Рішення

від 07.06.2007 по справі 5280-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5280-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2007Справа №2-7/5280-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройсервіс» (83004, м.

Донецьк, вул. Артема, 163, ідентифікаційний код24639132)

До відповідача    Державного  підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр

«Феміда» (97412, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, ідентифікаційний код 32679507)

Про стягнення 149795,74 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача - Мартьянов О. В., предст., дов. пост.

Від відповідача - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстройсервіс» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» про стягнення 149795,74 грн.

Позовні вимоїн мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором №05/06/06 від 05.06.2006 р. товару, через що заборгованість ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» перед ТОВ «Промстройсервіс» складає 117043,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12518.91 гри., штраф у розмірі 8193,01 грн., 3% річних у розмірі 2209,21 грн. та 9831.61 грн. інфляційних втрат.

У судовому засідання представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить стягнути заборгованість у розмірі 1 17043.00 грн., пеню у сумі 12518,91 грн., штраф у розмірі 8193,01 грн., 3% річних у розмірі 2209.21 грн., 9831,61 грн. інфляційних втрат, 1497,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1050,00 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявним в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

05.06.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промстройсервіс» (Продавець) та Державним підприємством «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» (Покупець) був укладений договір №05/06/06, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати продукцію визначену в договору продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплати продукцію згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на продукцію вказується в специфікації. Ціна є договірною.

П. 3.1 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється в українських гривнях шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця.

Оплата здійснюється на підставі рахунку (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору розрахунок за продукцію здійснюється оплатою грошових коштів з 01.07.2006 р. по 01.08.2006 на розрахунковий рахунок Продавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 130266,00 грн., про що свідчить накладна №27 від 04.07.2006 р. та накладна №28 від 04.07.2006 р. Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» в вищевказаних накладних. Повноваження представника підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. На оплату поставленого товару позивачем були виставлені рахунки, проте, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 13233,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення. Отже, сума заборгованості ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» перед ТОВ «Промстройсервіс» складає 117043,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку погашена не була. Крім того, вказана сума боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 13.03.2007 р.. підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 117043,00 грн., у той час як     відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечені.. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №05/06/06 від 05.06.2006 р. товару, через що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми боргу підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 6.1 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за продукцію Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також неустойку в розмірі 7% від загальної суми прийнятої, але не сплаченої продукції.

Сума штрафу у розмірі 8193,01 грн. розрахована позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню з ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користь ТОВ «Промстройсервіс».

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійснення розрахунку пені. Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, нарахування пені за порушення відповідачем строку оплати поставленого за договором №05/06/06 від 05.06.2006 р. товару повинно бути припинено 02.02.2007 р.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), заявлений позивачем до відшкодування розмір пені підлягає наступному коригуванню.

-          з 02.08.2006 р. по 07.08.2006 р. - 407.67 гри. (125043,00 грн. х  17% (подвійна

облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 7 дн.);

-          з 07.08.2006 р. по 11.08.2006 р. - 281,88 грн. (121043,00 грн. х 17%: 365 дн. х 5

дн.);

-з 11.08.2006 р. по 02.02.2007 р. - 9594.32 грн. (117043,00 грн. х 17% : 365 дн. х 176 дн.);

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТО В «Промстройсервіс» складає 10283,87 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленим договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд визнає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 9831.61 грн. та 3% річних у розмірі 2209,21 гри., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користь ТОВ «Промстройсервіс».

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 1050,00 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. З ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджу дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи наявне свідоцтво №1007 про право Мартьянова О. В. на зайняття адвокатською діяльністю, яке видане на підставі рішення Кримської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6 від 29.09.2006 р. Також представником позивача був наданий суду договір про надання адвокатських послуг від 14.05.2007 р. га платіжне доручення №112 від 30.05.2007 р. на оплату правової допомоги в розмірі 1050,00 грн.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування суми адвокатських витрат у розмірі 1050,00 грн. підтверджуються відповідними доказами, через що також підлягають стягненню з ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда» на користь позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.06.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 13.06.2007 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр

«Феміда», (97412. м. Євпаторія. вул. Фрунзе. 28, Ідентифікаційний код 32679507) на

користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройсервіс» (83004, м.

Донецьк, вул. Артема, 163, ідентифікаційний код 24639132) суму заборгованості у

розмірі 117043,00 гри., пеню у сумі 10283,87 грн., штраф у розмірі 8193,01 грн., 3%

річних   у  розмірі   2209,21   грн.,   9831,61   грн.   інфляційних   втрат,   1475,61   грн.

державного   мита,  116,24   грн.   витрат   на   інформаційно-технічне   забезпечення

судового процесу та 1050,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.