Постанова

від 20.11.2018 по справі 2-410/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-410/10 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/179/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м.Львів

Справа № 2-410/10

Провадження № 22ц/811/179/18

Апеляційний суд Львівської області в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2

на рішення Буського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Буську 24 грудня 2010 року (суддя Шендрікова Г.О.)

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про стягнення боргу та відшкодування шкоди,-

встановив:

6 травня 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в сумі 5 000 доларів США, моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень та судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 2 травня 2008 року ОСОБА_4 позичив у нього (позивача) згідно розписки 5000 доларів США, які зобов'язався повернути через місяць (2 червня 2008 року). Відповідач не повернув кошти. На неодноразові нагадування про повернення позичених коштів в добровільному порядку він не реагує. Просить задоволити позов повністю, стягнувши борг в розмірі 5 000 доларів США, моральну шкоду та судові витрати.

Заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 24 грудня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 39 800 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США, та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2017 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_4. - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Буського районного суду Львівської області від 24 грудня 2010 року.

Рішення оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що суд розглянув справу у відсутності відповідача, оскільки всі повідомлення надсилалися судом на адресу, за якою він не проживає та не зареєстрований. Судом порушено принцип змагальності сторін, а також право відповідача на участь в судовому засіданні. Зазначає, що суд стягнув борг на підставі копії розписки та сума, яка зазначена в ній, не відповідає дійсності. Вказані обставини викладені у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи де позивач ОСОБА_3 зазначив, що він у 2004 році позичив ОСОБА_4 1 000 доларів США, а розписка на 5 000 доларів написана лише у 2008 році на підтвердження заборгованості в розмірі 1 000 доларів США та 4000 доларів відсотків. Піддає сумніву надану розписку, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.640 ЦК України моментом укладення договору є передання майна або вчинення іншої дії. Оскільки 2 травня 2008 року (день написання розписки) кошти не передавалися, що було підтверджено ОСОБА_3 під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, договір позики фактично є неукладеним. Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували спричинення моральної шкоди позивачеві. Просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої позивачем розписки (а.с. 3) вбачається, що відповідач ОСОБА_4 2 травня 2008 року позичив у позивача ОСОБА_3 5 000 доларів США терміном до 2 червня 2008 року без сплати процентів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не повернув позичені кошти, про що склав наявну у справі розписку.

Суд першої інстанції визначив, що стягненню підлягають кошти в національній валюті України (гривні) з перерахунком у еквіваленті до валюти зобов'язання (долара США).

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Надану розписку в оригіналі (а.с.84) суд визнає як належний та допустимий письмовий доказ наявності між сторонами договірних відносин позики, що не спростовано іншими доказами. Обставини, зазначені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи, не відносяться до обставин, які не підлягають доказуванню у розумінні статті 82 ЦПК України.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року Про платіжні системи та переказ коштів в Україні моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що сторони у договорі визначили предметом позики іноземну валюту (долар США) У зазначеній валюті позивач просить стягнути і борг. Законом не заборонено сторонам визначення умов договору у іноземній валюті. Відтак, при визначені характеру грошового зобов'язання, належить визнати належним стягнення з боржника суми заборгованості в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило встановлений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України - 138 824 грн. (27,76 грн. за 1 долар США). В користь позивача підлягає стягненню заборгованість у іноземній валюті з вказівкою її еквіваленту в гривні.

Задовольняючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що спір між сторонами виник із договірних зобов'язань, у яких вони не передбачили відшкодування моральної шкоди. Відтак, ця вимога до задоволення не підлягає.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 396 грн. сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В дохід держави з відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 962,24 грн.

Відповідач не навів доводів, які дають підстави для відмови в позові.

Керуючись ст.141, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.3 ст.376, ст.ст. 381-384,388-391 ЦПК України, суд,-

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 24 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, або АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_3) відповідно до договору позики 5 000 (п'ять тисяч) доларів США, що еквівалентно 138 824 грн., 396 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, або АДРЕСА_2) в дохід держави 962,24 грн. (дев'ятсот шістдесят дві грн. 24 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді