Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/13857/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/13857/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КН-Будінжиніринг" (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Зиск" (м. Київ)

Про стягнення 10.217,35 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КН-Будінжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зиск" про стягнення 10.217,35 грн., з яких: 10088,00 грн. основного боргу, 119,40 грн. пені, 9,95 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду № КІ0845 від 03.09.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.18. відкрито провадження у справі № 910/13857/18, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

07.11.18. позивачем до матеріалів справи подано докази оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 10.088,00 грн.

20.11.18. відповідачем подано письмові пояснення, в яких він вказує, що ним було оплачено позивачу суму основного боргу в розмірі 10.088,00 грн. та без надання жодного мотивування та нормативно правового обґрунтування просить суд позов задовольнити частково в сумі 10.088,00 грн., в іншій частині в позові відмовити.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

03.09.17. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - підрядник) було укладено Договір підряду № КІ0845 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) підрядник зобов'язується виконати на користь Замовника проектні роботи (комплекс робіт з підготовки та погодження робочого проекту), а Замовник приймає та оплачує роботи, зазначені вище, на умовах Договору. Роботи необхідно виконати на об'єкті за адресою: КІ0845;-м. Київ, вул. Леся Курбаса, 7 (п. 1.2 Договору).

Строк дії Договору встановлено в пункті 6.1 з 03.09.17. по 01.06.18. В частині зобов'язань сторін даний Договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору сторони погодили, що при завершенні робіт Підрядник подає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник в 10-денний термін від дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Підряднику підписаний акт або мотивовану відмову він приймання робіт.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем скріплено печатками та підписами Акт здачі-приймання виконаних робіт від 14.05.18. на суму 10.088,00 грн. без зауважень чи заперечень.

Вказане відповідачем не заперечено.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з виконання робіт на суму 10.088,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлений позивачем Акт від 14.05.18. на суму 10.088,00 грн. є належним доказом виконання позивачем робіт для відповідача за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт на суму 10.088,00 грн. здійснено в межах Договору та належним чином.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Розділом 3 Договору визначено, що вартість робіт визначається в гривнях на підставі Протоколу узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору і складає 10.088,00 грн. з ПДВ. підставою для проведення взаємних розрахунків є Акт здачі-приймання виконаних робіт.

Актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, станом за період з 03.09.17. по 31.08.18. сторони зафіксували наявну заборгованість відповідача перед позивачем за Договором в сумі 10.088,00 грн.

Оскільки виконані позивачем роботи за Договором на суму 10.088,00 грн. відповідачем оплачено не було, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, строку оплати робіт Договором не встановлено.

За вказаних підстав підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, за якими якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до опису вкладення в цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення № 0110308876048 26.09.18. позивач направив відповідачу вимогу № 67/09-2018 від 25.09.18. про оплату 10.088,00 грн. Вказану вимогу відповідач отримав 26.09.18.

Отже, строк оплати грошових коштів в сумі 10.088,00 грн. за Договором є таким, що настав 03.10.18., прострочення оплати розпочалось з 04.10.18.

У відповідності до поданої позивачем виписки по власному рахунку та поданого відповідачем платіжного доручення № 1458 від 26.10.18., пред'явлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 10.088,00 грн. відповідачем було оплачено позивачу 26.10.18., тобто після звернення останнього 17.10.18. з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 10.088,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 10.088,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі п. 4.2 Договору позивачем пред'явлено до стягнення 119,40 грн. пені за період з 04.10.18. по 15.10.18.

За умовами п. 4.2 Договору Замовник за несвоєчасну оплату сплачує пеню в сумі 2-х облікових ставок НБУ він не перерахованої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем вірно визначено період для нарахування пені, судом здійснено її перерахунок та встановлено, що з відповідача а користь позивача підлягає стягненню 119,40 грн. пені, а позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення 9,95 грн. 3% річних, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 9,95 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, та стягується судом з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 165, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 10.088 (десять тисяч вісімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі закрити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зиск" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 12; ідентифікаційний код 33447891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КН-Будінжиніринг" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 45, офіс 307; ідентифікаційний код 39531606) 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 40 коп. пені, 9 (дев'ять) грн. 95 коп. 3% річних, 1.762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко