Постанова

від 04.12.2018 по справі 154/50/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 154/50/18 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І.Р. Провадження № 22-ц/802/266/18 Категорія: 24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом сектору культури Локачинської районної державної адміністрації Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року,

встановив:

У січні 2018 року позивач звернувся в суд з даним позовом покликаючись на такі обставини.

Сектор культури Локачинської РДА є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку Локачинської центральної районної бібліотеки за адресою: Волинська область, смт. Локачі, вул. Незалежності, 1.

Відповідачем ОСОБА_1 у квітні 2015 року придбано частину приміщення бібліотеки площею 65,9 м2, яке опалюється від котельні та паливної системи центральної районної бібліотеки.

01 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Сектором культури Локачинської РДА укладено договір № 3 про умови теплопостачання, згідно з яким замовник ОСОБА_1 зобов'язався щомісячно вносити плату виконавцю - сектору культури Локачинської РДА, за теплопостачання на підставі розрахунків, визначених додатком до договору за надане тепло із врахуванням фактичних витрат.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу послуги з постачання теплоенергії, а відповідач від жовтня 2016 року ухиляється від сплати коштів за її отримання. У зв'язку з цим утворилась заборгованість на загальну суму 12067 гривень 93 копійок. Зокрема, відповідачем не було сплачено: у жовтні 2016 року - 593,46 грн.; у листопаді 2016 року - 1375,09 грн.; у грудні 2016 року - 3016,35 грн.; у січні 2017 року - 2253,91 грн.; у лютому 2017 року - 898 грн.; березні 2017 року - 713 грн.; квітні 2017 року - 3217, 13 грн.

Сектором культури Локачинської РДА ОСОБА_1 скеровувався лист № 47 від 04 квітня 2017 року з вимогою погасити заборгованість, однак на момент подання позову у суд вимоги позивача залишились невиконаними.

Просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за теплопостачання за жовтень 2016 - квітень 2017 року у розмірі 12067 гривень 93 копійки та судовий збір в розмірі 1600 гривень.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 04 жовтня 2018 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Сектору культури Локачинської районної державної адміністрації Волинської області заборгованість за теплопостачання у розмірі 12067 гривень 93 копійок та 1600 гривень судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Позивач не подавав відзиву на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 3 від 01 жовтня 2016 року (далі - Договір), виконавець - сектор культури Локачинської РДА зобов'язався протягом терміну договору здійснювати теплопостачання від паливної Локачинської центральної районної бібліотеки Замовнику - ОСОБА_1, а останній оплатити його в строк, зазначений в договорі. Якість продукції має відповідати стандартам та технічним вимогам. Ціна за доставку продукції визначається згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2. вказаного Договору передбачено, що замовник проводить оплату щомісячно, згідно рахунку, який виставляється виконавцем з врахуванням фактичних витрат газу, електроенергії, води, заробітної плати техперсоналу паливної, нарахувань на заробітну плату, амортизаційного зносу, поточних накладних витрат та загального об'єму приміщення, який становить 202 м3.

Відповідно до п.4.1. Ддоговору, він набирає чинності з дня підписання і укладається на період до 31 грудня 2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Згідно з розрахунком за подане тепло від паливної Локачинської центральної районної бібліотеки, який є додатком до Договору і підписаним відповідачем ОСОБА_1, він проводиться з врахуванням фактичних витрат газу, електроенергії, води, заробітної плати техперсоналу паливної, нарахувань на заробітну плату, поточних накладних витрат за формулою: Б = (Г + Е + З + Н + В + П / V1) х V2 , де Б - початкова вартість послуги, Г - вартість газу по лічильнику за місяць, Е - вартість електроенергії по лічильнику за місяць, З - заробітна плата техперсоналу паливної за місяць, В - вартість води, Н - нарахування на заробітну плату, П - поточні витрати, V1 - загальний об'єм бібліотеки (3863 м3), V2 - об'єм, що опалюється.

Встановлено, що теплопостачання приміщення, яке належить відповідачу і є частиною Локачинської центральної районної бібліотеки, здійснюється через паливну котельню Локачинської центральної районної бібліотеки.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановивши, що ОСОБА_1 на праві власності належить частина приміщення центральної районної бібліотеки площею 65.9 кв. м. в АДРЕСА_1, теплопостачання у будинок, в якому воно знаходиться, здійснюється від паливної Локачинської центральної районної бібліотеки, балансоутримувачем якої є Сектор культури Локачинської РДА, ОСОБА_1 не виконує умови укладеного договору про оплату за теплопостачання, у зв'язку з чим за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року утворилась заборгованість у сумі 12067.93 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованої суми на користь позивача.

Розрахунок оплати послуг з теплопостачання за кожен місяць долучений позивачем до матеріалів справи та був предметом дослідження суду першої інстанції, тому відповідач безпідставно вказує в апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом порядку нарахування оплати. Зокрема з наданих розрахунків вбачається, що нарахування за теплопостачання проводилось згідно з формулою, встановленою сторонами в Договорі: у жовтні 2016 року - 593,46 грн.; у листопаді 2016 року - 1375,09 грн.; у грудні 2016 року - 3016,35 грн.; у січні 2017 року - 2253,91 грн.; у лютому 2017 року - 898 грн.; березні 2017 року - 713 грн.; квітні 2017 року - 3217, 13 грн.(а.с.12-18).

При проведенні розрахунку береться до уваги об'єм спожитого газу та кількість електроенергії, які використовуються котельнею, ці показники є різними, оскільки змінюються у залежності від зниження чи підвищення добової температури повітря на вулиці, тому і розмір оплати у кожному місяці є відмінним, тому відповідач безпідставно стверджує, що розмір оплати за теплопостачання може змінюватися лише у разі зміни вартості природного газу або електроенергії.

Аргументи відповідача про те, що укладений договір розірвано шляхом надіслання ним у жовтні 2016 року заяви позивачу про розірвання договору відповідно до п. 4.1., 6.4 не підтверджені належними доказами.

На спростування таких доводів у суді першої інстанції відповідачем - Сектором культури Локачинської РДА надано лист від 20.03.2018 року № 32 згідно з яким, лише у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про відключення від теплопостачання, інших заяв не подавав (а.с. 98).

Також відповідач не заперечує тієї обставини, що теплопостачання належного йому приміщення у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року здійснював позивач, теплопостачання у цей період не припинялось.

Твердження відповідача про те, що дію укладеного договору необхідно було продовжувати кожен рік за згодою сторін є помилковим, оскільки у п.4.1 Договору сторони передбачили про його продовження на наступний календарний рік на таких самих умовах, якщо за місяць до закінчення договору жодною із сторін не буде заявлено про перегляд його умов або припинення дії.

У період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року ОСОБА_1 з такими заявами не звертався.

На підтвердження своїх доводів про невідповідність наданої послуги стандартам та технічним вимогам ОСОБА_1 доказів не подав.

Відповідач не оспорював умов Договору від 01.10 2016 року, укладеного між ним та Сектором культури Локачинської РДА про надання послуг з теплопостачання, відтак його доводи про наявність підстав нараховувати оплату за теплопостачання в іншому порядку, ніж встановлено Договором, суперечать приписами статтей 627, 629 ЦК України, які містять положення про свободу договору, обов'язковість для виконання сторонами.

Суд правильно встановив, що теплопостачання у приміщення, належне відповідачеві, здійснюється із паливної котельні Локачинської РДА, тому доводи ОСОБА_1 про те, що належне йому приміщення обігрівається шляхом центрального газопостачання, суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.6 статті 1 Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. І ст. 2 Закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Із системного аналізу зазначених норм права і умов договору від 01.10.2016 року, укладеного з ОСОБА_1 слідує, що відповідач є індивідуальним споживачем комунальної послуги - постачання теплової енергії, яка надається Сектором культури Локачинської РДА, а тому правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані як цим Законом, так і нормами ЦК України, умовами укладеного між сторонами договору.

Разом з тим помилкове посилання суду в мотивувальній частині на те, що Закон не поширюється на спірні правовідносини, не впливає на правильність висновків суду, зроблених по суті спору про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення обставин справи та норм права, не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Ухвалою судді апеляційного суду від 13 листопада 2018 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2 400 грн. за подання апеляційної скарги.

Оскільки суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, на підставі вимог частини 2 статті 136, статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 400 грн. в дохід держави.

Керуючись статтями 374 375 381 382 383 384 389 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 жовтня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2400 (дві тисячі чотириста) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: