюватись в 2007 р., а підприємство, яке мало погашати заборгованість ліквідовано в 2002 р.

Відповідно до Методичних рекомендацій по застосуванню на залізничному транспорті Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджених наказом Укрзалізниці від 30.12.1999 р, № 379-Ц, сумнівний борг - поточна заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Обліковою політикою Укрзалізниці, затвердженої наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 р. № 17-Ц, передбачено створення резерву сумнівних боргів. П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»визначено, що нарахування резерву сумнівних боргів відображається у Звіті про фінансовий результат у складі інших операційних витрат у рядку 090.

Відповідно до п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, а саме: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна - позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених положень чинного законодавства, позивач вважає, що дії ДТГО «Львівська залізниця»щодо віднесення поворотної фінансової допомоги в сумі 6616666 грн., наданої Державному підприємству «База матеріально-технічного забезпечення»Державного управління справами до витрат бухгалтерського обліку в складі резерву сумнівних боргів в 2005 р. повністю узгоджені з нормами діючого чинного законодавства України, а факт заниження чистого прибутку з метою заниження суми частини прибутку (доходу) в сумі 3308,33 тис. грн., що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України, не відповідає дійсності.

Як вже було зазначено вище, відповідачем за спірними податковими повідомленнями-рішеннями донараховано ДТГО «Львівська залізниця»суму податкового зобов'язання за платежем: "21010100 - відрахування частини прибутку".

Відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України еіід 27.12.2001 р. N 604, код 21010100 - це частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних, підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету

В той же час, відповідно до п. З ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно до листа-роз'яснення Міністерства фінансів України від 19.12.2005 р. N 31-21030-07-18/27592, «Щодо сплати авансових внесків під час нарахування (сплати) дивідендів», платежі у вигляді частини прибутку (доходу) та платежі у вигляді дивідендів відрізняються один від одного: порядком нарахування, порядком сплати, а також базою для обчислення цих показників.

Така позиція Міністерства фінансів України ґрунтується на нижчевикладених законодавчих нормах. Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під поняттям дивіденди з метою застосування норм цього Закону розуміють платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів), у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державними некорпоратизованими, казенними чи комунальними підприємствами на користь, відповідно, держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів. Таким чином, до дивідендів прирівняні платежі, які здійснюються: підприємством, засновником якого є виключно держава або місцеві органи самоврядування, у вигляді частини чистого прибутку на користь держави або органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що емітент, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку у на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати. Тобто норма Закону передбачає одночасну сплату дивідендів всім акціонерам та за рішенням емітента, а Не окремо випадок нарахування частини прибутку на рахунки держави. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому, відповідно, державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, що є логічним, оскільки в даному випадку в якості акціонерів виступає держава чи місцеві органи влади в одній особі.

Разом з тим, статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(аналогічна норма діяла і в 2005 році) встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування такої частини прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, тобто не за рішенням емітента.

При зазначеному механізмі вказані відрахування здійснюються не будь-якому акціонеру, як передбачає Закон, а лише на рахунок державного або місцевих бюджетів і не здійснюється на рахунки інших акціонерів.

Враховуючи викладене, Міністерство фінансів України вважає, що дивіденди 5 частина прибутку (доходу) є хоч і подібні, але різні економічні категорії, які в першому випадку стосуються в більшій мірі прав акціонерів, а в другому випадку - зобов'язання емітента в першочерговому порядку забезпечити вимоги держави. Слід також зауважити, що викладене роз'яснення Міністерства фінансів України надано на запит Державної податкової адміністрації України від 25.11.2005 р. N 14085/15/15-0315.

Тобто, виходячи з цитованого роз'яснення Міністерства фінансів України, дивіденди і частина прибутку (доходу) є різними поняттями, які не можна ототожнювати. При цьому необхідно звернути увагу, що Зеконом України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків віднесено саме дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. Обов'язок сплатити частину прибутку (доходу) встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік (зокрема, ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»).

Таким чином, такий вид платежу як «частина прибутку (доходу)»не відноситься до податків, зборів (обов'язкових платежів), а тому, виходячи з преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, не може стягуватись в порядку та за процедурою, встановленими цим Законом.

Згідно зі статтею 2 цього Закону податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. Статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування»визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів). Однак, як вже було зазначено, у наведеному переліку не визначено такий обов'язковий платіж як частина прибутку (доходу). Однак відповідач поширює дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на стягнення частини прибутку (доходу).

Відповідно до пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначення податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно передбачено за вичерпним переліком обставин, визначених законом.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, підставами для їх видання були не податкові зобов'язання, податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів або державних цільових фондів, а відрахування частини прибутку (доходу), які на момент винесення цих рішень не було визнано у судовому або адміністративному порядку обґрунтованими і такими, що підлягають примусовому стягненню, а також вони не визнані платником податків - позивачем. З наведеного вбачається, що застосовані оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому оскаржені рішення не відповідають встановленому законодавством порядку.

З урахуванням викладеного, позивач вважає що Відповідач не мав права приймати податкові повідомлення - рішення щодо донарахування платежу «частина прибутку (доходу)»і взагалі керуватися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у тому числі застосовувати штрафні санкції.

Відповідач проти позову заперечує. Свої заперечення обґрунтовує так:

в ході проведення перевірки правильності визначення відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово –господарської діяльності у 2005 році та у 1 кварталі 2006 року встановлено, що ДТГО «Львівська залізниця»в порушення ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»№ 2285-ІV від 23.12.2004 року, ст.. 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»№ 3235- ІV від 20.12.2005 року та п. 1, 2, 4 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого Поставою Кабінету Міністрів України № 50 від 15.01.2005 р. занижено нарахування частини прибутку в 4 кварталі 2005 року в розмірі 3308330,0 грн., а саме:

ДТГО «Львівська залізниця»за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та у 1 кварталі 2006 року здійснено відрахування у розмірі 50 % (1-2 місяці 2005 року –15%) від чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно положень  (стандартів) бухгалтерського обліку.

В звіті про фінансові результати за 2005 рік ДТГО «Львівська залізниця»відображено чистий прибуток (рядок 220) в сумі –253703,0 тис. грн.

ДТГО „Львівська залізниця” у 2005 році був створений резерв сумнівних боргів на суму –26 706 860,99 грн. (Дт94 Кт 38), (Дт38 Кт37,163), які були включені в графу 090 Звіту Форма №2 „Інші операційні витрати”. Вказана сума є дебіторською заборгованістю, яка виникла при наданні фінансової допомоги на зворотній основі наступним підприємствам:

-          ДП „Львівський Облавтодор” –9 700 000,0грн.;

-          Державне управління справами –6 616 666,0грн.;

-          ПКФ „Карпати” –9 951 121,99грн.;

-          Аеропорт Львів –400 000,0грн.;

-          Управління земельних ресурсів –39 073,0грн.

Як зазначається в акті перевірки: «…Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 „Дебіторська заборгованість”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.1999 за №725/4018 передбачено, що безнадійною дебіторською заборгованістю вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, а сумнівним боргом вважається  поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

При застосуванні методу визначення величини резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати визначається коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості діленням визнаної безнадійної заборгованості (списаної з балансу) за період, обраний для спостереження, на чистий дохід від реалізації на умовах наступної оплати за цей самий період. Якщо підприємством сума безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди, обрані для спостереження, не визнавалася, то коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості дорівнюватиме нулю.

Метод визначення величини резерву сумнівних боргів за питомою вагою дозволяє забезпечити виконання принципу обачності шляхом щомісячного нарахування резерву сумнівних боргів, застосовуючи до чистого доходу звітного місяця коефіцієнт сумнівності дебіторської заборгованості, визначений з урахуванням визнаної безнадійною дебіторської заборгованості за попередній рік.

Враховуючи вищенаведене, дебіторська заборгованість Управління справами Президента в сумі –6 616 666,0грн. не може бути списана з наступних причин:          

Дебіторська заборгованість по підприємству Управління справами Президента в сумі –6 616666,0грн. не підлягає списанню, тому що Укрзалізницею здійснюється робота по поверненню поворотної фінансової допомоги (Лист Укрзалізниці від 04.10.2005р. №ЦЗЄ-11/1209).

Дане підприємство не являється банкрутом і термін позовної давності - 3 роки по даній заборгованості не минув.

Таким чином, сума дебіторської заборгованості –6 616,7 тис.грн. безпідставно віднесена в рядок 90 Звіту про фінансові результати за 2005 рік (форма №2), що зменшує загальну суму оподатковуваного прибутку грф.170.

Враховуючи вищенаведене, ДТГО „Львівська залізниця” за 2005 рік занижено фінансовий результат (чистий прибуток), шляхом безпідставного списання дебіторської заборгованості  в сумі –6 616666,0 тис. грн. (як безнадійної).

Отже, чистий прибуток згідно рядка 220 Звіту про фінансові результати (Форма №2) за 2005 рік становитиме –260320,0 тис. грн.

Підприємством порушено статтю 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” №2285-IV від 23.12.2004р. та п.1, 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частки прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році” і занижено нарахування частини прибутку в розмірі - 3 308,33 тис. грн. (в т.ч. в IV кварталі 2005року –3308,33 тис. грн.)…».

Як свідчать обставини справи, між Державним управлінням справами в особі Керівника Дагаєва Ю. О., що діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 21.03.2000 р. № 474, (Сторона 1) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") в особі Заступника Генерального директора "Укрзалізниці" Горілея С. В., що діє на підставі Довіреності від 19.06.2002 р. за № 3-342 та рішення Ради "Укрзалізниця" від 16.06.2002 р. за № 3-432, (Сторона 2) укладено договір від 20.06.2002 р. №321/02.

Згідно з пп.1 Договору від 20.06.2002 р. № 321/02, Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") надає Державному управлінню справами фінансову допомогу для проведення капітального ремонту об'єктів Державного управління справами. Сума фінансової допомоги, обумовленої, цим Договором, уточнюється Додатком до цього Договору (п.2 Договору). На підставі пп.3.2 Договору Сторона 2 зобов'язується виконати свої обов'язки, передбачені п.1.2 Договору, згідно з графіком фінансування виконаних робіт по капітальному ремонту об'єктів Державному управлінню справами згідно з пп.4.1 Договору Сторона 2 здійснює фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів Стороні 1.

Державне управління справами та Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") 20.06.2002 р уклали Додаток №1, згідно з яким сторони домовились, що згідно умов п.2 Договору Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") надає безповоротну фінансову допомогу Державному управлінню справами в сумі 18 млн. грн.

Між вищезазначеними сторонами та Державним підприємством "База матеріально-технічного постачання" Державного управління справами в особі Генерального директора Пономаренка В. М, який діє на підставі Статуту (Сторона 3), 22.08.2002 р. укладено Угоду №1 про зміну порядку виконання договору від 20.06.2002 р. № 321/02, згідно з умовами якої Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" зобов'язується здійснити фінансову допомогу шляхом перерахування коштів передбачених договором № 321/02 від 20.06.2002 р. на рахунок Державного підприємства «База матеріально-технічного забезпечення" Державного управління справами (п.2 Угоди). При цьому, Державне підприємство "База матеріально-технічного забезпечення" Державного управління справами виконуватиме зобов'язання, що виникли по Договору від 20.06.2002 р. № 321/02 відповідно до ст. 164 Цивільного кодексу України (п.1 Угоди).

Державна адміністрація залізничного транспорту України ("Укрзалізниця") та Державне управління справами 04.10.2002 р. уклали Додаток № 2 до Договору від 20.06.2002 р. №321/02 та Угоди № 1 від 22.08.2002р., згідно умов якого: Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" (Сторона 1) надає поворотну фінансову допомогу Державному підприємству "База матеріально-технічного забезпечення" Державного управління справами (Сторона 2) в сумі 39,7 млн. грн. строком на 5 років (п.2 Договору та п.1 Угоди); Сторона 2 зобов'язується повернути фінансову допомогу на протязі 5 років згідно з графіком.

Графік повернення фінансової допомоги від 04.10.2002 р. передбачає, що повернення фінансової допомоги повинно було здійснюватися в термін з 31.01.2007 р. по 31.09.2007 року.

Повідомленнями від 27.12.2002 року № 521 на суму 5 866 666,0 грн., та від 28.03.2003 року № 82 на суму 750 000,00грн., Державна адміністрація залізничного транспорту повідомила НФ Львівської залізниці про передачу суми поворотної фінансової допомоги Державному Управлінню справами при Президенті України згідно договору № 321/02 від 22.08.2002 р. та додатку № 2 від 04.10.2002 р.

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" листом від 04.10.2005 р. № ЦЗЕ-1 1/1209, який надійшов на адресу ДТГО "Львівська залізниця", повідомила,    що   Укрзалізницею   здійснюється   робота   по   поверненню   поворотної фінансової допомоги.

При цьому, згідно листа Державного управління справами № 02-02-02/1-2812 від 18.10.2005 р., направленого листом від 24.01.2006 р. № ЦФ-16/56 на адресу Головного фінансово - економічного управління "Укрзалізниці", на підставі Розпорядження Керівника Державного управління справами від 05.11.2002 р. №529 Державне підприємство "База матеріально-технічного забезпечення" ліквідовано без визначення правонаступника прав та обов'язків зазначеного підприємства.

Слід зазначити, що в даному випадку, дана дебіторська заборгованість являється довгостроковою, і відповідно до вищезазначених норм Положення (стандарту) 10, в IV кварталі 2005 року не може бути віднесена до поточної, а відповідно і до безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки як зазначено в пункті 4 Положення 10, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська, заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі Положення 10) поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Згідно з п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі Положення 10) поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Позивач твердить про те, що враховуючи те, що ліквідовано суб'єкт господарювання щодо якого повинна була здійснюватись позовна робота, поворотна фінансова допомога, надана Державному підприємству "База матеріально-технічного забезпечення" Державного управління справами в сумі 6 616 666,00 гри., є сумнівним боргом, оскільки погашення боргу повинно було здійснюватись в 2007 р., а підприємство, яке мало погашати заборгованість ліквідовано в 2002 році.

Факт перерахування коштів Позивачем в сумі 5 866 666,0 грн. та в сумі 750 000,0 гри. Державному підприємству "База матеріально-технічного забезпечення" Державного управління справами не підтверджується жодними документами. Крім того, ДП "База матеріально-технічного забезпечення" подано в ДП по місцю реєстрації ліквідаційний баланс з "нулями".

Статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-ІУ (із змінами та доповненнями) встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, й також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Статтею 67 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. №3235ЛУ (із змінами та доповненнями) визначено, що господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові   компанії та  інші  суб'єкти  господарювання, у статутному фонді  яких   державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують за результатами фінансово - господарської діяльності 2005 року та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у строки встановлені для сплати податку на прибуток підприємства.

При цьому, для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

У відповідності до ст. 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 р. № 678 затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 у році (Надалі - Порядок).

Відповідно до п. 6 даного Порядку, частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету, розраховується господарськими організаціями відповідно до порядку, встановленого Державною податковою адміністрацією.

Розрахунок частини прибутку (доходу) подається до органів державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.

Крім того, п. 7 Порядку встановлено, що визначена відповідно до цих Порядку і нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкритих в органах Державного казначейства.

В пункті 4 зазначеного порядку передбачено, що сума чистого прибутку (доходу) що зазначається у рядках 01 та 03 - 06 розрахунку, розраховується згідно із значенням рядка 220 Звіту про фінансові результати (форма №2), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку Інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності, визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі Положення 10).

Згідно з Положенням 10,  дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому, враховуються строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом.

Особливістю визнання, поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те що вона визначається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (пункт 15.Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід").

Слід зазначити, що одночасно з визнанням дебіторської заборгованості відбувається її класифікація за певними критеріями:

•   строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом;

•   об'єкти щодо яких виникла дебіторська заборгованість;

•   своєчасність погашення.

Пунктом 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" висвітлено поняття операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Відповідно до Положення 10, довгострокова дебіторська заборгованість —сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, для віднесення дебіторської заборгованості до довгострокової необхідно, щоб виконувались два критерії:

•   не виникає в ході нормального операційного циклу;

•   строк її погашення більше 12 місяців.

У разі, якщо строк погашення дебіторської заборгованості, що не виникає в .ході нормального операційного циклу, менше року, вона відноситься до поточної.

Згідно з п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі Положення 10) поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Згідно з п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (далі Положення 10) поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Враховуючи вищенаведене, дебіторська заборгованість Управління справами Президента в сумі - б 616 666,00грн. не може бути списана з таких причин:

- Укрзалізницею здійснюється робота по поверненню поворотної фінансової допомоги

(лист Укрзалізниці від 04.10.2005 №ЦЗЕ-11/1209;

- дане підприємство не являється банкрутом і термін позовної давності - 3 роки по даній заборгованості не минув.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

у судовому засідання були оглянуті надані сторонами додаткові докази, зазначені в позовній заяві та у відзиві на позовну заяву, а саме:

- Договір № 321/02 від 20.06.2002 року (копія),

- Угода № 1 від 22.08.2002 р. про зміну порядку виконання договору № 321/02 від 20.06.2002 р. (копія),

- Повідомлення (авізо) Укрзалізниці від 27.12.2002 р. № 521 (копія),

- Повідомлення (авізо) Укрзалізниці від 28.03.2003 р. № 82 (копія),

- Лист Головного фінансово - економічного управління Укрзалізниці від 24.01.2006 р. № ЦФ-16/56 (копія);

- Лист Державного управління справами від 18.10.2005 р. № 02-02-02/1 -2812 (копія);

- Розпорядження керівника Державного управління справами від 05.11.2002р. № 529 (копія);

- копія ліквідаційного балансу ДП "База матеріально - технічного забезпечення ";

- копія графіку повернення фінансової допомоги згідно дод. №2 до договору №231/02 від 20.06.2002р. та Угоди №1 від 22.08.2002р.;

- копія листа "Укрзалізниці" від 04.10.2005р. ЦЗЕ-11/1209;

- заява про зняття з обліку платника податків ДП "База матеріально-технічного забезпечення ";

- довідка про зняття з обліку платника податків ДП "База матеріально-технічного забезпечення ".

Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи те, що ліквідовано суб'єкт господарювання щодо якого повинна була здійснюватись позовна робота, поворотна фінансова допомога, надана ДП «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами в сумі 6616666 грн. є сумнівним боргом, оскільки погашення боргу повинно було здійснюватись в 2007 році, а підприємство ліквідовано в 2002 році.

Однак, аргументи позивача, наведені у позовній заяві та надані докази не є достатніми для  підтвердження правомірності проведення списання дебіторської заборгованості.

1. Судом встановлено, що згідно з п.п. 1 Договору від 20.06.2002 року № 321/02, Державна адміністрація залізничного транспорту України («Укрзалізниця») надає Державному управлінню справами фінансову допомогу для проведення капітального ремонту об'єктів Державного управління справами. Сума фінансової допомоги, обумовленої цим договором, уточнюється Додатком до цього договору (п. 2 Договору).

Державне управління справами та Державна адміністрація залізничного транспорту України («Укрзалізниця») 20.06.2002 року уклали Додаток №1 до вищевказаного договору, відповідно до якого сторони домовились, що згідно умов п. 2 Договору «Укрзалізниця»надає безповоротну фінансову допомогу Державному управлінню справами в сумі 18,0 млн. грн.

Між вищевказаними сторонами та Державним підприємством «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами в особі Генерального директора Пономаренка В. М., який діє на підставі Статуту (Сторона 3) 22.08.2002 року укладено Угоду №1 про зміну порядку виконання договору № 321/02 від 20.06.2002 р., згідно з умовами якої «Укрзалізниця» зобов'язується здійснити фінансову допомогу шляхом перерахування коштів передбачених договором № 321/02 від 20.06.2002 року на рахунок ДП «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами (п. 2. Угоди). При цьому, ДП «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами виконуватиме зобов'язання, що виникли по Договору від 20.06.2002 року № 321/02 відповідно до ст.. 164 Цивільного кодексу України (п. 1. Угоди).

Державна адміністрація залізничного транспорту України («Укрзалізниця») та Державне управління справами 04.10.2002 року уклали Додаток № 2 до Договору від 20.06.2002 р. № 321/02 та Угоди №1 від 22.08.2002  року, згідно умов якого: Державна адміністрація залізничного транспорту України («Укрзалізниця») (Сторона 1) надає поворотну фінансову допомогу ДП «База матеріально –технічного забезпечення»Державного управління справами (Сторона 2) в сумі 39,7 млн. грн. строком на 5 років (п. 2. Договору та п. 1 Угоди), а Сторона 2 зобов'язується повернути фінансову допомогу на протязі 5 років згідно з графіком.

Графік повернення фінансової допомоги від 04.10.2002 року передбачає, що повернення фінансової допомоги повинно було здійснюватися в термін з 31.01.2007 року по 31.09.2007 року.

Повідомленнями від 27.12.2002 року № 521 на суму 5866666,0 грн. та від 28.03.2003 року № 82 на суму 750000,0 грн., Державною адміністрацією залізничного транспорту поінформовано НФ Львівської залізниці «Про передачу сум поворотної фінансової допомоги Державному управлінню справами при Президентові України згідно договору № 321/02 від 22.08.2002 р. та додатку №2 від 04.10.2002 р.»

Вказані повідомлення виписано відповідно до п.2 розділу «Внутрішні та внутрішньогосподарські розрахунки»Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорту України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 року № 251 –Ц (із внесеними змінами та доповненнями), відповідно до якого при внутрішніх та внутрішньогосподарських розрахунках між учасниками, які входять до складу зведеного балансу Укрзалізниці, вимога платежу оформляється шляхом виписки повідомлення (авізо).

У судовому засіданні представник відповідача звернув увагу суду на те, що  фінансова допомога у відповідності до представлених Повідомлень від 27.12.2002 року № 521 на суму 5866666,0 грн. та від 28.03.2003 року № 82 на суму 750000,0 грн. була надана не Державному підприємству «База матеріально –технічного забезпечення», а безпосередньо  Державному управлінню справами при Президентові України.

Позивачем в судовому засіданні не представлено жодних інших документів, які б підтверджували факт перерахування коштів в сумі 5866666,0 грн. та 750000,0 грн. саме ДП «База матеріально –технічного забезпечення» Державного управління справами.

Крім того, як вбачається з листа від 04.10.2005 року № ЦЗЕ-11/1209 Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці», який надійшов на адресу ДТГО «Львівська залізниця», що поворотна фінансова допомога надавалась Укрзалізницею відповідно до договору між Укрзалізницею та Державним управлінням справами при Президенті України від 20.06.2002 року №321/02 та що Укрзалізниця здійснює роботу по поверненню поворотної фінансової допомоги.

При цьому, згідно листа Державного управління справами № 02-02-02/1-2812 від 18.10.2005 року, направленого на адресу ДТГО «Львівська залізниця»листом Головного фінансово-економічного управління «Укрзалізниці»від 24.01.2006 року № ЦФ-16/56, повідомлено, що на підставі Розпорядження Керівника Державного управління справами від 05.11.2002 року № 529 Державне підприємство «База матеріально –технічного забезпечення»ліквідовано без визначення правонаступника прав та обов'язків.

Відповідно до  витягу з архівних реєстраційних даних по коду ЄДРПОУ та Довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва про зняття з обліку платника податків встановлено, що 21.03.2003 року скасовано державну реєстрацію Державного підприємства «База матеріально –технічного забезпечення»та знято підприємство з обліку як платника податків.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вище перелічені повідомлення (авізо) від 27.12.2002 року № 521 на суму 5866666,0 грн. та від 28.03.2003 року № 82 на суму 750000,0 грн. виписано після видання Розпорядження Керівника Державного управління справами від 05.11.2002 року № 529 «Про ліквідацію Державного підприємства «База матеріально –технічного забезпечення», а  Повідомлення  від 28.03.2003 року № 82 на суму 750000,0 грн. датовано після скасування державної реєстрації підприємства та зняття з обліку.

Слід зазначити, що із поданого до ДПІ по місцю реєстрації ліквідаційного балансу Державного підприємства «База матеріально –технічного забезпечення»з нульовими показниками вбачається відсутність у даного підприємства будь –яких зобов'язань.

Крім цього, у даному випадку, вказана дебіторська заборгованість являється довгостроковою, і відповідно до норм Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку №10 в 4 кварталі 2005 року не може бути віднесена до категорії «поточна», а відповідно і до безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки як зазначено в пункті 4 Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку № 10, безнадійна дебіторська заборгованість –поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

2. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів належить податок на прибуток підприємств», у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Водночас, статтею 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” №2285-IV від 23.12.2004р. та п.1, 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.2005 „Про затвердження Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частки прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2005 році»встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Проте, пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надано визначення поняття «дивіденди», а саме: «дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.  

Крім того, абзацом 2 пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наведено розширене визначення поняття «дивіденди», а саме: «До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.»

Тобто, виходячи із змісту норми пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відрахування частини прибутку господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України прирівнюється до дивідендів, які в свою чергу згідно з п.3 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»належать до загальнодержавних податків і зборів.

Також, статтею 4 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-III встановлено, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

                                             постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя