Постанова

від 27.11.2018 по справі 911/535/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2018 р. Справа№ 911/535/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Жук Г.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковалевська Ю.О. (за довіреністю №04/01/18 від 04.01.2018 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"

на рішення господарського суду Київської області від 09.08.2018

у справі №911/535/18 (суддя - Шевчук Н.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"

до приватного підприємства "Кедр"

про стягнення 13876,49 грн. заборгованості за поставлений товар,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 13876,49 грн. заборгованості за поставлений товар

Рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2018 у справі №911/535/18 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів здійснення господарської операції з поставки товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач 05.09.2018 (згідно штемпелю на поштовому конверті) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.08.2018, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не прийняв до уваги , що відповідачем не було належним чином виконано зобов'язання з оплати товару, отриманого за видатковими накладними №АТ0710-13 від 07.10.2015 року, № АТ1710-20 від 17.10.2015 року. Також, зазначив на те, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив докази по справі, зокрема не звернув увагу на товарно-транспортні накладні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 справу №911/535/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 року клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, відкрито апеляційне провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 01.10.2018 року справу №911/535/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/535/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М. А.- головуючий суддя; судді - Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи №911/535/18 на 27.11.2018 р.

В судовому засіданні 27.11.2018 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами було укладено усний договір на поставку товару, за яким позивач мав поставити товар за видатковими накладними, які підписуються з обох сторін, а відповідач оплатити товар за виставленими рахунками.

На виконання договірних зобов'язань, позивачем надано підписані та скріплені печатками з обох сторін видаткові накладні:

- №АТ2506-8 від 25.06.2015 на суму 2439,85 грн., (а.с.10)

- №АТ2706-19 від 27.06.2015 на суму 6228,10 грн., (а.с.12)

- №АТ3108-15 від 31.08.2015 на суму 10019,84 грн. (а.с.14)

Також, позивачем надано накладні, які підписані та скріплені печатками лише ТОВ "Максігран" в односторонньому порядку:

- №АТ0109-8 від 01.09.2015 на суму 10044,65 грн., (а.с.15)

- №АТ0710-13 від 07.10.2015 на суму 27628,98 грн. (а.с.16)

- №АТ1710-20 від 17.10.2015 на суму 3385,42 грн., (а.с.18)

Позивач вважає, що на підставі наведених накладних він поставив відповідачу в період з 25.06.2015 по 17.10.2015 товар на загальну суму 59746,84 грн.

На оплату товару, позивачем були виставлені відповідачу рахунки фактури:

- №АТ24/06-6 від 24.06.2015 на суму 2439,85 грн., (а.с.11 )

- №АТ26/06-3 від 26.06.2015 на суму 6228,10 грн., (а.с. 13)

- №АТ28/08-7 від 28.08.2015 на суму 37202,40 грн. (а.с. 17)

- №АТ17/10-3 від 17.10.2015 на суму 3385,42 грн. (а.с. 19)

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 20-23) та платіжних доручень (а.с.97-99), відповідач здійснив на користь позивача проплати на загальну суму 45870,35 грн.:

- 24.06.2015 на суму 2280,24 грн. призначення платежу: згідно рахунку №АТ24/06-6 від 24.06.2015;

- 26.06.2015 на суму 6000,48 грн. призначення платежу: згідно рахунку №АТ26/06-3 від 26.06.2015;

- 08.07.2015 на суму 387,23 грн. призначення платежу: згідно акта звіряння розрахунків від 30.06.2015;

- 31.08.2015 на суму 11160,72 грн. призначення платежу: згідно рахунку №АТ28/08-7 від 28.08.2015,

- 01.09.2015 на суму 26041,68 грн. призначення платежу: згідно рахунку №АТ28/08-7 від 28.08.2015.

В подальшому , 18.10.2017 та 15.11.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогами №18-10/17/4 та 15-11/17/1 про погашення вказаної заборгованості та підписання видаткових накладних №АТ0109-8 від 01.09.2015 на суму 10044,65 грн., №АТ0710-13 від 07.10.2015 на суму 27628,98 грн. №АТ1710-20 від 17.10.2015 на суму 3385,42 грн.

