Рішення

від 03.12.2018 по справі 906/797/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Справа № 906/797/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор), Лугова Н.Я. (довіреність від 04.09.18)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бізнес Гарант плюс"

до Комунального підприємства Новоград-Волинської мської ради "Шляхрембуд"

про стягнення 306875,54 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 306875,54грн., з яких: 178950,78грн. боргу за поставлену продукцію по договору №2-17 від 17.03.17; 46284,28грн. пені; 81640,48грн. штрафу.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду. Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Новоград-Волинський, вул.Червоноармійська, 43. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 року між Приватним підприємством "БІЗНЕС ГАРАНТ ПЛЮС" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради Шляхрембуд (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 2-17 (а.с.17)

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти (далі- Товар).

Додатковою угодою №1 від 27.03.18 до договору поставки №2-17 від 14.03.2017, строк дії договору поставки №2-17 від 14.03.2017 року продовжено на 12 місяців з 27.03.2018 року.

На виконання умов Договору Постачальник поставив Покупцю товар за період з 02.04.2018 року по 05.05.2018 року на загальну суму 613758,00 грн, що підтверджуються видатковими накладними та специфікаціями до них (додатковими угодами на кожну поставку) : № РН-0000008 від 02.04.2018 р. на суму 137852,00 грн з додатковою угодою №2 від 02.04.2018 року, №РН-0000019 від 03.05.2018 на суму 294570,00 грн. з додатковою угодою №3 від 03.05.2018 року, №Р1 0000018 від 05.05.2018 р. на суму 181336,00 грн. з додатковою угодою №4 в 05.05.2018 року (а.с.22-27) та довіреностями на отримання товару №4 від 27 березня 2018року, №6 від 03 травня 2018 року , №4 від 24 квітня 2018 року (а.с.31-34).

Для оплати поставленого товару, відповідно до умов договору, покупцю виставлено рахунки-фактури №СФ-0000008 від 02.04.2018 року на суму 137852,00 грн., №СФ-0000018 в 04.05.2018 року на 294570,00 грн. та №СФ-0000019 від 05.05.2018 року на 181336,00 грн. (а.с.28-30).

Проте, покупець частково оплатив поставлений товар на загальну суму 455000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1819 від 05.05.2018 року на суму 100 тис.грн., №1843 від 10.05.2018 року на суму 30 тис.грн., №1940 від 21.06.2018 року на 125 тис.грн. , №1981 на суму 100 тис.грн., №1973 від 06.07.18 на суму 100 тис.грн. (а.с.35-39); карткою рахунку (а.с.41); Актом звірки станом на 08.05.18, який підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого борг відповідача на 01.04.18 складав 20192,78грн, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 178950,78грн. (613758-455000+20192,78).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом 100% оплати або (частковою передплатою) Покупцем після отримання від Постачальника рахунку та/або Специфікації на отримання товару.

Порядок оплати товару, який визначений у вказаному пункті договору, визначений не коректно, що унеможливлює визначити строк оплати. Разом з тим договір не містить умов щодо відстрочки оплати отриманого товару. За таких обставин суд застосовую норму статті 692 ЦК України, де вказано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, строк оплати товару настав з моменту отримання товару.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 178950,78грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 46284,28 грн.(а.с.13).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що при порушенні умов цього договору винна сторона сплачує контрагенту штрафну санкцію в розмірі подвійної ставки НБУ на момент виникнення порушення.

Аналізуючи зміст пункту 7.1 Договору суд приходить до висновку, що цей пункт не містить умов щодо відповідальності відповідача у вигляді пені, оскільки не вказано періодичності нарахування пені (за кожний день прострочення, за кожний місяць прострочення і чи інше), тому вимога про стягнення пені на підставі пункту 7.1 Договору в розмірі 46284,28грн. не підлягає задоволенню.

Разом з тим, пунктом 7.3 договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті одержаного Товару Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 1% від залишкової вартості неоплаченого товару, якщо прострочка платежу не перевищує 7 (семи) календарних днів. В разі прострочення платежу в строки більші ніж 7 (сім) календарних днів, за кожен послідуючий день несплати додатково нараховується штраф у розмірі 0,1% від несплаченої суми до повного її погашення.

Виходячи зі змісту цього пункту договору, суд приходить до висновку, що сторони саме цим пунктом обумовили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді пені, яку позивач помилково вважає штрафом.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розмір пені в період, який вказав позивач, з 20.12.17 по 11.09.18 становить 46415,58грн. та підлягає задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно розрахунку позивача становить 81640,48 грн. (а.с.15).

Відповідно до ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Обраховуючи розмір штрафу позивач допустив помилку, що призвело до подвійного нарахування на одну і ту ж заборгованість. Самостійно обрахувавши розмір штрафу, суд визначив його в розмірі 5039,51грн. При цьому, суд виходив з найбільшої суми боргу, який існував більш ніж сім днів.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 230405,87грн., з яких: 178950,78 грн. основного боргу, 46415,58 грн. пені, 5039,51 грн. штрафу. Вимога про стягнення 76469,67грн. штрафних санкцій не підлягає задоволенню. .

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам шляхом стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 3456,07грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати під час розгляду даної справи, а саме: витрати на замовлення витягу з ЄДР; витрати на послуги нотаріуса під час посвідчення довіреності; витрати на відрядження представників; витрати на пальне для автомобіля.

За нормами ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, які просить відшкодувати позивач не є судовими витратами, в тому числі не є такими, що пов'язані з вчиненням процесуальних дій, які необхідні для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Шляхрембуд" (Житомисрька обл., м.Новоград-Волинський, вул.Червоноармійська, 43, код 38613389) на користь Приватного підприємства "Бізнес Гарант Плюс" (м.Тернопіль, проспект С.Бандери, 3, оф.20, код 39746218) - 178950,78 грн. основного боргу, 46415,58 грн. пені, 5039,51 грн. штрафу, 3456,07 грн. витрат по оплаті судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 76469,67 грн. штрафних санкцій.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.12.18

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)