Постанова

від 03.12.2018 по справі 545/3352/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3352/17 Номер провадження 22-ц/814/202/18Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Хіль Л.М.

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретар: Григоришина М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представників відповідачів Ревуцького М.П., Босенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Селянського (фермерського) господарства "АРЕМ" на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року ухваленого під головуванням судді Шелудякова Л.В. о 17 год. 09 хв. ( дані про складення повного тексту рішення відстуні) по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "АРЕМ", за участю третіх осіб: Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди землі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2018 року просили стягнути на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в сумі 55425,07 грн., стягнути на користь ОСОБА_6 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі в сумі 18475,02 грн. та розірвати договори оренди від 29 липня 2009 року №040954600053 та №040954600051.

В обґрунтування позову посилались на систематичне невиконання відповідачем умов договорів оренди землі від 29 липня 2009 року №040954600053 та №040954600051, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в загальному розмірі 73900,09 грн. та відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди землі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства Арем , треті особи: Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк про стягнення орендної плати та розірвання договорів оренди землі - задоволено частково.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Арем заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 29 липня 2009 року №040954600051 та за договором оренди землі від 29 липня 2009 року №040954600053 в загальній сумі 12 078,22 грн.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Арем на користь ОСОБА_6 заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 29 липня 2009 року за №040954600051 в сумі 1 492,74 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Арем на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 281,60 грн.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Арем на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 103,42 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у розірванні договорів орнди землі, та ухвалити в цій частині нове рішення про розірвання цих договорів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд дійшов помилкових висновків про те, що відсутні підтави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не було встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, оскільки позивачі не здійснювали орендної плати за 2015 та 2017 роки та здійснення її у неповному обсязі за 2014 та 2016 роки.

Скаржник вважає, що існують обставини порушення відповідачами умов договору, що вказує на наявність підстав для розіврання договору оренди землі.

Також з апеляційною скаргою звернулось Селянське (Фермерське) господарство Артем посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просило рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувало, що місцевий суд помилково не взяв як доказ книги обліку про видачу готівкових коштів за орендовані паї за 2014-2017 роки, оскільки зазначені книги містять відомості про отримувача орендної плати.

Вважає, що посилання суду на невідповідність книги обліку про видачу готівкових коштів за орендовані паї за 2014-2017 роки вимогам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є безпідставним, оскільки саме по собі порушення правил ведення бухгалтерського обліку чи фінансової звітності не може спростовувати факт отримання особою коштів під особистий підпис.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 29 липня 2009 року між ОСОБА_7 (орендодавець) та С(Ф)Г Арем (орендар) укладено договір оренди землі, за умов якого орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Василівської сільської ради Полтавської області загальною площею 5,36 га кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2009 року за №040954600051 (а.с. 5 - 7).

04 жовтня 2014 року ОСОБА_7 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 лютого 2016 року виданого державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та ОСОБА_6 успадкували по ? частині приватизованої земельної ділянки площею 5,3587 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 8).

Крім того, 29 липня 2009 року між ОСОБА_8 (орендодавець) та С(Ф)Г Арем (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Василівської сільської ради Полтавської області загальною площею 5,36 га кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с. 10 - 12).

Рішенням Полтавського районного суду від 01 лютого 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5,3600 га, кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13 - 14).

Пунктами 40 вказаних вище договорів оренди встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до пунктів 9 та 10 зазначених вище договорів оренди землі орендна плата вноситься зокрема орендарем у формі та розмірі грошима в розмірі 5% від грошової оцінки на суму 4007,88 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно інформації наявної на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://land.gov.ua/info/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-znachennia-koefitsiientu-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2017-rik/) коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель в Україні становили у 2009 році - 1,059, 2010 році - 1,0, 2011 році - 1,0, 2012 році - 1,0, 2013 році - 1,0, 2014 році - 1,249, 2015 році - 1,433 та у 2016 році - 1,0. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У зв'язку з чим розмір орендної плати за договорами оренди за 2014 рік мав становити 5301,19 грн. (80157,64 грн. х 1,059 х 1,249 х 5% де 80157,64 грн. - нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору; 1,059 та 1,249 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2009 та 2014 роки; 5% - розмір орендної плати), а у 2015 та 2016 роках розмір орендної плати мав становити 6361,43 грн. (80157,64 грн. х 1,059 х 1,249 х 1,2 х 5% де 80157,64 грн. - нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору; 1,059, 1,249 та 1,2 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2009, 2014 та 2015 роки; 5% - розмір орендної плати).

Місцевим судом встановлено, що позивачі в рахунок орендної плати отримували у 2014 році грошові кошти в сумі 3400,00 грн. (ОСОБА_7 - батько позивачів) та 4800,00 грн. (ОСОБА_2), що підтверджується відомостями на видачу готівки за орендну земельного паю за 2014 рік (а.с. 165 - 167).

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що зміна нормативно грошової оцінки земельних ділянок є підставою для внесення змін до договору оренди в частині визначення розміру орендної плати.

Також, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договорів оренди землі, оскільки в ході розгляду справи не встановлено систематичної несплати відповідачами орендної плати.

Апеляційний суд вважає такі висноки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктами 9 та 10 вказаних договорів встановлено орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (80157,6 грн), яка становить 4007,88 грн. Обчислення розмірів орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно із пунктом 36 договорів оренди від 29 липня 2009 року зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору спір розв'язується в судовому порядку.

Отже, зміна нормативно грошової оцінки земельних ділянок є підставою для внесення змін до договору оренди в частині визначення розміру орендної плати.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_6 суду не надано доказів повідомлення відповідача С(Ф)Г Арем про зміну нормативно грошової оцінки земельної ділянки та звернення до нього із пропозицією про внесення змін до договорів оренди.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення орендної плати з відповідачів, оскільки у 2014 - 2017 роки відповідач мав сплатити на користь позивачів кошти в сумі 24385,48 грн. (по 12192,74 грн. кожному) за договором №040954600051 від 29 липня 2009 року та сплатити на користь ОСОБА_2 24 385,48 грн. за договором №040954600053 від 29 липня 2009 року. У той час як згідно матеріалів справи відповідачем ОСОБА_2 (з урахуванням коштів отриманих його батьком) сплачено кошти в сумі 24 500 грн., а ОСОБА_6 (з урахуванням коштів отриманих його батьком) 10 700,00 грн. Отже, сума коштів несплачена відповідачем на користь ОСОБА_2 становить 12 078,22 грн., а на користь ОСОБА_6 становить 1492,74 грн. які підлягають стягненню в судовому порядку.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо розірвання договорів оренди землі місцевий суд вірно визначив, що в даному випадку відсутня систематична несплата орендно плати, а має місце сплата орендної плати, але у меншому розмірі, що не є підтавою для розірвання договір оренди землі з огляду на наступне.

Місцевим судом встановлено, що за період з 2014 року по 2017 рік відповідач мав сплатити на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 36 578,22 грн. та на користь ОСОБА_6 кошти в сумі 12 192,74 грн., у той час як відповідачем ОСОБА_2 сплачено кошти в сумі 24 500,00 грн., а ОСОБА_6 10 700,00 грн.

Отже, відстуні підстави для розірвання договору оренди землі, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати.

При цьому, самі позивачі не зверталися з претензією щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що існують обставини порушення відповідачами умов договору, що вказує на наявність підстав для розіврання договору оренди землі не заслуговують на увагу та спростовують матеріалами справи, оскільки в даному випадку відсутня систематична несплата орендної плати, а має місце сплата орендної плати, але у меншому розмірі, що не є підтавою для розірвання договір оренди землі.

Доводи апеляційної скарги проте, що судом першої інстанції не взято, як доказ книги обліку про видачу готівкових коштів за орендовані паї за 2014-2017 роки, оскільки зазначені книги містять відомості про отримувача орендної плати не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не можуть бути належними та допустими доказами по справі, оскільки з їх змісту неможливо встановити хто саме проводив виплати сум вказаних на аркушах блокноту.

Крім того, вказані аркуші мають виправлення, закреслення та дописану інформацію, не засвідчені жодним чином.

Апеляційні скарги не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржників з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368,374 ч.1 п.1, ст. 375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Селянського (фермерського) господарства "АРЕМ" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 20 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна