Рішення

від 05.12.2018 по справі 910/12984/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018Справа № 910/12984/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс Технології" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 4,оф.4-2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Проджект" ( 04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, оф. 305)

про стягнення заборгованості у розмірі 2 514 152,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кордюкова В.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс Технології" (надалі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Проджект" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 514 152,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором субпідряду № 06/06/17/2 від 12.06.2017 на здійснення комплексу робіт по об'єкту: "Реконструкція офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 52-54 (VII поверх)".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12984/18, призначено підготовче засідання у справі на 29.10.2018.

В підготовче засідання 29.10.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В підготовчому засіданні 29.10.2018 судом оголошено перерву до 14.11.2018.

В підготовче засідання 14.11.2018 з'явився представник позивача, який надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

За результатами підготовчого засідання 14.11.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справу до судового розгляду по суті на 05.12.2018.

В судовому засіданні 05.12.2018 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі № 910/12984/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Проджект", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, оф. 305.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою суду (організація не розшукана), Суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

12.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс Технології" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Проджект" (субпідрядник) укладено Договір субпідряду № 06/06/17/2 на здійснення комплексу робіт по об'єкту: Реконструкція офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 52-54 (VII поверх) (надалі також - Договір), за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати комплекс робіт визначених кошторисною документацією з Реконструкції офісного приміщення за адресою: Київ, вул. Воздвиженська, 52-54 (VII поверх). Роботи виконуються відповідно проектно-кошторисної документації та згідно з ДСТУ Б Д. 1.1- 12013.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1), складає 4 055 172,48 грн. (чотири мільйони п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят дві гри. 48 коп.) з ПДВ.

Термін виконання робіт: до 01.09.2017. (п. 3.1 Договору)

Згідно з п. 4.1 Договору, Генпідрядник може перераховувати аванс на придбання матеріалів у розмірі до 80% від договірної ціни. Фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами (копіями накладних, сертифікатів на матеріали і обладнання тощо). Експлуатація машин і механізмів та вартість матеріалів в розрахунках за виконані роботи враховується по фактичним витратам з наданням підтверджуючих документів Субпірядником (відповідних розрахунків, накладних тощо).

Субпідрядник зобов'язується використати попередню оплату (передоплату), передбачену Договором протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати отримання її від Генпідрядника, після чого Субпідрядник надає довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ 3) та акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ 2В). В разі невикористання попередньої оплати (передоплати) частково або в повному обсязі, Субпідрядник повинен повернути невикористану її частину на поточний рахунок Генпідрядника не пізніше 3 місяців з дня її отримання.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 року, а у частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в якості авансу за роботи у загальному розмірі 2 020 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 12.06.2017 на суму 320 000,00 грн, № 293 від 20.06.2017 на суму 200 000,00 грн, № 301 від 22.06.2017 на суму 100 000,00 грн, № 339 від 30.06.2017 на суму 100 000,00 грн, № 340 від 30.06.2017 на суму 1 000 000,00 грн, № 346 від 30.06.2017 на суму 300 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам Договору відповідач не використав отриманий аванс та не повернув його позивачу у встановлений строк, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 2 020 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 59 105,75 грн., інфляційні у розмірі 139 380,00 грн, пеню у розмірі 239 647,12 грн. та штраф у розмірі 2 020,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено у ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в якості авансу за роботи у загальному розмірі 2 020 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 268 від 12.06.2017 на суму 320 000,00 грн, № 293 від 20.06.2017 на суму 200 000,00 грн, № 301 від 22.06.2017 на суму 100 000,00 грн, № 339 від 30.06.2017 на суму 100 000,00 грн, № 340 від 30.06.2017 на суму 1 000 000,00 грн, № 346 від 30.06.2017 на суму 300 000,00 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного виконання відповідачем умов Договору субпідряду № 06/06/17/2 на здійснення комплексу робіт по об'єкту: Реконструкція офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 52-54 (VII поверх) щодо використання здійсненої позивачем попередньої оплати або повернення відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс Технології" в розмірі 2 020 000,00 грн у встановлений пунктом 4.1 Договору строк.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив повернення невикористаної частини попередньої оплати, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2 020 000,00 грн грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 2 020 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 59 105,75 грн та інфляційні втрати у розмірі 139 380,00 грн, розрахованих за період прострочення боржника з 02.10.2017 по 25.09.2018.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 59 105,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 139 380,00 грн за період прострочки відповідачем повернення авансу за Договором, Суд зазначає, що ці вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період прострочки відповідача з 02.10.2017 по 25.09.2018 у розмірі 293 647,12 грн. та штраф у розмірі 2 020,00 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Суд зазначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі п. 8.10 Договору та штраф на підставі п. 8.9 Договору, тобто застосував договірну неустойку.

Водночас, Суд зазначає, що пункт 8.10 у Договорі викладено так: Якщо, за наслідками проведення контрольних обмірів та/або інших контрольних заходів: державною фінансовою інспекцією, спеціально створеною комісією Генпідрядника або Замовника і Субпідрядника інших організацій з відповідними функціями, буде виявлено завищення вартості та обсягів виконаних робіт, Субпідрядник зобов'язаний повернути Генпідряднику кошти у розмірі суми завищення протягом 14 календарних днів з дня надіслання такої вимоги Генпідрядника, на адресу Субпідрядника, що вказана у цьому договорі. У випадку несвоєчасного повернення коштів Субпідрядник сплачує Генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Окрім того, у пункті 8.9 Договору встановлено таке: За невиконання умов та строків, передбачених п.п. 7.4. та п.п. 8.7. цього Договору, Субпідрядник сплачує Генпідряднику за кожний прострочений день пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми раніш сплачених Генпідрядникам коштів, включаючи суму авансу .

Згідно з п. 7.4 Договору, при відмові Субпідрядника усунути недоліки протягом 5-х днів з дня відправлення повідомлення на адресу Субпідрядника, що вказана у цьому договорі або в разі, якщо він не приступить у зазначений строк до робіт по усуненню недоліків, Генпідрядник може залучити для цієї роботи іншого виконавця з відшкодуванням своїх витрат за рахунок Субпідрядника згідно складеного Генпідрядником та іншим виконавцем кошторису.

Відповідно до п. 8.7 Договору, Субпідрядник несе матеріальну відповідальність перед Генпідрядником за неналежне використання, втрату, знищення або пошкодження (псування) з його вини переданих йому Генпідрядником матеріальних ресурсів, а також будь-яких частин чи об'єкту в цілому, відшкодовуючи протягом 30 днів їх вартість.

При невиконанні Підрядником зобов'язань по п.12.12. та (щодо використання авансу) Замовник має право застосувати штраф у розмірі 0,1% від суми одержаного авансу.

Проте, Суд зазначає, що у наведених положеннях Договору сторонами не передбачено умови щодо розміру та бази нарахування пені і штрафу саме за порушення строків повернення попередньої оплати.

Отже, оскільки у даному випадку, а ні умовами укладеного між сторонами Договору, а ні певним законодавчим актом, не передбачено розміру пені та штрафу за порушення строків повернення попередньої оплати, Суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення нарахованих позивачем пені та штрафу відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині Суд відмовляє.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Проджект" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, оф. 305, ідентифікаційний код 40499093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Люкс Технології" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 4, оф.4-2, ідентифікаційний код 37334156) борг у розмірі 2 020 000 (два мільйони двадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 59 105 (пятдесят дев'ять тисяч сто п'ять) грн 75 коп., інфляційні у розмірі 139 380 (сто тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 33 277 (тридцять три тисячі двісті сімдесят сім) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.12.2018

Суддя Т.Ю.Трофименко