Рішення

від 26.11.2018 по справі 323/1374/18

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/1374/18

Провадження № 2/323/523/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючої судді Гуцал О.П., при секретарі Закладній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначено, що 16.10.2017 року помер її чоловік ОСОБА_6. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 1,6500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є позивач як дружина, треті особи як діти, та відповідачі як онуки за правом представлення. Спадкодавець склав заповіт на користь своїх синів (третіх осіб), однак вони спадщину не прийняли. Позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на момент його смерті, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, оскільки на момент смерті спадкодавця з ним за однією адресою були зареєстровані відповідачі, які фактично там не проживали, а також у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв'язку із тим, що відповідачі фактично спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняли та із заявами про прийняття спадщини не зверталися, позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (з якого 1/2 частина як спільне майно подружжя та 1/2 частина в порядку спадкування за законом) та на земельну ділянку площею 1,6500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано копію спадкової справи.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачі до судового засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місяцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті Судової влади). Відзив на позов не надано.

Від третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог не заперечують.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач із 16.09.1961 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_6, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження.

У позивача та ОСОБА_6 народилося троє дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, про що свідчать відповідні свідоцтва про народження, про одруження та про розірвання шлюбу.

Розпорядженням голови Оріхівської районної державної адміністрації від 25.05.2000 року № 487, оформлено право власності на житлові будинки згідно додатку № 1 та видано свідоцтва про право власності на житлові будинки згідно додатку № 1. У вказаному додатку, зокрема, зазначено ОСОБА_6 та адресу будинку: АДРЕСА_1.

Згідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 29.05.2000 року, виданого Оріхівською райдержадміністрацією, житловий будинок № АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (а.с.108).

Згідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинний на час виникнення права власності на спірний будинок, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною

сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Отже, враховуючи положення ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, позивач є власником 1/2 частини вказаного будинку як частини спільного майна подружжя.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, ОСОБА_6 належить право власності на земельну ділянку площею 1,6500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 померла (а.с.14). У ОСОБА_7 було двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку № АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 1,6500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є позивач як дружина, треті особи як діти, та відповідачі як онуки за правом представлення після смерті матері.

Згідно даних спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_6, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулася позивач. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини. Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, оскільки на момент смерті спадкодавця з ним за однією адресою були зареєстровані відповідачі, які фактично там не проживали, а також у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Як вбачається із довідки № 161 від 24.04.2018 року, виданої Комишуваською селищною радою, ОСОБА_6 на момент смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1. На день смерті ОСОБА_6 разом із ним за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (відповідачі), однак ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають (а.с.19).

Актом депутата Комишуваської селищної ради від 26.04.2018 року та комісією у складі депутата ОСОБА_8, сусідів ОСОБА_9, ОСОБА_10 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які за вказаною адресою не проживають вже кілька років, участі у веденні домогосподарства не приймають, матеріальної та фінансової допомоги на утримання будинку та сплати житлово-комунальних послуг не надавали і не надають (а.с.20).

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є сусідкою позивача. Приблизно три роки назад в будинку позивача та її померлого чоловіка проживали їх онуки (відповідачі у справі). На час смерті ОСОБА_6 їх онуки з ними не проживали, на похороні їх також не було. За весь час цей час вона не бачила, щоб відповідачі навідувалися до позивача. Де відповідачі проживають свідок не знає, однак інколи бачить їх в селищі біля магазину. Підтвердила, що з 2015 року відповідачі не проживають за адресою мешкання позивача.

Свідок ОСОБА_12 також дав суду аналогічні пояснення, вказавши, що він також є сусідом позивача, його вікна виходять до її подвір'я, тому йому добре видно, хто проживає в будинку та хто приходить туди. Приблизно з 2015 року відповідачі не проживають в будинку позивача та її померлого чоловіка, при цьому вони не були на похоронах свого дідуся. Де проживають відповідачі, він не знає.

Частиною першою ст. 1268 ЦК України, передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Згідно із ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Виходячи із змісту наведених норм, поняття постійне місце проживання , яким є житло, та поняття постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини , яким є юридичний факт, є різними за правовим змістом, а тому при вирішенні питання прийняття спадщини згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України дослідженню та встановленню підлягає саме обставина (юридичний факт) постійного фактичного проживання спадкодавця та спадкоємця разом в певному місці проживання на час відкриття спадщини, з яким наведена норма права пов'язує появу спадкових правовідносин.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Положеннями ст. 2 зазначеного Закону визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Виходячи із вищевикладеного, вирішуючи питання про достатність доказів, суд приходить до висновку про те, що лише реєстрація місця проживання спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини не може свідчити про прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться, зокрема,в ухвалі Верховного Суду України від 03.11.2010 року в справі №6-7165св09, ухвалі Верховного Суду України від 11.03.2009 року у справі №6-27745св08.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 був зареєстрований та фактично по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 постійно разом із спадкодавцем не проживали.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 1270 ЦК України, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту не прийняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За правилами ч. 1 ст. 1272 ЦК України, - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як встановлено судом, позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка спільним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а відповідачі із заявами про прийняття спадщини після померлого діда до нотаріуса не зверталися.

Таким чином, відповідачі відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України є такими, що не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6

Єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, є позивач ОСОБА_1, якій нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283, 354, 430 ЦПК України, ст.ст.1226, 1258, 1261, 1266, 1267, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 1,6500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з правом реєстрації права власності в компетентних організаціях та установах.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як на частку в спільному майні подружжя.

Заочне рішення може бути переглянуте Оріхівським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 06.12.2018 року.

Суддя: О.П. Гуцал