Постанова

від 06.12.2018 по справі 225/3590/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 225/3590/18 Номер провадження 22-ц/4804/222/18

Єдиний унікальний номер 225/3590/18

Номер провадження 22-ц/4804/222/18

Категорія 26

Головуючий у 1 інстанції Скиба М.М.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Азевича В.Б., Дундар І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу №225/3590/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Торецьквугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва

за апеляційною скаргою Державного підприємства Торецьквугілля

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 серпня 2018 року, ухвалене в місті Торецьк Донецької області,

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилався на те, що з 01 жовтня 2001 року він працював у ДП шахта Центральна ДП Торецьквугілля в якості підземного електрослюсаря з ремонту електровозів, гірник очисного забою 5р., забійник на відбійних молотках 6р. 17 грудня 2005 року на ВП шахта Північна трапився нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав забій, гематому лівої гомілки. 11 квітня 2008 року на ВП шахта Північна трапився нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав осколковий перелом 5 пальця правої стопи, скальповану рану правої стопи.

За час роботи на підприємстві він отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба ІІ ст. (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. між фалангових, зап'ястково-п'ясткових суглобів та дефартрозом ліктьових суглобів І ст.), хронічна радикулопатія справа в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху про що свідчить медичний висновок ДУ інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відстуність) професійного характеру захворювання №8/212 від 06 березня 2018 року.

Відповідно довідки 12 ААА №066823 від 05 червня 2018 року обласним центром медико-соціальної експертизи МСЕК м. Донецьк йому за сукупністю встановлено 65% втрати працездатності. Відповідно довідки Обласної медико-соціальної профпаталогічної комісії згідно витягу з акту огляду МСЕК він визнаний інвалідом 3-ї групи по профзахворюванню безстроково.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання №б/н від 004 травня 2018 року встановлено, що причиною та обставинами профзахворювання є потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок і тулуба до 710,4 Вт при ГДР 90 Вт, перебування у вимушеній робочій позі до 60% часу робочої зміни при ГДР - 10%, вимушені нахили тулуба до 320 разів за зміну при ГДР - до 100 разів; рівень локальної вібрації - 118,2 дБ при ГДР - 112 дБ, рівень виробничого шуму - до 92 дБА при ГДР - 80 дБА.

У зв'язку з отриманням профзахворювання його фізичний стан погіршився (біль у грудях, слабкість в руках, рясне потовиділення, стомлюваність). За 2005-2018 роки позивач декілька разів пройшов курс лікування в міському та обласному лікувальних установах.

Після отримання інвалідності по профзахворюванню позивач відчуває моральні страждання, які виражаються в порушенні його ритму і укладу життя, порушені нормальні життєві зв'язки та відносини з родичами. ОСОБА_1 відсуває себе неповноцінною людиною через свою підвищену нервозність, з'явилось почуття страху за життя і здоров'я, яке з кожним днем погіршується. Отримане захворювання позбавило його можливості займатися улюбленою справою. Він доставляє незручності близьким, рідним людям своїм погіршенням здоров'я, своєю нервозністю, моральні страждання посилюються з кожним днем. Лікування дає слабкі результати, для відновлення нормальних життєвих відносин необхідні додаткові умови та матеріальні кошти.

Просив стягнути з відповідача на його користь 65000 гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які спричинили професійне захворювання.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 серпня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності 39000 гривень, у іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 19500 гривень, у задоволенні іншої частини позовних вимог у розмірі 19500 гривень відмовити повністю.

Посилається на те, що суд при ухваленні рішення не врахував аналіз ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків та усталену практику відшкодування моральної шкоди із розрахунку 300 гривень за 1% втрати працездатності, тому розмір компенсації має становити 19500 гривень. Суд також не звернув уваги на той факт, що ДП Торецьквугілля є найбільшим роботодавцем у місті і одним з найбільших у Донецькій області (штат працівників на вересень 2017 року становить 2878 чоловік) і несе значний тягар соціального навантаження. Занадто великі суми відшкодування призведуть до зупинки виробництва і вивільнення працівників, що спричинити масове безробіття. Суд не дав належної оцінки тому, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, не було надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди та не зазначено, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди. Також не зрозуміло на підставі яких доказів суд обґрунтовує факт завдання моральної шкоди та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заподіяної шкоди саме у 39000 гривень. В обґрунтування обставин, зазначених у позові щодо позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання, втрати нормальних життєвих зв'язків, тощо позивач надав у якості доказів копію трудової книжки, копію паспорта, виписки з амбулаторної карти, тощо, але жоден із цих документів не підтверджує обставини, викладені у позові. Тому обставини, на які посилався позивач є недоведеними, внаслідок чого є необґрунтованою і ціна позову.

Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду позивачем не подано.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з відповідачем ДП шахта Центральна ДП Торецьквугілля , позивач перебував у трудових відносинах з 01 жовтня 2001 року в якості підземного електрослюсаря з ремонту електровозів, гірник очисного забою 5р., забійник на відбійних молотках 6р.

17 грудня 2005 року на ВП шахта Північна трапився нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав забій, гематому лівої гомілки. Факт отримання зазначених травм підтверджений актом про нещасний випадок (форма Н-1), пов'язаний з виробництвом № 62 від 20 грудня 2005 року.

11 квітня 2008 року на ВП шахта Північна трапився нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав осколковий перелом 5 пальця правої стопи. Скальповану рану правої стопи. Факт отримання зазначених травм підтверджений актом про нещасний випадок (форма Н-1), пов'язаний з виробництвом № 17 від 14 квітня 2008 року (а.с.11-13)

За час роботи на шахті позивач одержав профзахворювання - вібраційна хвороба II ст. (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок з дефартрозом І ст. міжфалангових, зап'ястково-п'ясткових суглобів та дефартрозом ліктьових суглобів І ст.), хронічна радикулопатія справа в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху. Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком ДУ інституту медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМНУ центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання № 8/212 від 06 березня 2018 року (а.с.8)

Відповідно до довідки 12 ААА №066823 від 05 червня 2018 року Обласним центром медико-соціальної експертизи МСЕК м. Донецьк ОСОБА_1 встановлено за сукупністю 65% втрати працездатності (а.с.6). Відповідно до довідки Обласної медико-соціальної профпаталогічної комісії Згідно витягу з акту огляду МСЕК позивач визнаний інвалідом 3-ї групи по профзахворюванню безстроково. (а.с.7)

На підставі наданих документів Дзержинським відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Донецькій області згідно постанови фонду позивачу призначили страхові виплати та одноразова допомога.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №б/н від 04 травня 2018 року причиною та обставинами профзахворювання є потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок і тулуба до 710,4 Вт при ГДР 90 Вт, перебування у вимушеній робочій позі до 60% часу робочої зміни при ГДР - 10%, вимушені нахили тулуба до 320, разів за зміну при ГДР - до 100 разів; рівень локальної вібрації - 118,2 дБ при ГДР - 112 дБ, рівень виробничого шуму - до 92 дБА при ГДР - 80 дБА (а.с.14-16).

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення вперше стійкої втрати професійної працездатності висновком МСЕК - з 18 травня 2018 року. (а.с.6)

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту її заподіяння, надані позивачем докази повною мірою вказують, що отримання втрати працездатності та інвалідності відбулось при виконанні трудових обов'язків у шкідливих умовах, що призвело до фізичних та моральних страждань, розмір моральної шкоди визначений з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

На підставі ст.173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров'ю завдана при виконанні позивачем трудових обов'язків, про що свідчить медичний висновок про наявність професійного захворювання, акт розслідування хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК.

Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Визначення судом моральної шкоди в розмірі 39000 гривень відповідає встановленим обставинам справи, переживанням, які відчуває потерпілий у зв'язку з ушкодженням здоров'я, з врахуванням ступеню втрати працездатності та в зв'язку з професійним захворюванням.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано важкий фінансовий стан відповідача не може бути підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки діючим цивільним законодавством ст.1193 ЦК України не передбачено врахування матеріального стану юридичної особи, лише фізичної.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано пояснення позивача щодо наявності моральної шкоди, безпідставні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Торецьквугілля залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий

Судді: