Постанова
від 28.11.2018 по справі 905/86/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Справа № 905/86/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: суддів: при секретарі судового засідання за участю представників сторін від Прокуратури: від позивача від відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, службове посвідчення №028256 від 15.08.2014 прокурор відділу прокуратури Харківської області не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФБС.Маркет , м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду ухвалене від Донецької області в місті Харкові 25.04.2018 р. (повний текст 26.04.2018 р.) у справі№905/86/18 (суддя - Мельниченко Ю.С.) за позовом до про Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю ФБС.Маркет , м. Маріуполь, Донецька область Стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня

ВСТАНОВИВ:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою №70-4982 вих-17 (61-5252-17) від 28.12.2017 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.06.1997р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. ст. 546, 549-552, 792 Цивільного кодексу України.

05.03.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області надійшла заява про відмову від позову.

Разом із тим, 02.04.2018р. на адресу господарського суду Донецької області від представника позивач надійшла заява, в якій останній повідомив про те, що не підтримує відмову прокуратури від позову та просив задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Однак, суд першої інстанції не прийняв відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Вирішив, що відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Приймаючи до уваги, що позивачем надано заяву, в якій останній не підтримує відмову прокурора від позову, господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні заяви прокурора про відмову від позову.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.04.2018 року у справі №905/86/18 (повний текст складено 26.04.2018 року) позовні вимоги Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою в сумі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - основний борг, 1742 грн. 62 коп. - пеня задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» на користь Маріупольської міської ради основний борг у сумі 38 956 грн. 48 коп., пеню в сумі 735 грн. 88 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБС.Маркет» на користь прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 1560 грн. 42 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.05.2018 р., в якій останній просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 25.04.2018 по справі № 905/86/18 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилався на те, що норми Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та норми Податкового кодексу України застосовані судом невірно, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також, апелянт посилався на п.п.17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

При цьому, просить звернути увагу суду на те,що залік та повернення надміру сплачених грошових коштів є різними за своєю суттю поняттями, які мають різні правові наслідки для суб'єктів а оподаткування.

Зазначає, що судом першої інстанції детально досліджено та надано роз'яснення порядку дій платника податку (орендної плати) за землю у разі необхідності повернення надміру сплачених грошових коштів.

Проте, відповідач скористався альтернативним правом, передбаченим пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України - правом на залік надміру сплачених грошових коштів.

Діюче податкове законодавство України не надає такого детального алгоритму дій платника податку (орендної плати) за землю, як при поверненні надміру сплачених грошових коштів, у разі бажання платника здійснити залік надміру сплачених грошових коштів у рахунок того ж самого платежу до відповідного бюджету.

Також, скаржник посилається на п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, який передбачає необхідність подання відповідної заяви лише у випадку сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу за рахунок помилкового надміру сплачених сум з інших платежів.

Відзначає, те, що оскільки відповідач не виявляв бажання здійснити повернення надміру сплачених грошових коштів з плати за землю, а також не виявляв бажання здійснити залік надміру сплачених грошових коштів з плати за землю, а також не виявляв бажання здійснити залік надміру сплачених грошових коштів у погашення податкового боргу з інших платежів, то він не повинен був подавати податковому органу ніякі заяви. Вважає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено подання заяви до податкового органу про залік надміру сплачених грошових коштів у погашення податкового боргу у рахунок того ж самого платежу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область залишено без руху з підстави невиконання скаржником ст. ст. 258, 259 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФСБ.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область надало до суду заяву б/н від 25.05.2018 р. про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, в якій повідомило про усунення недоліків, що зумовили залишення апеляційної скарги без руху, а також надало докази надіслання апеляційної скарги та доданих до неї документів Маріупольській міській раді цінним листом з описом вкладення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р. по справі №905/86/18 (головуючий суддя - Склярук О.І., судді - Сгара Е.В., Мартюхіна Н.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБС.Маркет", м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 25.04.2018 по справі № 905/86/18 та зобов'язано учасників справи в строк до 03.07.2018 включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншій стороні у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2018 р. (головуючий суддя - Склярук О.І., судді - Мартюхіна Н.О., Москальова І.В.) розгляд справи №905/86/18 призначено на 17.07.2018 р.

17.07.2018 р. від Маріупольської міської ради надійшов відзив №3565/2018 від 10.07.2018 р. на апеляційну скаргу.

17.07.2018 (дата розгляду апеляційної скарги) суддя - член колегії Москальова І. В. перебувала у тривалій відпустці.

Частиною 13 ст.32 ГПК України, в редакції яка набула чинності 15.12.2017 р., встановлено, що справа, розгляд якої розпочато, зокрема, колегією суддів, повинна бути розглянута тією ж колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи та інших випадків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи наведене, розгляд апеляційної скарги, яку було призначено на 17.07.2018 - по суті не відбувся (судове засідання не проводилось).

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_6 та відсутністю судді - члена колегії Москальови І. В., з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, на підставі розпорядження Керівника апарату суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано наступний склад колегії: головуючий Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2018 р. (головуючий суддя - Склярук О.І., судді - Геза Т.Д., Дучал Н.М.) розгляд справи №905/86/18 призначено на 16.08.2018 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 р. (головуючий суддя - Склярук О.І., судді - Геза Т.Д., Дучал Н.М.) оголошено перерву в судовому засіданні по справі №905/86/18 до 17.09.2018 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 р. (головуючий суддя - Склярук О.І., судді - Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.) оголошено перерву в судовому засіданні по справі №905/86/18 до 09.10.2018 р.

Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018 р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Харківський та Донецький апеляційні господарські суди та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові, що визначає Східний апеляційний господарський суд як суд апеляційної інстанції у розумінні ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України для справи №905/86/18.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 р., враховуючи Указ Президента України №295/2018 від 28.09.2018 р. «Про переведення суддів» , повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду було оприлюднено в газеті «Голос України» №185 (6940), а отже Харківський та Донецький апеляційні господарські суди припинили здійснювати правосуддя.

Приписами ч.ч.5 та 7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Розпорядженням Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 р. «Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів» , у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Харківським апеляційним господарським судом, доручено відділу документального забезпечення та контролю здійснити передачу судових справ, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду до, зокрема, Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 р. у справі №905/86/18 та з урахуванням прийнятого в порядку ч.3 ст.32 Господарського процесуального кодексу України зборами суддів Східного апеляційного господарського суду рішення про персональний склад постійних колегій суддів сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий, суддя-доповідач ОСОБА_1 та судді Зубченко І.В., Радіонова О.О., що відповідає вимогам ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .

Враховуючи викладене, відповідно до Указів Президента України №454/217 від 29.12.2017 р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» та №295/2018 від 28.09.2018р. «Про переведення суддів» , а також керуючись ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , ст.31 Господарського процесуального кодексу України, вказана колегія суддів Східного апеляційного господарського суду прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область до розгляду з повідомленням всіх учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 р., ст.ст.25, 31, 32, 234, 235, 268, 270 Господарського процесуального кодексу України, призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 28.11.2018 року о 14:45 год.

В судовому засіданні 28.11.2018 р. прокурор заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 28.11.2018 р. не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення ухвал Східного апеляційного господарського суду з відміткою (а.с. 242-244).

Частиною 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши прокурора, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

27.06.1997 р. між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма ФБС.Маркет було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору Маріупольська міська рада народних депутатів згідно до рішення виконкому від 16.04.1997р. за № 114/І надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ФБС.Маркет приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,29 гектарів.

Земельна ділянка надається у тимчасове користування на умовах оренди строком на 25 років для експлуатації та обслуговування складських приміщень по вул. Доменій, 60 в Іллічівському районі міста, згідно п. 1.2. договору.

Пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 27.06.1997 р. № 437 унормовано, що орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі: 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33215812700053 код 13050200, отримувач - місцевий бюджет Іллічівського району м. Маріуполя, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721.

За період з 01.01.2008р. до дня державної реєстрації додаткової угоди оренда сплачується без нарахування пені.

Згідно пп. б п. 3.2. договору землекористувач зобов'язаний: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення і умов її надання; не допускати погіршення екологічного стану у результаті своєї діяльності, своєчасно вносити і коригувати орендну плату при зміні ставки податку на землю; виконати благоустрій прилеглої території відповідно проекту.

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації. У випадках невиконання землекористувачем прийнятих зобов'язань договір може бути розірваним по ініціативі міської ради народних депутатів. При порушенні строків внесення орендної плати, землекористувач сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми, встановленої договором за кожний день прострочення.

Цей договір зареєстровано в книзі записів договорів на право користування землею 27 червня 1997р. за № 437 Маріупольською міською радою народних депутатів Донецької області.

У даному випадку, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з березня 2017 по вересень 2017р. за договором на право тимчасового користування землею від 27.06.1997 р., прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 40 699 грн. 10 коп., з яких: 38 956 грн. 48 коп. - заборгованість з орендної плати, 1742 грн. 62 коп. - пеня.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, у відповідності до ст. 1 Закону України Про оренду землі .

Приписами статті 13 вищенаведеного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В свою чергу, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі .

У даному випадку, між сторонами склалися правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України Про оренду землі та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висноваку, що відповідачем не виконувались умови договору на право тимчасового користування землею від 27.06.1997 р., а саме, в обумовлені договором строки останнім не перерахувалась орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 38 956 грн. 48 коп. за період з березня 2017р. по вересень 2017р.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Вимогами Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, у відповідності до вимог ст. 1 вищенаведеного Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом визначено, що антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Відповідно д ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 зазначеного Закону відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та викладено в такій редакції: Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правомірним є нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період з березня 2017р. по вересень 2017р.

Стосовно доводів відповідача з приводу наявності переплати та відсутності заборгованості за користування земельною ділянкою:

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним

Вимогами п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в Податковому кодексі України.

Відтак, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету. Основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Також, вищенаведеними правовими нормами передбачено обов'язок податкового, митного органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У даному випадку, відповідачем сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою за період з 14.04.2014р. по 07.06.2016р., тобто під час, коли він був звільнений від її сплати згідно приписів чинного законодавства. Зазначений факт не спростовувався ані прокурором, ані позивачем. Разом із тим відповідачем не подавалася заява до контролюючого органу для здійснення відповідного заліку чи повернення орендної плати, сплаченої за вказаний період.

Тому, у відповідності до п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Також, не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Таком чином, нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2018р. по справі №812/368/17.

Дослідивши матеріали справи в цій частині та з урахуванням вищевикладеного сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 38 956 грн. 48 коп.

Щодо стягнення пені у розмірі 1742 грн. 62 коп. за період з 04.05.2017 р. по 10.11.2017 р. судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, згідно ст.610 ЦК України.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно до положень ст. 549 ЦК України, ст.230 Господарського кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, у відповідності до вимог статті 231 ГК України.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У даному випадку п. 3.2. договору передбаченоь, що при порушенні строків внесення орендної плати, землекористувач сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми, встановленої договором за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, період, правові підстави судова колегія дійшла висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд першої інстанції зробив власний розрахунок, згідно якого позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 735 грн. 88 коп.

У відповідності до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даному випадку, правовідносини склалися з договору, а тому, сторони повинні дотримуватись його істотних умов. Укладений між сторонами договір та всі зміни до умов договору повинні бути укладені у письмовій формі до договору. За загальним правилом договір повинен бути незмінним на весь строк його дії, а договірне зобов'язання - виконуватися відповідно до тих його умов, які сторони визначили при укладанні договору. Однак, в матеріалах справи відсутнє звернення відповідача до позивача щодо зміни порядку сплати коштів.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2018 року у справі №905/86/18 має бути залишене без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розподіляються відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 126, 244, 269,270, 273, 275, 276, 281-, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФСБ.Маркет» , м. Маріуполь, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2018 р. (повний текст 26.04.2018 р.) по справі №905/86/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2018 р. (повний текст 26.04.2018 р.) по справі №905/86/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 28.11.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2018 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення28.11.2018
Оприлюднено06.12.2018
Номер документу78344221
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —905/86/18

Ухвала від 02.01.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

В.І. Матюхін

Ухвала від 02.01.2019

Господарське

Господарський суд Донецької області

В.І. Матюхін

Постанова від 28.11.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Чернота Людмила Федорівна

Постанова від 28.11.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Чернота Людмила Федорівна

Ухвала від 29.10.2018

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Чернота Людмила Федорівна

Ухвала від 17.09.2018

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Склярук О.І.

Ухвала від 16.08.2018

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Склярук О.І.

Ухвала від 03.08.2018

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Склярук О.І.

Ухвала від 04.07.2018

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Склярук О.І.

Ухвала від 12.06.2018

Господарське

Донецький апеляційний господарський суд

Склярук О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні