Постанова

від 04.12.2018 по справі 183/6696/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2716/18 Справа № 183/6696/17 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Дар" про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

27 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства "Дар" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вказував, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Зазначав, що 01 вересня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 (надалі - Договір), державна реєстрація якого проведена Новомосковським районним відділом ДРФ Центру ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 грудня 2008 року. Згідно з договором він, як орендодавець, передав, а орендар - відповідач, прийняв в оренду земельну ділянку розміром 6,920 га ріллі, яка розміщена на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Якісний стан земельної ділянки придатний для сільськогосподарського використання, ціна якої складає 51.809 грн. Договір укладено на термін 15 років з початком дії договору - з моменту державної реєстрації в кадастровому центрі. В договорі визначено, що за користування земельною ділянкою орендар передає, а орендодавець приймає від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 1.560 гривень за рік або у натуральному вигляді сільськогосподарську продукцію по ринковим цінам.

Посилаючись на те, що протягом останніх трьох років існування орендних відносин між ними, відповідач не сплачував орендну плату як у грошовому виразі, так і у натуральній формі та вигляді надання послуг (відробітковій формі), за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за користування його земельною ділянкою за період з 2015 до 2017 року на загальну суму 14.139 грн.84 коп. у грошовій формі, а також у натуральній формі в розмірі: зерно - 4500 кг; соняшник - 300 кг або 90 л олії; цукор - 150 кг та у відробітковій формі у вигляді обробітку присадибної ділянки та завезення соломи позивачу за 3 роки, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 01 вересня 2007 року між ним та відповідачем.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з 2015 року по 2017 рік включно відповідачем не виконуються умови договору в частині повної та своєчасної виплати орендної плати, що є достатньою підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки; суд не врахував тієї обставини, що у випадку, якщо відповідач не сплачував ПДФО, він повинен був виплатити орендну плату з урахуванням ПДФО для самостійної оплати позивачем; на підтвердження виплати орендної плати за договором №68 за період з 2015 до 2017 року відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка, загальною площею 6,920 га, яка знаходиться на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223286000:01:001:0222 /а.с.30/. Станом на 18 грудня 2017 року земельна ділянка площею 6,920 га має кадастровий номер НОМЕР_1 /а.с.31-32/. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 16 січня 2018 року становить 166.351 грн. /а.с.40/.

Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має в користуванні земельну ділянку розміром 0,23 га, розташовану в АДРЕСА_1 /а.с.37/.

01 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір №68 оренди земельної ділянки (надалі - договір), належної позивачу, площею 6,92 га та державна реєстрація якого проведена Новомосковським районним відділом ДРФ Центру ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №04-08-126-03767 від 20 грудня 2008 року /а.с.34-35/.

Згідно з п.п.1.1,2.1 договору позивач, як орендодавець, передав, а орендар - відповідач прийняв в оренду земельну ділянку розміром 6,92 га ріллі, яка розміщена на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Якісний стан земельної ділянки придатний для сільськогосподарського використання, ціна якої складає 51.809 грн. Земельна ділянка передається в оренду з метою товарного сільськогосподарського виробництва.

За п.3.1 договору, його укладено на термін 15 років з початком дії договору - з моменту державної реєстрації в кадастровому центрі.

Відповідно до п.4.1 договору, за користування земельною ділянкою орендар передає, а орендодавець приймає від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 1.560 грн. за рік. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору не пізніше як до 30 грудня поточного року.

При одержанні орендної плати орендодавець самостійно сплачує всі податки та збори пов'язані з одержанням доходу крім випадків, коли обов'язок утримання та зборів покладено на орендаря, згідно з чинним законодавством. За прострочення платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,03% за кожний день прострочення (п.4.2 Договору).

За п.6.2.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати. В свою чергу орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендну плату, визначену у договорі (п.6.3.6 договору) та надати ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця в розмірі 250 грн. (п.6.4.3 договору). Сторони узгодили право сторін: вносити зміни та доповнення у договір за згодою обох сторін у письмовій формі (п.6.5.2), розірвати договір у будь-який час за взаємною згодою сторін (п.6.5.3)

Пунктом 7.2 договору визначено, що за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. На вимогу орендодавця договір може бути розірваний лише за рішенням суду (п.9.3 договору). Сторони несуть відповідальність за виконання умов та обов'язків по цьому договору згідно з чинним законодавством України (п.10.1). П.11.3 Договору передбачено, що інші питання взаємовідносин сторін, не освітлені цим договором, регулюються чинним законодавством України.

01 вересня 2007 року між сторонами укладено акт прийому-передачі земельної ділянки площею 6,92 га, ділянка №222, поле 9 /а.с.36/.

Згідно з листом відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №307/0/200-18 від 13 лютого 2018 року, нормативно грошова оцінка: КСП Правда , станом на 01 січня 2016 року вартість одного паю становить 166.351 грн.; КСП Правда , станом на 01 січня 2015 року вартість одного паю становить 138.626 грн.; КСП Правда , станом на 01 січня 2014 року вартість одного паю становить 110.990 грн.; КСП Правда , станом на 01 січня 2013 року вартість одного паю становить 110.990 грн. /а.с.54/.

Також з листа Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №235/10/04-08-07-05 від 22 лютого 2018 року, наданого на запит представника позивача щодо надання довідок про сплату податку на доходи фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_1 за 2015-2017 роки, вбачається, що безпосередньо ОСОБА_1 сплата податку податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата (код бюджетної класифікації 11010400) у 2015- 2017 роках не здійснювалась. При сплаті податку ФГ ДАР , (код ЄДРПОУ 20209819) Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (код платежу 11010100), при вибірковій перевірці поля призначення платежу виявлено, що платником ФГ ДАР , податок перераховується загальною сумою без зазначення переліку фізичних осіб, за кого перераховується такий податок. Таким чином, інформацію про сплату податку ОСОБА_1 згідно діючих нормативних документів, надати неможливо /а.с.54, 55/.

З довідки про нараховану орендну плату за договором оренди землі №6 від 30 березня 2018 року, наданої за підписом т.в.о. голови ФГ Дар , вбачається, що відповідно до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району, укладеного між ФГ Дар та ОСОБА_1, орендодавцеві нарахована орендна плата: за 2015 рік - 5.029 грн.94 коп., з якої утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 754 грн.49 коп. та військовий збір - 75 грн.45 коп., до виплати - 4.200 грн. За 2016 рік позивачу нараховано орендну плату у розмірі 5.029 грн.94 коп., з яких утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 754 грн.49 коп. та військовий збір - 75 грн.45 коп., до виплати - 4.200 грн. За 2017 рік позивачу нараховано 14.906 грн.83 коп., з яких утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2.683 грн.23 коп. та військовий збір - 223 грн.60 коп., до виплати - 12.000 грн. /а.с.67/.

З відомості видачі сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2016 рік громадянам с. Попасне у рядку №91 якої міститься підпис особи напроти імені позивача про отримання продукції: пай -1, пшениця - 1060, ячмінь - 1180, цукор 50. Також 24 серпня 2016 року містяться відомості про отримання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 900 грн. в рахунок олії, оранки та культивації земельної ділянки /а.с.86-87/.

З відомостей видачі грошей в рахунок орендної плати за 2017 рік громадянам с.Попасне вбачається видача ОСОБА_1 17 червня 2017 року грошових коштів в розмірі 9.000 грн. /а.с.88-89/. При цьому, означена відомість містить відомості про сплату суми в розмірі 2.240 грн., однак відомостей щодо отримання означеної суми орендної плати позивачем з наданого доказу не вбачається.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено належними доказами факт виплати позивачу орендної плати за 2015 рік та своєчасної виплати в повному обсязі орендної плати за 2016 рік, але підтверджено факт виплати частини орендної плати за 2016 рік, за погодженням з позивачем (на що вказує його підпис у відповідному документі) в натуральній формі і виплати залишку суми орендної плати за 2016 рік - в 2017 році, тому не підтверджено систематичної несплати відповідачем орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року №6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року №6-977цс16.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність плати за 2015 рік та виплати в повному обсязі орендної плати за 2016 рік не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки в даному випадку відсутня послідовність несплати за два роки поспіль, яка б свідчила про систематичне невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виплати орендної плати за договором №68 за період 2015-2017 року спростовуються матеріалами справи, а саме: відомістю видачі сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за 2016 рік громадянам с.Попасне /а.с.86-87/ (рядок №91 якої містить підпис позивача напроти імені позивача про отримання продукції: пай -1, пшениця - 1060, ячмінь - 1180, цукор 50 та запис від 24 серпня 2016 року про отримання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 900 грн. в рахунок олії, оранки та культивації земельної ділянки з підписом позивача) та відомістю видачі грошей в рахунок орендної плати за 2017 рік громадянам с.Попасне /а.с.88-89/ (якою підтверджується отримання ОСОБА_1 17 червня 2017 року грошових коштів в розмірі 9.000 грн., про що свідчить його підпис). Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач не ставив свій підпис у вказаних відомостях позивачем суду надано не було.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , №63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2018 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.