Окрім того, 24.05.2018 року між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.05.2018 року (а.с. 96)

Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що за ПП Кедр утворилась заборгованість з оплати товару, поставленого на підставі видаткових накладних №АТ0710-13 від 07.10.2015 та №АТ1710-20 від 17.10.2015 на загальну суму 13876,49 грн., за яким товар був поставлений відповідачу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази поставки позивачем товару згідно видаткових накладних не підписаних відповідачем, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 181 ГК України передбачено що, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

У відповідності до статей 173, 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 6 ЦК Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні-вересні 2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) існували господарські взаємовідносини з приводу купівлі - продажу щебеневої продукції.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідачем було сплачено на поточний рахунок позивача, згідно рахунку №АТ 24/06-6 від 24.06.2018 року - 2280,24 грн. (платіжне доручення №44 від 24.06.2015 року на суму 2280,24 грн.) та рахунку №АТ26/06 - від 26.06.2015 року - 6000,48 грн. (платіжне доручення №47 від 26.06.2015 року на суму 6000,48 грн. ), всього на суму 8280,72 грн.

Позивачем було поставлено товар відповідачу за оплатою на суму 8667,95 грн. (накладна №АТ2506- 8 від 25.06.2015 року на суму 2439,85 грн., та №АТ2706-19 від 27.06.2015 року на суму 6228,10 грн.).

Заборгованість на суму 387,23 грн. (8667,95 грн. - 8280,72грн.) відповідачем сплачено 08.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №49 від 08.07.2015 року.

Наданий позивачем рахунок-фактури №АТ28/08- 7 від 28.08.2015 року на суму 37202,40 грн. сплачено відповідачем 31.08.2015 року в розмірі 11160,72 грн. (платіжне доручення №61 від 31.08.2015 року) та 01.09.2015 року в розмір 26041,68 грн. (платіжне доручення №62 від 01.09.2015р.).

Згідно накладної ВН №АТ3108 - 15 від 31.08.2015 року на суму 10019,84 грн. та ВН №АТ 0109-8 від 01.09.2015 року на суму 10044,65 грн. відповідачем отримано товар на загальну суму 20064,49 грн.

Видаткові накладні №АТ0710-13 від 07.10.2015 та №АТ1710-20 від 17.10.2015 за якими позивач просить стягнути заборгованість за поставлену щебеневу продукцію в розмірі 13 876, 49 грн. є непідписаними з боку отримувача товару (відповідача у даній справі)

Частинами першою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами що поставка товару за накладними №АТ0710-13 від 07.10.2015 та №АТ1710-20 від 17.10.2015 відбулась, оскільки дані накладні з боку приватного підприємства "Кедр" не підписані. Також, як видно з матеріалів справи відповідач заперечував поставку товару по вищевказаним накладним, відповідач в свою чергу не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всі матеріали справи, а саме претензії, пояснення бухгалтера, водія, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими зважаючи на наступне.

У відповідності до приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення є первинні документи.

Згідно статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому необґрунтованими є посилання представника позивача на товарно-транспортні накладні, які є лише доказом здійснення перевезення, дані GPS, податкові декларації, як докази здійснення господарської операції, оскільки зазначені накладні не є первинними бухгалтерськими документами, в силу Закону України Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відносно посилання представника позивача в апеляційній скарзі на пояснення бухгалтера та водіїв ТОВ НВО Промпровадження (а.с.112-119), в підтвердження здійснення поставки за не підписаними відповідачем видатковим накладними, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватись обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, відповідним документом фінансового обліку в даному випадку є видаткова накладна, в якій повинно бути відображено кількість та вартість товару, поставленого позивачем ПП Кедр , також остання повинна містити підпис та посаду особи, що прийняла товар за довіреністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2018 року у справі № 911/535/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" на рішення господарського суду Київської області від 09.08.2018 у справі №911/535/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 09.08.2018 у справі №911/535/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 911/535/18 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 05.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Г.А. Жук

Є.Ю. Пономаренко