Рішення

від 24.05.2007 по справі 13/11пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/11пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.07                                                                                 Справа № 13/11пд

За позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне  

до приватного виробничо-будівельної фірми “Ведмідь і КО”, м. Рубіжне

про визнання угоди недійсною

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаНе прибув

Від відповідача Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля ГАЗ 3307 від 27 січня 19998 року між приватною виробничо-будівельною фірмою “Ведмідь і КО” та Рубіжанської філією підприємства “Луганськтеплокомунерго” недійсною з моменту укладення.

Позивач позов підтримав.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 07.05.2007 року позов визнав в повному обсязі.

24.05.2007 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направлення компетентного представника. Приймаючи до уваги, що суд ухвалою від 07.05.2007 р. не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою, надані сторонами та іншими особами матеріали достатні для вирішення спору, суд відхиляє зазначене клопотання.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що 27 січня 1998 року між Рубіжанським філіалом підприємства “Луганськтеплокомуненерго” в особі Топчийова Анатолія Єгоровича, що діяв на підставі довіреності серії ГАА № 736939 від 26.01.1998 р. та приватною виробничо-будівельною фірмою “Ведмідь і Ко” в особі засновника Медведєва Сергія Миколайовича діючого на підставі статуту підприємства був підписаний договір купівлі-продажу автомобіля згідно якого відповідач продав позивачу автомобіль марки ГАЗ 3307 1992 року випуску, двигун № 171107 шасі № 1445046 кузов вантажний, державний номерний знак 2017 ВГТ. Згідно п. 2 договору продаж вчинено в сумі 1673 грн. 00 коп., які відповідач одержав повністю до підписання договору.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Нецвітай О.В. за № 287.

Як вбачається з наданих приватним нотаріусом на пропозицію суду матеріалів представник позивача –Топчийов А.Є. підписував спірний договір на підставі простий письмовій довіреності оформленої на бланку довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ГАА № 736939 виданої 26.01.1998 р. та підписаної керівником та головним бухгалтером Рубіжанської філії підприємства “Луганськтеплокомуненерго”, рішення загальних зборів працівників філіалу від 05.01.1998 р., в якій в графі “Перелік цінностей, які належить отримати:” зазначено “На подписание договора на приобретение автомобиля”.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 454264 автомобіль марки ГАЗ модель 3307 1992 року випуску синього кольору шасі № 330720N14445046 державний номер 05527АВ зареєстрований за Луганським обласним державним комунальним спеціалізованим тепло забезпечувальним підприємством “Луганськтеплокомуненрго”  з місцем знаходження транспортного засобу –м. Рубіжне, вул. Іванова 157.

Відповідно до п. 1.4. свого статуту позивач є правонаступником покупця за договором відносно правочинів, що вчиненні відносно діяльності відокремленого структурного підрозділу –філії ЛОКСП “ЛКТЕ” в м. Рубіжне.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд визнати недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля ГАЗ 3307 від 27 січня 19998 року між приватною виробничо-будівельною фірмою “Ведмідь і КО” та Рубіжанської філією підприємства “Луганськтеплокомунерго” недійсною з моменту укладення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки покупець за угодою –Рубіжанська філія не є юридичною особою і не мала право укладати угоди відповідно спірна угода є недійсною відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Представник позивача повідомив, що про наявність оскаржу вальної угоди, позивачу стало відомо лише в 2005 році.

Відповідач позов визнає повністю.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає  вимогам   закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.  По недійсній  угоді  кожна  з  сторін  зобов'язана повернути другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу Української РСР юридичними  особами  визнаються  організації,    які    мають відокремлене майно, можуть від свого  імені  набувати  майнових  і особистих немайнових прав і нести  обов'язки,  бути  позивачами  і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Відповідно до ст. 31 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа може відкривати  філіали  і  представництва  в порядку, встановленому законодавством Союзу  РСР  або  Української РСР.  Керівник  філіалу  або  представництва  діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

В спірному договорі стороною є філія, яка є не юридичною особою і не може набувати майнових прав і нести обов'язки, тому з врахуванням положень ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР відповідно до яких угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків зазначена угода купівлі-продажу автомобіля є недійсною.

Крім того з боку позивача договір підписано неповноважним представником.

Згідно ст. 65 Цивільного кодексу Української РСР  довіреність на укладення  угод,  що  потребують  нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо  державних,  кооперативних  та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена.

В даному випадку представник позивача діяв на підставі простий письмовій довіреності, що не була нотаріально посвідчена.

З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо проведення реституцію судом не вирішується оскільки сторонами не надано суду належних доказів виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 44,49, 78, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу автомобіля від 27 січня 1998 року укладений між приватною виробничо-будівельною фірмою “Ведмідь і Ко” та Рубіжанським філіалом підприємства “Луганськтеплокоммунерго”.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько